Власний досвід«Одне з найкращого, що сталося зі мною за 11 років служби». Військовослужбовиці про жіночу форму

Я перебуваю в Державній прикордонній службі України з 2012 року. Під час навчання в НАДПСУ із 1000 курсантів в академії було 200 дівчат, і, хоча ми й становили п’яту частину учнів, нам однаково видавали чоловічу форму, яка була на нас завелика. Мені, наприклад, видали 54 розмір форми, а я на той момент носила 44. На складі сказали, що іншої немає, що зараз потрібно походити в такій, а потім її замінять. Цього, звичайно, не сталося.

Майже щоразу після отримання форменого одягу потрібно було йти й перешивати все в ательє за власний кошт. Та насправді перешивати не було що, я влазила в одну штанину, і швеї відмовлялися братися за таке замовлення. По сарафанному радіо ми знали дівчат-рукодільниць, які часто шили форму військовослужбовицям і мали лекала спеціально під жіночі форми, тому іноді ми купували тканину і йшли до них.

Академія відшивала на замовлення тільки берці, якщо в дівчини нога, менше 36 розміру, а формою ніхто не цікавився. Офіцери пояснювали, що є зразок (чоловічий – ред.), і ми всі маємо носити однакове. Нас навіть сварили, якщо ми робили виточки або трошки звужували штанину. Взуття також мало бути статутне, незважаючи на те, чи воно тобі мале, велике, комфортне чи не дуже. На щастя, до взуття вже не так прискіпливо ставляться, просять, щоб просто чорне було, але форма досі має залишатися за стандартом.

Я була така щаслива, три дні всім розсилала свої фото у формі, розповідала й просила донат на фонд, бо «Землячки» просто неймовірні. Це одне з найкращого, що зі мною сталося за 11 років служби. Приємно, що нас не забули.

Навіть зараз, коли я про це говорю, мене переповнює радість і гордість за цих дівчат, які роблять титанічну роботу для нашої спільної перемоги. Вони роблять для нас роботу на всіх фронтах, навіть якщо ти в тилу чи на передовій, ти офіцерка, контрактниця чи мобілізована. Це важливо для морально-психологічного стану й фізичного стану жінок.

Це сприяє образу, що жінки в армії – це нормально. Навіть цивільні жінки, бачачи, що нас в армії забезпечують належним чином, можливо, подумають піти навчатися, або підписати контракт, або будуть просто донатити на якісь фонди, бо вони відчуватимуть себе частиною цього.

Я почала службу у 2019 році як санінструкторка. Тоді мені видали форму на п‘ять розмірів більше. У мене зріст 1,57, і таких «великих» службовців у нас немає.

Форму треба було вшивати, у нас у частині свої швеї, які вшивають, проте треба чекати мінімум 5–7 днів. Якщо хочеш підшити по-іншому, то мусиш іти кудись. По часу 5–7 днів чекати, а хотілося б одразу, щоб продумали одразу, щоб можна було вільно прийти і взяти на себе розмір.

Цього року влітку я була на сході, у серпні через сарафанне радіо дізналася про «Землячок». Я їм написала, що мені потрібна форма, бо ми постійно переходили з позиції на позицію, і форма втрачалася. Вони мені одразу привезли заміну точно на мій розмір. Пізніше я з посестрами приїхала в їхній волонтерський штаб, вони їх також забезпечили формою. Вони взагалі дають і каску, і плити, і плитоноски, і гігієну, і жіночу білизну, і косметику (креми для рук і тіла), і вологі рушники, і спальні мішки. Ти їм можеш дати запит – навіть на ноутбук – і вони передають.

Потім я дізналася про Arm Women Now. Там мені також швидко відповіли, я була в Києві, тому ще запросили до штабу. Вони нам і форму, і курточку, і фліски дали.

Коли форма завелика, то вона може навіть робити рани, а тут такого не трапляється. Коли на тобі бронежилет і медичний рюкзак, то це відчувається як додатковий шар одягу. І важливо, щоб форма не відчувалася, що ти як навдягнена капуста. Нова ж форма була по талії, з м’якішої й приємнішої тканини. «Землячки» забирають зайві деталі, але додають зручності. Воно не натирає й не передавлює, коли ми присідаємо.

На початку війни росіяни часто попадали в речові склади, і запаси форми ще зменшилися. Тому це дуже правильно, що ця ініціатива з’явилася, і фонд за фондом починають це робити. Жінок багато, і багато хочуть служити, а форми не вистачає.

Наприкінці квітня 2022 року нам надійшов запит із Харківського напрямку від побратимів дівчини-артилеристки. У неї зносилася форма, протерлися коліна, і чоловіки попросили передати маленький комплект чоловічої форми. Ми почали шукати, але на нас чекав неприємний сюрприз. Виявилося, що жіночої маленької форми немає, і я написала про це в себе в Instagram.

Після цього дівчата масово почали писати мені про труднощі, з якими стикаються, як вони звертаються до швачок, щоб перешити форму за власні кошти, а це вдвічі перевищує вартість самої форми. На передовій взагалі немає можливості змінити розмір. Тому ми ухвалили рішення з нуля розробити лекала й відшивати форму для наших сміливих дівчат.

Військова амуніція – це дуже важлива складова ефективності для наших захисниць. Мені видається, що країна, яка є невід’ємною частиною Євросоюзу, повинна змінювати систему речового забезпечення для військовослужбовиць уже сьогодні.

Більшість дівчат із різними типами фігур пишуть, що форма лягає, ніби з них мірки знімали. Зручна форма, яка відповідає жіночій тілобудові, – це передусім про функціональність і безпеку. Жінка, яка знаходиться на передовій, повинна думати про якість виконання бойового завдання, а не про те, що форма десь тисне чи спадає.

Це насправді найбільше мотивує рухатися далі, створювати ще більше різних елементів військового й тактичного одягу для жінок.

Я журналістка й у мирному житті мала телепроєкт «Землячки», де розповідала про успішних жінок у нестандартних для соціуму «чоловічих» професіях. На початку повномасштабного вторгнення я вирішила створити окрему сторінку «Землячки. Український фронт», де робила портретні інтерв’ю з військовослужбовицями й волонтерками.

Рідна сестра мого чоловіка Настя була імейл-маркетологинею в цивільному житті, ніколи не мала військового досвіду. Проте 24 лютого 2022 вона пішла в ТрО. Перший запит ми з чоловіком закрили саме для неї, а потім – для її посестер. Після цього почали багато спілкуватися з захисницями, у яких брали інтерв’ю, дізнавалися, що необхідно. Так почали сім’єю закривати індивідуальні запити. Одне на одне наклалося, і так ми вирішили заснувати ГО «Землячки».

Найбільша потреба була в жіночій формі й полегшеній амуніції, тому найактивніше займаємося саме цим. Водночас продовжуємо підтримувати військовослужбовиць інформаційно: у нас і надалі виходять інтерв’ю з захисницями. Популяризуємо культуру «жінка-військова» в Україні й за кордоном.

Нещодавно прийшла захисниця в хаб, бо їй потрібно було взуття. А ми побачили, що на ній досі літня форма. Запропонували зимову, а вона відмовилася. Насправді багато хто соромиться брати щось безкоштовно, особливо якщо вони приходять до нас вперше. Та ми її таки вдягли, а вона так сильно розчулилася, не звикла, що не треба до когось іти й випрошувати. Я хотіла б, щоб у дівчат не викликало такого виру емоцій те, що їм доступна жіноча форма. Вони військові, і це той мінімум, який ми маємо закривати для них. Вони несуть дуже важку службу заради перемоги, і я хочу, щоб їхнє забезпечення було на належному рівні.

Ми не збираємося зупинятися тільки на формі, постійно вигадуємо нові проєкти, стикаємося з новими проблемами. Спочатку в нас було завдання закрити базові потреби: форма, білизна, взуття, амуніція. А зараз ще надаємо психологічні консультації, бо ментальне здоров’я також важливе, особливо після року повномасштабної війни. Військовослужбовиці можуть отримати безкоштовну підтримку від нашої команди психологів онлайн за допомогою відеозв’язку або текстових повідомлень, у кого яка є можливість. Нам важливо бути доступними в кожному окопі.

А після перемоги хочемо зайнятися психологічною й фізичною реабілітацією, перекваліфікацією військовослужбовиць, якщо вони захочуть піти з армії, пошуком нового емоційного наповнення для них. Ми орієнтуємося на довгу історію, а поки що пакуємо коробки, відправляємо замовлення й тримаємо тил разом.