Власний досвід«На мене дивилися, як на прокажену». Це жінки, які борються з туберкульозом під час війни
«Мавпа всіх інших хвороб»
У масовому просторі туберкульоз зазвичай супроводжують образи кровотечі під час кашлю та віра в те, що захворіти на нього можна в будь-якому громадському місці за найменшого контакту з хворим. Більшість із цих уявлень не відповідають реальності. Попри те, що на сьогодні є ліки, за допомогою яких туберкульоз можна остаточно вилікувати, довкола цієї хвороби все ще є чимало міфів.
За даними Центру громадського здоровʼя МОЗ України, у 2022 році кількість людей, яким діагностували туберкульоз, становила 18 510. Щороку ця статистика оновлюється та ретельно фіксується, однак під час війни є неповною через неможливість отримання даних із тимчасово окупованих територій.
Ми поговорили з Ольгою Павловою, лікаркою-фтизіатром, про те, як можна розпізнати туберкульоз, як його лікують і чому захворіти на нього не так легко, як зазвичай розповідають. Також поспілкувалися з жінками, які борються з туберкульозом під час війни. Іванна та Вікторія розповіли, як дізналися про свій діагноз і чи стикаються вони з труднощами, говорячи про нього в соціумі.
Текст: Ольга Дуденко
Ми створили цей матеріал за підтримки наших читачів
Ольга Павлова
лікарка-фтизіатр, членкиня Керівного Комітету Партнерства «Зупинимо туберкульоз. Україна»
Симптоми
На жаль, у туберкульозу немає жодного симптому, який був би притаманним лише для цієї хвороби. Навіть у давнину його називали «мавпою всіх інших хвороб», тобто будь-який симптом, який є у хворої людини, можна певною мірою привʼязати до туберкульозу.
Якщо вказувати симптоми, які найчастіше трапляються за туберкульозу, то це:
- кашель, який триває понад два тижні – це один із симптомів, на якому базується систематичний скринінг туберкульозу;
- загальна слабкість;
- зниження ваги без причини;
- пітливість, особливо в нічні години;
- підвищення температури.
Тривалий кашель і наявність одного з інших симптомів збільшують вірогідність туберкульозу, особливо якщо був контакт із хворою на туберкульоз людиною.
Тривалість захворювання
Туберкульоз первинно є хронічним захворюванням, тому що на нього хворіють понад 1 місяць (приблизний термін гострих захворювань).
Що стосується терміну лікування, то він залежить від чутливості до протитуберкульозних ліків. Чутливий лікується 4–6 місяців, стійкий у сучасних умовах – здебільшого 6–9 місяців, проте іноді термін може тривати до 18 місяців. Після одужання в легенях можуть залишатися післятуберкульозні зміни, які проявляються протягом усього життя. Це так само як і після важких пневмоній, астми, ковіду. Важкість таких змін залежить від терміну виявлення туберкульозу: що раніше його виявити, то здоровішою буде людина після одужання.
Діагностика та подальше лікування
Після того, як людина помітила вищезазначені симптоми, насамперед варто відвідати свого сімейного лікаря, поспілкуватися з ним. У жодному разі не треба займатися самолікуванням і самодіагностикою. Усі обстеження, повʼязані з туберкульозом, держава гарантує як безплатні, особливо якщо є направлення від сімейного лікаря.
Діагностика туберкульозу є комплексом обстежень, який включає рентгенологічне обстеження й обстеження мокротиння, якщо воно є. Ці два методи є головними в діагностиці легеневого туберкульозу. Якщо в пацієнта позалегеневі форми туберкульозу, залишаться рентгенологічні обстеження та молекулярно-генетичні, але вже того органу, який лікар, відповідно, розглядає як потенційно хворий.
Міфи стосовно захворювання
Якщо почитати літературу, особливо 18 століття, коли туберкульоз ще був важкою та невиліковною хворобою, можна помітити, як його романтизували. На туберкульоз хворіли всі верстви населення, і в багатих, аристократичних колах було модно хворіти на нього, тому що це про аристократичний блідий колір шкіри, тендітність, тонкі судини. З іншого боку, для робітничих кіл, для людей, які не мали коштів, туберкульоз був справді важким захворюванням. Якщо хвороба була занедбаною, то в людини зʼявлялося легеневе кровохаркання або легеневі кровотечі, від яких вони й гинули. Для нашого часу, якщо вчасно виявити туберкульоз, таких проявів ми навіть не побачимо. Якщо в пацієнтів зʼявляється харкання кровʼю, то цей симптом є більш характерним не для туберкульозу, а для раку легенів. Це теж визначає лікар.
Є декілька міфів стосовно туберкульозу, і перший – про те, як можна захворіти на нього. Чимало людей вірять, що можна захворіти будь-де, особливо в транспорті: доторкнувся до поручнів, і все – ти хворий. Але для того, щоб захворіти на туберкульоз, мають бути певні умови. Якщо розглядати контакт з особою, хворою на туберкульоз, то насамперед цей контакт має бути достатньо тривалим, понад 8 годин. Крім цього, хворий, із яким контактує оточення, має не проходити лікування, тобто захворювання в нього ще не діагностували. Адже якщо людина вже лікується й отримує необхідну допомогу, то вона не становить загрози для оточення.
Наступна умова для передання захворювання – треба перебувати в такому приміщенні, яке не провітрюється. У тому ж громадському транспорті постійно відчиняються чи зачиняються двері, іде провітрювання, і все це призводить до зменшення ризиків передання туберкульозу. Але варто памʼятати й про інші інфекції, грип, ковід, які можна підхопити в людних місцях. Можна стверджувати, що, на щастя, туберкульоз – та інфекція, захворіти на яку треба дуже постаратися.
Інший міф, досить поширений, – ніби від туберкульозу неможливо вилікуватися. З появою антибіотиків ця хвороба стала виліковною. За останні 5–7 років винайшли нові препарати, нові схеми лікування, які є дуже ефективними, і внаслідок цього сьогодні в людства є шанс остаточно подолати туберкульоз як глобальну проблему. Нові ліки нетоксичні, людина більш-менш спокійно переносить процес лікування. На додачу нові препарати дали можливість лікуватися від туберкульозу значно коротше. Якщо раніше, приблизно 20 років тому, термін лікування становив 3 роки, тепер він скорочений до 6 місяців для всіх хворих, за деякими винятками – до року.
Ще один міф – те, що на туберкульоз хворіють тільки люди з негативним соціальним бекграундом. Або ті, хто не мають певного місця проживання, або ті, хто має алкогольну чи наркотичну залежність. Насправді ж усі, хто дихає повітрям, можуть хворіти на туберкульоз, якщо вони підпадають під вищезазначені умови.
Статистика
З 2010 року в нас запроваджений цей реєстр захворювань на туберкульоз. Усі ці дані можна відстежити на сайті Центру громадського здоровʼя, і завдяки тому, що облік так ретельно ведуть, можна ствердити, що кількість хворих на туберкульоз в Україні щорічно зменшується.
На жаль, ковід і війна негативно повпливали на виявлення хворих на туберкульоз. Під час пандемії коронавірусу медики були завантажені хворими на ковід і більше ваги надавали цьому захворюванню, а не діагностуванню туберкульозу. Згодом ми продовжили поновлювати реєстрацію хворих, але розпочалася повномасштабна війна. Боротьба з туберкульозом не відступила на задній план, але кількість зареєстрованих хворих зменшилася, зокрема тому, що є окуповані території, на яких лікарі не можуть ні зібрати дані, ні виявляти випадки захворювань, ні лікувати їх.
Іванна
34 роки
Лікарі діагностували пневмонію, гостру її форму. Потім через тиждень уже помітили, що в мене туберкульоз
Про туберкульоз я дізналася в лютому цього року. У жовтні я захворіла на запалення. Пролежала два тижні в лікарні, дивилася знімок, усе було добре. Мене виписали, рекомендували пропити ще декілька препаратів, але, попри виписку, однаково в мене лишався кашель. Я не надавала йому значної ваги, оскільки тривалий час я курю, і такий кашель присутній у повсякденному житті. Температури тоді в мене не було.
І ось у лютому я відчувала себе так, ніби захворіла. Був нежить, я стала більше кашляти. На десятий день такого стану мені погіршало, і декілька днів я взагалі не спала: як тільки лягала на подушку, то починала кашляти. Я просто сиділа вночі, бо не могла заснути. Почала дуже сильно задихатися. Тоді ми викликали швидку допомогу, але вона не приїхала. Сказали, що температури немає, отже, захворювання не є небезпечним для життя.
Я самостійно поїхала до лікарні, мені було дуже зле, мене поклали до реанімації. Лікарі діагностували пневмонію, гостру її форму. Потім через тиждень уже помітили, що в мене туберкульоз. Памʼятаю, що в цей період я надзвичайно різко схудла: протягом тижня я втратила відразу кілограмів пʼять.
Памʼятаю, що в цей період я надзвичайно різко схудла: протягом тижня я втратила відразу кілограмів пʼять
Зараз мене лікують, крапають антибіотики. Я боюся когось заразити, дуже переживаю з цього приводу. У мене ще є діти, ми відразу їх перевірили, зробили рентген, здали кров, і, на щастя, у них нічого не виявили.
Процес лікування не є складним для мене, я приймаю ліки та крапельниці. Загальна тривалість лікування – 6 місяців: спершу в стаціонарі, до стабілізації стану, нормалізації аналізів, а далі продовжуватиму лікування в домашніх умовах. Після двох тижнів прийому таблеток я вже буду безпечна для оточення та зможу повернутися в сім'ю, до дітей. Що мої лікарі, що інші пацієнти дуже підтримують, цікавляться моїм станом, морально допомагають.
Вікторія
43 роки
Туберкульоз із правої легені несподівано поширився на ліву, мені призначили нову терапію
Якихось незвичних симптомів у мене не було. Я захворіла на запалення легень і через це пішла до лікарні, щоб зробити флюорографію. Там лікарі побачили, що в мене туберкульоз. Це трапилося у 2014 році, і я стала на облік у тубдиспансері.
Тоді, відповідно до державної програми, я отримувала ліки й на декілька років узагалі забула про захворювання – лише восени й навесні проявлялися симптоматика, наприклад, слабкість, могла підскочити температура. Кожні пів року я робила флюорографію й обстежувалася в необхідних спеціалістів.
Потім туберкульоз із правої легені несподівано поширився на ліву, мені призначили нову терапію. Я пробула на ній десь два місяці, і згодом її скасували, бо весь процес я перенесла дуже погано. Зараз я лежу в тубдиспансері, уже 4 з половиною місяці мені прокапують багато препаратів, але вони щадні. Дуже боялася починати нову терапію, бо згадувала, як важко перенесла попередню.
Загалом я лікуюся вже орієнтовно 13 років, борюся з туберкульозом. У моєму лікуванні були паузи, коли починалися коронавірус, повномасштабна війна. На щастя, ніхто з моїх рідних не хворіє. Раз на пів року я стабільно обстежуюся, здаю аналізи, роблю флюорографію. Намагаюся не занедбати ситуацію, адже боюся за своїх рідних. Відповідно до бронхоскопії мені дібрали антибіотик, який мені підійшов. До травня я прокапаюся, і далі буде видно, як зміниться мій стан. Побічних ефектів від лікування зараз немає.
Ти йдеш до лікарні й, коли розповідаєш про те, що в тебе болить, у відповідь від спеціалістів чуєш: «Ну, звісно, з таким-то діагнозом». Люди загалом не адаптовані до таких захворювань
У мене хронічна форма туберкульозу, тому моє лікування швидше спрямоване на підтримання організму в нормальному стані.
Було багато неприємних ситуацій, повʼязаних зі сприйняттям моєї хвороби в соціумі. Що два роки мені треба приходити до свого сімейного лікаря, який нібито дивиться на мене, як на прокажену. Ти йдеш до лікарні й, коли розповідаєш про те, що в тебе болить, у відповідь від спеціалістів чуєш: «Ну, звісно, з таким-то діагнозом». Жодних дій у твій бік, жодної допомоги. Люди загалом не адаптовані до таких захворювань.
Дуже погано, що в масовому просторі майже не розповідають про туберкульоз. Одна справа, коли ти стороння людина десь у тролейбусі та боїшся захворіти, інша – коли тебе боїться власний лікар, який має знати про туберкульоз і зобовʼязаний тебе лікувати.
Усі препарати, які я вживаю, мені надає сама лікарня. Уже самостійно я купую препарати, які допомагають підтримувати організм, – серце, печінку, нирки, адже тривале лікування однаково позначається на загальному стані здоровʼя. Узагалі тубдиспансер, у якому я перебуваю, слідкує за моїм станом: з певною періодичністю мені треба робити кардіограму, ходити до різних спеціалістів (невропатолога, окуліста), щомісяця здавати аналізи.
Коментарі
Підписатись