Власний досвід«Я люблю всі свої ролі». Це жінки, які кидають виклик стереотипам про себе

Першу дитину я народила, коли мені було 25 років. А карʼєру розпочала ще з вісімнадцяти. Я танцюю в Національному заслуженому академічному хорі імені Григорія Верьовки. На додачу я мала танцювальну студію, де вчилися понад сто дітей і де я викладала протягом 10 років. Паралельно в хорі є гастрольна діяльність, яка вимагає часу й переміщень.

У 30 років я народила двійню – хлопчика та дівчинку. Так я стала багатодітною мамою. У цей час мені також захотілося створити свій дитячий садочок, ми відкрили його з чоловіком. Тож зараз я поєдную і директорську діяльність, і виховну роботу з дітьми, й освітні практики, і танцювальну діяльність у хорі. Для мене все це є важливим, бо воно наповнене любов’ю, ти не можеш розділити ці ролі. Я виховую дітей і водночас дуже багато позитиву черпаю зі своєї роботи. Я взагалі можу поєднувати й роботу, і материнство, проводячи заняття для своїх дітей.

Навіть коли в тебе зовсім немає роботи, може бути складно. Чимала кількість жінок, які мають лише материнські обовʼязки, говорять: «Мені так важко». Але коли в тебе є улюблена справа, то, відчуваючи втому в домашньому побуті, ти можеш компенсувати її завдяки роботі.

Труднощі виникали в перший рік, коли народилася двійня. Це було справді важко. Потрібно було і погодувати дітей, і побігти на роботу, і встановити новий робочий режим. Звісно, у такі моменти поряд мають бути люди, які тебе підтримають – це дуже важливо в той час, коли діти маленькі. Коли діти доросліші, вони йдуть до школи чи садочка, і ти стаєш більш вільною, думаєш про якісь ідеї – у тебе розв’язані руки, ти можеш приділити більше уваги собі та своєму бізнесу.

Якщо я пообіцяла дитині, що приїду о пʼятій годині, то я приїжджаю о пʼятій і забираю її. Ми формуємо цю довіру між нами, батьками, і дітьми. Тому ми не маємо забирати час у сім’ї, у дітей, а грамотно розподілити обовʼязки. Дуже видно, коли дитина зростає в любові, навіть якщо її мама працює.

Я головна маркетологиня міжнародної IT-компанії ScienceSoft, аспірантка кафедри соціології Львівського національного університету ім. Івана Франка, а також займаюся консалтингом. Я продовжую працювати із самого народження доньки, а це вже вісім місяців.

Материнство та карʼєра водночас є для мене надзвичайно важливими, як і для багатьох сучасних жінок. Донедавна в нашому соціумі не говорили або говорили не так багато про те, що жінка може поєднувати дві іпостасі – бізнесвумен і мами, водночас вдало балансуючи між ними. Я ж вирішила поєднати материнство й роботу, бо знала, що не зможу без другого. Я звикла завжди бути в роботі, серед людей, матеріально підтримувати нашу сім’ю, зважаючи на те, що дитина потребує багато вкладень. На додачу маркетинг і диджитал-світ швидко змінюються, і я розуміла, що, просидівши кілька років у декреті, ризикую залишитися обабіч професійної дороги.

Поєднувати материнство та роботу надзвичайно складно, але реально, коли працюєш за гнучким графіком. Не буду обманювати й казати, що все гладко і йде за планом, адже ти відштовхуєшся від графіка дитини. Коли гуляєш із дитиною, маєш час відповідати в робочих чатах, перевірити контент-плани, перечитати новини по роботі. Коли дитина спить удома, ти читаєш літературу для написання кандидатської дисертації.

Ще постає питання, наскільки у вас виходить працювати дистанційно. Мені пощастило з цим – я майже завжди працюю з дому, не повинна ходити в офіс. А колеги на зустрічах у Zoom раді бачити й Лею (так звати нашу доньку).

Ще один секрет успішного поєднання роботи та материнства – мій чоловік Роман, який допомагає з дитиною. У нас партнерське батьківство, ми намагаємося робити все разом. Так домовилися ще з моменту планування вагітності. Якщо мені потрібно вибігти на зустріч із клієнтами чи провести онлайн-консультацію, він завжди підстрахує. Також ми з чоловіком одразу домовилися про певний проджект-менеджмент нашого життя – ставити пріоритети, відділяти важливе від того, що може почекати. Наприклад, я скасую всі зустрічі чи перенесу наради, якщо бачу, що в дитини поганий настрій чи температура через зубний біль.

Жінкам, які хочуть поєднувати й материнство, і карʼєру, раджу зрозуміти, що ви найкраща мама для своєї дитини й ви все робите правильно! Поєднувати роботу й материнство – це окей, дати собі час відпочити та розслабитися – теж окей, просити допомоги й делегувати – тричі окей. Головне бути відвертою із собою й не «тягнути» на собі забагато. Тільки тоді є задоволення і від роботи, і від материнства. А ще пам’ятати, що є безалкогольне вино (сміється).

Мій перший декрет стався у 2015 році. Я дуже хотіла мати дітей, і ми дійшли цього рішення спільно з моїм чоловіком.

Я поважаю думку людей, які вибирають не мати дітей, бути чайлдфрі, але мій вибір – це продовжувати свій рід, свою генетику, отримати досвід у ролі матері. Для мене це можливість мати дітей, які будуть моїм продовженням, схожими на мене, а також – робити їх щасливими.

Материнство насправді дає дуже багато. До народження першої дитини я була дещо егоїстична, жила тільки для себе. Після її народження в мене зʼявилося багато якостей, яких раніше не було. Це терплячість, розуміння того, що навколо мене є слабші люди, які можуть потребувати допомоги. Це також материнська любов – узагалі дуже цікава й особлива. Так, як ти любиш дитину, ти більше нікого в житті не любиш. Це навіть ні з чим не порівняєш.

Я також зрозуміла, куди хочу рухатися в житті. Поки в тебе немає дітей, у тебе є певна відповідальність перед собою, але вона не стосується інших. Зараз я розумію, що не можу сидіти на місці, адже в мене троє дітей. Я відповідаю за них і маю завжди бути в курсі подій навколо, розвиватися. Зараз нас забезпечує тато, ми так розділили ролі – він працює, а я з дітьми. Можливо, колись ми поміняємося. Діти для мене – стимул працювати над собою, не розслаблятися, а, навпаки, ставати кращою.

Ще чула стереотип про те, що жінка в декреті забиває на себе, не розвивається, не доглядає за собою. Зовсім із цим не згодна. У мене багато подруг із дітьми, вони ходять до спортзалу, навчаються, розвивають свій бізнес. Декрет – це своєрідне перезавантаження. Багато жінок, які мають можливість побути з дитиною, вибирають не повертатися на колишню роботу, а знаходять своє справжнє покликання. Нарешті є час, коли ти можеш залишитися зі своїми думками й зрозуміти, чого хочеш.

Я намагаюся ламати стереотипи стосовно себе, у кожному декреті я навчалася, проходила якісь курси, стала більше читати, дбати про себе й стежити за модними трендами. Я хочу бути сучасною мамою, якою пишатимуться мої діти.

Моїй доньці зараз 10 місяців. Я вийшла з декретної відпустки, коли їй було 3 місяці. З цього часу я вже постійно працювала. Що мені це дає? Можливість мати фінансову безпеку та професійний розвиток. Можливість не втрачати цей професійний час – бути в курсі всіх новин, трендів і змін, які відбуваються в моїй сфері. А працюю я у сфері впровадження міжнародних проєктів, і серед інших, – це робота з відновлення громад.

Увага до дитини – перша в переліку моїх пріоритетів. Проте з часом, коли малеча підростає, твоя робота дає можливість певної автономії й для самої дитини. Коли вона бачить, що мама над чимось зацікавлено працює, у дитини є ця можливість самовираження та самозаняття. Я думаю, це класно на майбутнє, бо дитина не буде постійно прив’язаною до матері, причому вона все одно відчуває мою присутність. Ми якісно проводимо час, коли разом: на цей період я відкладаю всі справи. Так, балансуючи, я знаходжу місце і для роботи, і для малечі. Вихідні ми завжди проводимо разом: ходимо на прогулянки, виставки, у гості.

Я досить рано вийшла з декретної відпустки в порівнянні з українським законодавством, де в нас є щонайменше рік відпустки з догляду за дитиною й до трьох років за власним бажанням. Одним із ключових чинників для такої можливості було те, що я могла працювати з дому, дистанційно. Мій роботодавець абсолютно нормально до цього ставиться, адже команда орієнтована на результат, а не на кількість годин, проведених за комп’ютером. Хоча легко теж не було. Ти постійно з дитиною, ти годуєш, не маєш безперервного 8-ми годинного сну й підлаштовуєшся під режим доньки. Мамам зазвичай радять відпочивати разом із дитиною, коли та спить, і так добирати той сон протягом дня. У мене такої можливості не було, бо я працювала. Іноді мені бракувало часу побути з дитиною, з іншого боку, я теж розуміла, що працювати потрібно, мені це цікаво. Це дуже складно поєднувати, навіть для мене – людини, яка думала, що може витримати багато (сміється). Але це можливо.

Якщо я відчуваю якесь напруження, то одразу повертаюся думкою до власних пріоритетів, які я заздалегідь для себе визначила. Я зрозуміла, що якою б важливою не була робоча зустріч, питання дитини для мене найважливіше. З іншого боку, як тільки я знаходжу час, я повертаюся до тих обов’язків, які маю перед собою та колегами. Якщо це виснажує тебе, навряд чи варто поєднувати різні ролі. Але якщо є енергія на декілька напрямів роботи, то вважаю, що варто до цього прислухатися.

Я дізналася про вагітність, коли ми з чоловіком підписали договір на приміщення для роботи закладу. У мене одночасно була вагітність і дитиною, і вагітність нашим першим об’єктом (сміється). Ми планували вагітність, але нам сказали, що так скоро вона не станеться, у нас є щонайменше пів року. Тому, коли ми відкривали заклад, я вже була з величезним пузом. Це був той день, коли я навіть забула поїсти, що абсолютно неприйнятно, якщо ти вагітна. Але навколо купа гостей, у тебе все несеться. Коли мене питають, чи складно поєднувати вагітність і відкриття закладу, то відповідаю, що раніше не знала, як можна інакше. Це так само як жінок, які мають двійню, питають, чи важко з двома. Вони не знають, як інакше. У мене відразу були вагітність і заклад. А зараз у мене заклади та дитина.

Для мене важливо мати й те, і інше. Не буває такого, що все в балансі, завжди щось переважає. Зараз я все-таки, напевно, уже більше про кар’єру. Доньці вже 4 з половиною років. Але від народження дитина в мене була на грудному вигодовуванні (орієнтовно до півтора року), а з 8 місяців у нас була няня на супроводі. Тоді я працювала по декілька годин на локаціях, а решту часу вдома. Згодом я лишалася на роботі на повний день, і все було окей. Ми віддали дитину до дитсадка, тому зараз ще простіше. Але я виділяю дуже багато часу на роботу й деколи відчуваю, що дитині бракує мене. Бувають такі складнощі, коли ти розумієш, що можна було більше і якісніше провести час із нею. Але на противагу я знаю мам, які не мають кар’єри чи роботи з дому, і вони так само мають багато труднощів у стосунках із дітьми. Неясно, як буде краще, але в житті доводиться вибирати.

Позитивного в поєднанні професії та материнства буде мало (сміється). Насамперед не треба вимагати від себе тримати ідеальний баланс. Але точно варто вирішити для себе, чи ви готові на ці гойдалки та жертви, бо колись треба пожертвувати кар’єрою, колись материнськими обовʼязками. Я б точно не радила займатися і кар’єрою, і роботою тільки тому, що так треба. Якщо хтось хоче бути тільки мамою й відмовитися від роботи – це їхній вибір. Якщо хтось не хоче мати дітей і займатися тільки своєю кар’єрою – це також їхній вибір.

Без роботи та професійної реалізації я не почуваюся добре. Коли цього не було в перші три роки після народження дитини, морально було прямо важко. Я відчувала, що чогось бракує, чогось дуже важливого для мене. Зараз я працюю датасаєнтисткою в банку. Моєму сину 6 років, і йому було три з половиною, коли я вийшла на роботу.

Якщо згадувати, як я починала все поєднувати, то дитині було дуже важко пояснити, що зараз я зайнята, мене не можна чіпати. Крім цього, десь через рік після того, як я почала працювати, мені було 30, і я вирішила кардинально змінити своє життя. У цей період я одночасно і розлучилася, і змінила роботу. Після того, як я вкладала сина спати, я вчилася для того, щоб отримати перший оффер у новій професії. Зараз, коли син у школі, йому легше пояснити, що я працюю над чимось своїм. У мене є своя годинка, у нього своя. Зараз він краще розуміє концепцію грошей чи купівель. Розуміє, що для того, щоб купити щось значне, мені потрібно працювати.

Окрім того, у мене також є свої хобі та зацікавлення. Моє найбільше захоплення – це музика, я колекціоную вініл. Мені це передалося від батька, адже він мав магазин вінілу в Дніпрі. Намагаюся брати сина з собою на вінілові ярмарки. Ми разом вибираємо там платівки, а потім слухаємо вдома на програвачі. Говоримо про музику, артистів – так проводимо час разом.

Раджу іншим жінкам орієнтуватися на власні бажання й потреби. Якщо є бажання поєднувати й професію, і материнство, то варто йти за ним. Не давати культивувати в собі це почуття провини перед дитиною. Бо насправді ту саму якусь годину-дві після роботи можна дуже якісно провести з дитиною, і цього буде достатньо. Ну і в цілому пам’ятайте, що життя одне, воно ваше, вам вирішувати, як ним розпоряджатися і що для вас є важливим.