Власний досвід«Просто стало комфортніше». Це пари, які сплять окремо

Є певні усталені правила щодо того, як мають жити пари: разом спати, дивитися телевізор, їздити у відпустки, ділити стрічку на двох друзів і стрічку TikTok. 

Проте деякі пари впевнені, що не все потрібно робити разом, а особистий простір допомагає уникнути побутових сварок, більше цінувати проведений разом час і врешті-решт краще висипатися. 

Ми поговорили з трьома жінками, які разом із партнерами вирішили спати в різних кімнатах. Вони розповідають про те, як у них з’явилася ця ідея, що вона змінила в їхньому житті та чому спати окремо – це не вирок стосункам. 

текст: Анастасія Микитенко

Оля, 25 років

2 роки разом

Ми більше не сприймаємо одне одного як належне й дуже цінуємо моменти, коли партнер приходить і каже, що хоче пообійматися або полежати разом зранку у вихідний

Ми почали зустрічатися за пів року до повномасштабного вторгнення, а після 24 лютого з’їхались, бо відчували, що так безпечніше.  

Близько року ми жили в одній кімнаті й за цей час зрозуміли, що є моменти спільного проживання, які не влаштовують нас обох. Першим про окремі спальні заговорив хлопець, але це було жартома. Та потім уже почали обговорювати цей варіант більш серйозно, оскільки з кожною розмовою я знаходила все більше й більше переваг. Тож щойно з'явилася можливість, ми винайняли більшу квартиру.

До повномасштабки ми жили на різних квартирах і завжди мали свій особистий простір. Там ти знаєш, що можеш його по-своєму оформити, розставити речі так, як вважаєш за потрібне й очікувати, що ти їх знайдеш на тому ж самому місці. Коли ми приходили одне до одного в гості, було достатньо важливо дотримуватися, так би мовити, нових правил.

У своєму просторі ти знаєш, що можеш розставити речі так, як вважаєш за потрібне й очікувати, що ти їх знайдеш на тому ж самому місці

Хоча ми й сови, наш графік однаково не завжди збігається. Мій партнер, наприклад, іноді змушений їздити на роботу в офіс, тому прокидається о шостій тридцять, а я працюю віддалено й можу прокинутися о восьмій і піти працювати. Достатньо сильно дратує півтори години навіть не дуже сильного шуму, коли ти хапаєшся за кожну хвилину сну. Я також можу затримуватися за своїми справами пізно ввечері, а партнер хотів би вже лягати спати. Подібна розбіжність очікувань, потреб або пріоритетів іноді дійсно перетворювалася на проблему.

Я більше не мусила лягати спати на пів години раніше за нього та одягати беруші через його хропіння, а він не прокидався через те, що я смикаюся уві сні

Скажу відверто, на початку мені було незвично й трохи сумно. Перші дні я намагалася спеціально знайти причину прийти до нього в кімнату та просто посидіти поруч через звичку бути разом 24\7. Та було зрозуміло, що переваг у такому рішенні набагато більше, ніж недоліків. Потім стало зрозуміло, наскільки комфортніше ми почали себе почувати. Наприклад, я більше не мусила лягати спати на пів години раніше за нього та одягати беруші через його хропіння, а він не прокидався через те, що я смикаюся уві сні. Також я дозволяю моєму котику спати на ліжку, а для партнера це неприйнятно.

Коли ми спали разом, то оце роздратування через низьку якість сну накопичувалося. Навіть якщо ти розумієш, що це не провина твого партнера, це однаково важко контролювати. Відтак через певний час починаються сварки на пустому місці. Тепер у нас такого немає. 

У своєму просторі я також маю змогу робити все, як мені заманеться. Прибирати так часто, як мені треба, і ніхто не може мені щось про це сказати. Я, наприклад, ніколи не застеляю ліжко й інколи накопичується гірка одягу, яка ввечері переїжджає з ліжка на стільчик, а зранку – назад. Більше в нас не виникає суперечок через подібні теми. Він не чіпає мої речі в моїй кімнаті, а я – у його. 

У стосунках є різні етапи – іноді ви максимально близькі, а іноді є потреба віддалитися: закритися в кімнаті та займатися якимись своїми хобі або іншими справами

Це також зручно, бо в стосунках є різні етапи – іноді ви максимально близькі, а іноді є потреба віддалитися: закритися в кімнаті та займатися якимись своїми хобі або іншими справами. 

Не можу сказати, що це рішення стало свідченням про проблеми в стосунках, або якось їх руйнує. Навпаки – ми більше не сприймаємо одне одного як належне й дуже цінуємо моменти, коли партнер приходить і каже, що хоче пообійматися або полежати разом зранку у вихідний. Ти знаєш, що це не тому, що так заведено, а тому, що людина дійсно хоче твого тепла в цей момент. Як на мене, недоліком може стати те, що ви можете втратити баланс між персональною свободою та стосунками з іншою людиною. Саме тому тепер ми стали шукати якісного проведення часу одне з одним, аніж просто перебування разом в одному просторі. Наприклад, сходити на побачення в ресторан, влаштувати вечір кіноперегляду вдома або просто прогулятися в парку, розмовляючи про наше життя.

Ми, як і звичайна пара, й надалі будуємо плани на життя, підтримуємо одне одного, коли є проблеми, і ділимося своїми буденними та щасливими моментами. Тільки в ще більшому затишку.

Настя, 23 роки

4 роки разом

Ми цінуємо та любимо одне одного, проте не менш любимо особистий простір

У нас завжди були різні графіки – я зазвичай лягаю спати до дванадцятої та прокидаюсь рано, а хлопець часто працює вночі або грається в приставку. Я не люблю спати й слухати, як на тлі щось шумить чи світиться. До того ж нас троє – я, хлопець і наша собака – і нам було трохи складно поміщатися разом на одному ліжку.

За останній рік особисто мій сон став дуже чуткий і поганий, бо рівень стресу та тривожності іноді зашкалює в нашому житті, а це дуже впливає на якість сну та самопочуття. Ми жили в трикімнатній квартирі, де в кожного фактично могло бути по кімнаті. Одного разу я заснула без хлопця та прокинулася без нього, бо він заснув в іншій кімнаті. Мені було незвично й трохи сумно через це, і я запитала, чому він не прийшов. Він сказав, що не хотів мене будити. Так сталося ще кілька разів, тож ми сіли обговорити сон у такому форматі й зрозуміли, що насправді краще висипаємося окремо. 

Ми цінуємо та любимо одне одного, проте не менш любимо особистий простір. Іноді просто хочеться розвалитися зірочкою, закутатись у ковдру або, навпаки, не вкриватись узагалі, до того ж у нас різні температурні режими: я завжди мерзну, а йому скрізь спекотно. Тому коли постало питання і зручності, і простору, то ми вирішили робити так, як нам хочеться. Чому б ні?

Для нас спати в одному ліжку – не основна цінність у стосунках

Коли ми обговорювали нашу зміну побуту з друзями, то відчували трохи осуду та прискіпливості до цього формату сну. Вони одразу жартували, що в нас немає сексу, почуттів одне до одного, та й узагалі це перший дзвіночок, так можна й розійтись із партнером. Спочатку мене це насторожило, але коли ми обговорили це з хлопцем і він сказав, що йому ок, і мені ок, то навіщо слухати стереотипні поради від інших?

Це ніяк не вплинуло на наші почуття або на секс. Ми надалі лежали разом, обіймалися, ходили на побачення. Просто приходили додому та йшли в наші комфортні лігва в одну кімнату або в різні.

Мені здається, давно пора позбутися загальноприйнятих правил стосунків – немає єдиної формули, у якій кожна пара буде щасливою. Комусь такий формат буде некомфортним, він дійсно почуватиметься самотніми й вважатиме, що йому приділяють замало уваги. Проте нам було супер, бо для нас спати разом – не основна цінність у стосунках. Ми якісно проводимо час один з одним, нам комфортно та весело, іноді можемо прийти додому й обговорити свій день або бути занадто втомленими, обмінятися кількома словами й розійтися в різні кімнати дивитися свої тік-токи чи серіали. Бути окремо від партнера в тих штуках, у яких заведено бути разом – це нормально, ви не зобов'язані бути разом повсякчас.

Бути окремо від партнера в тих штуках, у яких заведено бути разом – це нормально, ви не зобов'язані бути разом повсякчас

Зараз ми переїхали на нову квартиру, де дуже широке ліжко і якісний матрац. Тому вирішили знову спати разом. Проте якщо я прокинуся, а хлопця не буде поруч, то це не буде найбільшою катастрофою в моєму житті.

Оля, 31 рік

1 рік разом

Коли люди мають можливість виспатись, то і самопочуття, і настрій краще, тому кращими стають і стосунки

Насправді ми довго жартували про те, що нам треба жити по різних кімнатах. У нас відрізняється графік сну: хлопець лягає та прокидається раніше, а в мене робочий день ненормований, тому я інколи можу довше поспати. Через це мусили постійно домовлятися: о котрій прийнятно йти спати та прокидатись зранку, починати свій день. Бо коли ти спиш, а хтось уже із самого ранку клацає по клавіатурі – це трохи дратує. Також я люблю спати в прохолодній темній кімнаті, а в хлопця це по-іншому. Ну і його вподобання – щоб я не закидувала на нього ногу постійно (сміється – прим.ред.)

До цих стосунків ми обидва жили наодинці, і з часом ти починаєш розуміти, наскільки це комфортно – спати в тих умовах, у яких ти хочеш, і лягати, коли заманеться. Таке життя по-хорошому розбещує. 

Ми розуміли, що ніхто з нас не проти спати окремо, просто певний час жили в однокімнатній квартирі й можливості реалізувати це не було. Та потім ми переїхали в приватний будинок, у якому багато місця. Перші місяці ми ще спали разом, але згодом вирішили спробувати новий формат. 

Перший тиждень було незвично, і ми постійно запитували одне одного, чи не ображається хтось. Виявилось, що нам обом так більше подобається, тому просто вирішили продовжувати. Коли ви постійно порушуєте сон одне одного, то можете бути роздратовані через партнера. А коли люди мають можливість виспатись, то і самопочуття, і настрій краще, тому кращими стають і стосунки. 

Хтось переживає, що це не романтично. Проте в моєму випадку зовсім навпаки. Коли ви проводите весь час разом, то можете цього не помічати та не цінувати. А коли партнер приходить і питає: «Чи не хочеш сьогодні поспати разом?», то стає особливо приємно.

Увечері в нас є «час для пари», а на сон ми потім розходимось. Тобто секс не дорівнює сон, спати окремо – це лише про сон

Ми проводимо разом і так багато часу, бо живемо за містом удвох. Ми завжди їмо разом, інколи разом готуємо, вигулюємо собаку, разом їздимо в місто й за продуктами, і проводимо вечори. Тому спати вирішили, можна окремо. Увечері в нас є «час для пари», а на сон ми потім розходимось. Тобто секс не дорівнює сон, спати окремо – це лише про сон.

Це дуже круто, що зараз у кожного є свій простір, де він почувається вільно

Але, звичайно, стільки багато часу проводити разом набридає, хочеться зайнятись тими справами, які можуть бути нецікаві партнеру. Тому в нас є дні «інтроверта», коли кожен робить, що хоче. Я дивлюсь YouTube чи п'ю вино й танцюю перед дзеркалом, хлопець грає на комп'ютері.

Це дуже круто, що зараз у кожного є свій простір, де він почувається вільно. 

Також є окремі робочі зоні, тому ситуації, коли у хлопця реліз застосунку й він мусить сидіти до півночі, а я хочу спати, уже не трапляються. Для нас жити в одній кімнаті, маючи віддалені роботи та постійні дзвінки, було трохи напружено.  

Коли трапляється, що хтось із нас хоче поспати разом, а партнер – ні, то ми нормально до цього ставимося. Це просто такий день, а не персональна атака на іншу людину. 

Окремий простір також рятує в дні, коли немає настрою, ти втомлений чи роздратований після роботи. У таких випадках ми можемо це сказати один одному й закритись на вечір у себе.

Ми вже дорослі люди, мали досвід різних стосунків. Ми цінуємо простір одне одного та вміємо комунікувати. Наприклад, у нас немає такого, що лише чоловік має запрошувати мене на ночівлю. Іноді я ініціюю те, щоб ми поспали разом, іноді – мій партнер. Коли трапляється таке, що хтось із нас хоче поспати разом, а партнер – ні, то ми нормально до цього ставимося. Це просто такий день, а не персональна атака на іншу людину. Ми знаємо, що ми однаково важливі одне для одного.

Коли до нас приїжджала в гості мама, то здивувалась нашому режиму сну, і чомусь була переконана, що ми посварились і розійдемося. А от друзі навпаки – декілька пар казали, що це класна ідея й що вони також про таке мріють. До речі, усе починалося з того, що ми вирішили спати просто під різними ковдрами. Я раджу це спробувати для пар, у яких є проблеми з тим, що хтось перетягує на себе ковдру й треба її постійно виривати в партнера.

Зараз ми спимо 70% часу окремо, іноді разом. Лише під час обстрілів у нас домовленість, що я завжди прибігаю спати до нього в кімнату. Та загалом я вже й не знаю, як це – повертатися в місто в однокімнатну квартиру, від такого простору для кожного буде складно відмовитися.