Власний досвід«Знайти білизну стало неприємним квестом». Це жінки, які зробили операції зі зменшення грудей

У популярній культурі закріпилася віра в те, що великі груди – це найбільший дар, а жінки прагнуть завжди збільшити їх. Проте насправді великі груди можуть заважати та впливати на бачення себе та навіть на фізичне здоров’я. 

Саме через це деякі жінки обирають зменшити груди хірургічно. У матеріалі жінки поділилися з нами, як великі груди впливали на якість їхнього життя, як вони наважувались на операцію і з якими наслідками стикалися. 

Текст:  Анастасія Микитенко

Катерина

24 роки

Я звикла все життя бачити себе по одному, а потім в дзеркалі вже інша людина й із цим треба змиритись. 

У мене не завжди були великі груди. Вони почали рости після того, як я почала приймати КОК, а потім ще почалася повномасштабна війна, більше стресу, більше сидячої роботи, а, відповідно, і переїдання та менша рухливість. У цей період мої груди збільшились до сьомого-восьмого розміру. 

Стало дуже дискомфортно. Я звикла все життя бачити себе по одному, а потім я бачу в дзеркалі вже іншу людину й із цим треба змиритись. Я стикнулася з проблемами у виборі білизни. В Україні майже немає брендів, які шиють на велику чашку та маленький об’єм під грудьми, для мене більше не були доступні звичні магазини типу Jasmine або Intimissimi, де раніше могло щось підійти. Коли замовляла на індивідуальний пошив, то ательє бралися хіба за більш елегантні моделі із сіточкою та мереживом, а не щоденні бра. Пошук бюстгальтера перетворився на неприємний квест, і навіть якщо я щось і знаходила, то однаково воно все тиснуло й випадало. 

Я не могла знайти топ, тому спорт також був не таким зручним і вільним, як раніше. Раніше я часто ходила на вечірки, бо дуже любила танцювати. Та з більшими грудьми танцювати ставало все менш комфортно – було боляче стрибати й вільно рухатися. Я вже не хотіла одягати щось більш приталене, надавала перевагу оверсайзу задля власного комфорту. Улітку, коли хотілося носити топ, у якому відчуваєш на шкірі вітерець, я однаково мусила одягати ліф, у якому все пітніло. Це стресово, коли майже все, що ти раніше носила, більше тобі не підходить

Я почала ненавидіти свої груди через те, який дискомфорт вони мені спричиняли.

Я також не можу сказати, що подобалася собі. Ми звикли, що груди нижче ключиці, що це симпатично та правильно виглядає. Мої ж груди були набагато нижче, через що в мене фактично зникла талія, а в зимовому одязі здавалося, що в мене великий живіт. 

Ну і, звісно, це були проблеми зі спиною. Якось заради експерименту я зважила свої груди, то це було близько трьох кілограм. Це доволі велика вага для плечей. Тож я постійно горбилась, постійно хотілось якось викрутитись, вигнутись, хруснути спиною. Прохання зробити вдома масаж після робочого дня вже стало базою в моєму житті. 

Мабуть, однією з останніх крапель у моєму рішенні піти на операцію було те, як я обирала купальник два роки тому. Я обходила безліч магазинів у Львові, пробувала та повертала асортимент п’яти інтернет-магазинів. Літо, усі відпочивають, радіють, а я бігаю по магазинах, бо мені немає як скупатися або позасмагати в публічному місці.

Я почала ненавидіти свої груди через те, який дискомфорт вони мені спричиняли. Я вставала зранку, одягала щось, а воно вже не сиділо, як учора, я дратувалась із моменту прокидання. Зазвичай у тебе є опція класно вдягнутися зранку й зарядити себе хорошим настроєм на весь день, а в мене вже зранку нічого не складалось. Я дуже чекала на момент, коли буду мати просто погані дні, а не погані дні плюс нелюбов до своїх грудей. 

Зазвичай у тебе є опція класно вдягнутися й зарядити себе хорошим настроєм на весь день, а в мене вже зранку нічого не складалось. 

У мене почався період, коли я почала все більше ділитися тим, як на мене впливала ця незапланована зміна. Я була настільки вже переповнена цією нелюбовʼю, що ділилась своїми переживаннями з близькими друзями, щоб хоч якось із цим справлятись – словесна підтримка теж важлива. Якось ми говорили про це з моєю подругою-дерматологинею, вона сказала, що я не мушу страждати так усе життя, що є операції зі зменшення грудей. Я до цього навіть не знала про таку опцію. Вона мені порадила декількох лікарів, я почала стежити й за іншими спеціалістами. Так знайшла свого майбутнього хірурга.

Я стежила за ним понад рік – він показував, як відбуваються операції, а потім ділився результатом після реабілітації. У середині листопада 2023 року я записалася до нього на консультацію, він пояснив, до якого розміру ми можемо максимально зменшити груди, бо таки є обмеження. Також розповів про можливі побічні ефекти й про шрам, якого не уникнути. Проте я була готова до цього, бо насамперед мені хотілося зменшити груди для власного комфорту, а якийсь некрасивий шрам не був чимось страшним. Я подумала, а за кілька днів таки записалась на операцію в лютому. Тобто це було рішення, яке я загалом ухвалювала понад рік. 

Перед операцією я зробила повний чекап, усе було добре. Узагалі не хвилювалася – так хотіла цього, так довго чекала. Мені зробили зменшення та підтяжку грудей, у мене з'явився простір між грудьми та пупчиком, якого я давно не бачила. Пам’ятаю, перші два тижні після процедури були найважчими, тому що все боліло, потрібні були постійні перев’язки, я не могла багато рухатися, через що спина боліла. На щастя, поруч був хлопець, який підтримував мене весь час і допомагав із побутовими справами, допомагав приймати душ, робив усі перев’язки, коли все це виглядало доволі страшно в гематомах і шрамах.

А потім уже стало простіше. Я далі носила бандаж та обробляла ранки, проте вже була більш рухливою. Зараз лишилося буквально дві скоринки – такі, як коли в дитинстві падав із велосипеда та зчісував коліна, а в іншому все загоїлося чудово. Я вже відчуваю велике полегшення, бо мені зняли цей величезний вантаж із плечей. Я також одягаю свої старі речі, бачу в себе талію, це мене дуже тішить. Ось зніму бандаж, і вже точно накуплю собі нової білизни та суконь, за якими так сумувала. Я почуваюся щасливіше, і водночас до кінця не вірю, що це дійсно сталось. 

Маю надію, що бренди білизни нарешті звернуть увагу на людей із великими грудьми. 

Зараз я розповідаю про свій досвід в Instagram. У нас є уявлення, що великі груди – це класно й сексуально, а водночас жінки не мають доступу до нормальної білизни й одягу, хтось потерпає від надмірної уваги, хтось бореться з проблемною спиною. Я сподіваюся, що, дивлячись мої історії, жінки зможуть зрозуміти, що вони не одні у своєму болі, і я також маю надію, що бренди білизни нарешті звернуть увагу на людей із великими грудьми та зроблять свої розмірні сітки більш інклюзивними. Багато жінок уже відгукнулися на мою історію та подякували, що я ділюся своїм досвідом. Якщо я зможу змінити хоч щось, це буде для мене найбільша радість.

Аліна

42 роки

(ім’я та вік змінені)

Казала розмір чашки, і продавці лякались і казали, що моїх розмірів немає.

Мої груди росли із сьомого класу. До випуску в мене вже була трійка, потім – п’ятий розмір. Проте після народження дитини груди виросли вже до дев’ятого, тоді почався справжній жах. 

Я заходила в магазини білизни в Україні, казала розмір чашки, і продавці завжди лякались і казали, що моїх розмірів немає. Тому я здебільшого виїжджала за кордон – там є кілька брендів, які шиють великі чашки на маленький об’єм під грудьми. Однаково вони були дуже впритиск. Мені, звісно, хотілося красивої білизни, але для таких, як я, шили лише дуже простенькі бюстгальтери.  

Також відчувала постійний дискомфорт у тому, що груди дуже важкі. У мене боліла спина, я горбилася, щоб хоч трошки ставало легше. Найгірше було перед менструацією – важкість збільшувалася у два рази. Я приходила додому, знімала білизну й тримала груди руками, тому що розуміла, що буде занадто боляче, якщо просто зняти бюстгальтер і це все відпустити. 

Груди, звісно, повпливали й на одяг, який я обирала. Я дуже люблю сорочки, проте ніколи не могла знайти щось для себе. Ті, що підходили мені за фігурою, не застібалися на грудях, а ті, що нормально виглядали на грудях, були на десять розмірів більше мене, я в них потопала. Тому все, що мало будь-які ґудзики, було для мене недоступним. Отож я обирала тільки еластичні кофтинки, а також шукала оверсайз-речі, щоб відчувати себе трошки вільніше.  

Десь два роки тому в моєму колі друзів багато хто почав робити пластичні операції, і я також наважилась. Вони проходили процедуру й уже через три дні виходили задоволеними своїм зовнішнім виглядом. Я все життя мріяла про те, щоб у мене груди були такі, як усіх, нормальні. Тоді в моєму уявленні нормальні були такі, як у стрічці Instagram – маленькі й акуратні. Я хотіла носити сорочки на тоненьких бретелях, щоби це виглядало красиво, а не груди висіли в мене на животі. Я не така стара, мені хочеться бути сексуальною й для себе, і для свого чоловіка. 

Я все життя мріяла про те, щоб у мене груди були такі, як усіх, нормальні.

Я сама працюю в медицині, тому підійшла до пошуку хірурга відповідально. Завчасно вичитала, які можуть бути ускладнення, була готова до них, як мені здавалося. Лише один із хірургів мені розповів про ускладнення і як із ними можна працювати, до нього я й пішла. Хотіла зменшити груди принаймні до трієчки. 

Замість 4–5 годин моя операція тривала 14, майже весь тиждень я відходила після наркозу. Потім три місяці провела вдома – не могла ходити на роботу, бо недобре почувала себе. Як результат, одна грудь у мене стала четвертого розміру – вона була трієчкою під час операції, проте потім виявилося, що я втратила занадто багато рідини, тому з фактичним розміром помилилися. Проте в неї є сосок, вона має гарний вигляд. А на іншій пішли великі ускладнення – через некроз тканин вона стала деформована, у ній не приживається сосок. Мені робили ще кілька операцій опісля, щоб спробувати виправити її вигляд, проте нічого не виходило. 

Я всім сказала, що задоволена, проте нікому не показувала справжні наслідки. 

Після операції я з радості накупила собі різноманітної білизни, почала спати нарешті на животі. Проте звичка одягатися не змінилась – я вже занадто укорінилася у своєму стилі. Чи відчуваю я себе більш сексуальною або привабливою? На жаль, ні. 

Сім’я та близькі знають, що я зробила операцію. Я всім сказала, що задоволена, проте нікому не показувала справжні наслідки. Я можу з’являтися в купальнику на людях, проте лише за кордоном. Я більше не можу піти в сауну або на пляж зі знайомими – не хочу, щоб вони побачили мою другу негарну грудь, почали жаліти мене, запитувати, що пішло не так. Я відчуваю, що це була моя помилка – погодитися на цю процедуру, а ці запитання нагадуватимуть про неї, змусять мене до кінця усвідомити цей досвід, але я цього уникаю вже два роки. 

Після операції в мене дуже почало випадати волосся, зіпсувалися зуби, шкіра через довгий наркоз. У мене ніколи не було набряків, проте зараз я можу набрати сім кілограмів рідини за ніч, тому не можу влізти у свої речі зранку. 

Коли я відійшла від наркозу й щодня дивилася на себе в дзеркало, то намагалася себе правильно налаштувати, повторювати, що я сексі, що я класна, що ну одна, та й одна класна грудь. Проте це не допомагало, я впала в дуже депресивний стан. Почала себе жаліти, картати за те, що я це зробила, думала, що я потворна, що тепер не жінка, а не зрозуміло хто. Тут, звісно, велика подяка чоловікові, який мене з цього витягнув. Він довго відмовляв від цієї операції, бо думав насамперед про шкоду для мого здоров’я, постійно повторював, що любить мене такою, якою є. Проте й після операції він однаково мене підтримав. Він помічав мій стан і те, що я, зокрема, відмовлялася від сексу, хоча раніше я була доволі активною. Тому він щодня казав мені, що я в нього найгарніша, що він мене дуже любить. Під час сексу він ніколи не оминав цю некрасиву грудь. Він завжди казав мені компліменти, але за ці два роки їх стало ще більше. Якби його не було і я була б молодшою, то наслідки цієї операції були б, мабуть, набагато гіршими для моєї самооцінки. 

Мені чомусь здавалося, що пластична операція дасть мені те, що я хочу – почуття власної привабливості. Проте в тебе є ейфорія, що ти тепер красива, можливо, декілька місяців, а потім ти починаєш далі шукати, що в тобі не так, так влаштовані люди. Тому інколи важко зупинитися. У моєму випадку я точно більше не піду на пластику – добре, що принаймні залишилася жива.