Власний досвід«Помітила, що не можу зупинитися з вином». Це дівчата, які відмовилися від алкоголю
Історії особистого вибору, челенджів і лікування
Останнім часом дедалі більше людей упроваджують нові звички, щоб вести здоровий спосіб життя. Це можуть бути обмеження у вживанні кави чи алкогольних напоїв, солодощів, курінні.
Ми запитали в дівчат – власниці кафе Анни Завертайло, дизайнерки Ольги Рижой і підприємиці та письменниці Тетяни Гриньової – про їхній досвід відмови від алкоголю. Поговорили про те, чому вони припинили вживати алкогольні напої, чи були випадки, коли вони зривалися, як змінилися їхній фізичний і емоційний стани й чи вплинуло це рішення на соціальне життя.
Текст: Ольга Дуденко
Анна Завертайло
співвласниця пекарень «Завертайло» й кафе-кондитерських Honey
Припиняючи пити, стає набагато менше приводів зустрічатися з друзями, проводити час, як зазвичай, за келихом
Моя відмова від алкоголю зараз – це вже четверта свідома спроба. Свої перші тривалі паузи я практикувала по 5–6 місяців, але вони давалися мені нелегко. У голові я будувала вибір через позицію примусового обмеження, просто змушуючи себе повністю виключити алкоголь. Зараз я не зосереджуюся на тому, що кинула алкоголь назавжди й залишаю внутрішнє право передумати. Саме тому на цій спробі так легко не хотіти пити. Таке рішення не спонтанне й глибоко обдумане, тому працює краще, ніж попередні відмови.
При цьому виклик один та основний – змінити фокус з активного соціального життя на більш соціофобне (сміється). Припиняючи пити вино й коктейлі, стає набагато менше приводів зустрічатися з друзями, проводити час, як зазвичай, за келихом. У цьому плані перелаштуватися досить важко. Ти просто випадаєш із культурного життя й, можливо, навіть перестаєш бути частиною свого сталого комʼюніті.
Однак фізично і морально я відчуваю багато переваг після того, як відмовилася від алкоголю. Я рефлексувала над кожним станом у процесі обмеження вживання. Досліджуючи, як змінюється мій розум, звички, як збільшується енергія, як фізична сила і ясність стають потужнішими, я дійшла висновку, що завжди бути у формі мені подобається значно більше. Я стала більше часу проводити з дітьми й на самоті. Ще одна неминуча перевага – поступове зменшення ваги. Без алкоголю справді легше тримати себе в тій формі, до якої прагнеш.
Ви не маєте формулювати невживання алкоголю як «відмову», бо це тривожно й лякає
Уперше я вирішила відмовитися від алкоголю три роки тому, і це була найважча спроба. Я дуже дратувалася, злилася на людей, які відпочивали з келихами аперолю, сміялися, розслабляючись у такий спосіб. Напевно, тоді я понад усе злилася на себе та своє безглузде рішення, проєктуючи ці емоції на інших. Тому коли моя перша аскеза закінчилася, я повернулася до ігристого з великою радістю. Потім мої переконання знову змінювалися, і я поверталася до пауз з алкоголем. Мені було цікаво експериментувати, як моя відмова вплине на мене, що буде далі.
Мій основний інсайт – ви не маєте формулювати невживання алкоголю як «відмову», бо це тривожно й лякає. По-справжньому мені сподобався мій внутрішній стан, коли для мене це стало вибором, а не обмеженням. За цей час рівень моїх внутрішніх запитів став іншим. Я ніби перенесла себе в абсолютно новий формат існування. Стала менш імпульсивною, більш сконцентрованою, спокійнішою. Мудрішою, чи що (сміється).
Інколи я заміняю алкоголь комбучею з Honey, чайними церемоніями, можу викурити самокрутку. Поки що мене повністю влаштовує моє рішення, я хочу продовжити не вживати алкоголь і подивитися, що буде далі. Не припиняю адаптовуватися до цього. Це мій вибір, а означає, що й моя відповідальність, як організовувати своє життя, щоб продовжувати бути соціально активною та здоровою водночас.
Ольга Рижой
дизайнерка в ІТ-компанії Genesis
Мені не була знайома атмосфера, як у фільмах, де герої пʼють вино, їдять сир, дивляться на захід сонця й насолоджуються
Повністю відмовитися від алкоголю я вирішила рік тому. Протягом життя я ніколи не пила багато, частіше за все це були корпоративи, свята, чиїсь дні народження, і я могла випити один келих вина чи коктейлю раз на два-три місяці. Але рік тому я вирішила повністю відмовитися, і на це було декілька причин.
Одна з причин – це закритий гештальт стосовно мого батька. Мій тато дуже багато пив, і я бачила, як це впливало на його здоров'я й водночас на мою психіку. Мені завжди здавалося, що в мене є два тати: один добрий і тверезий, який мене любить, інший – поганий, в алкогольному сп'янінні. Мені не хотілося, щоб зі мною колись сталося щось подібне, хоч, повторююсь, я мало пʼю. Мій тато помер рік тому, і з цього моменту я прямо хотіла відокремити своє життя від періоду, коли вживала алкоголь.
Інша причина стосується здоровʼя. Я з дитинства думала, що погані звички, такі як вживання алкоголю чи куріння, впливають на шкіру й зовнішній вигляд, і хотіла якомога довше зберігати їхню молодість і свіжість.
Третя мотивація полягала в тому, що, коли я випивала вино, мені хотілося спати, або ж я відчувала дискомфорт замість радості. Здається, мій організм узагалі не сприймав алкоголь, і мені не була знайома атмосфера, як, наприклад, у фільмах, де герої пʼють вино, їдять сир, дивляться на захід сонця й насолоджуються.
Люди почали сприймати мою відмову так, ніби в мене алергія
На моїй попередній роботі в нас постійно були корпоративи, де замовляли алкоголь, і, коли я відмовлялася пити, мене вмовляли. Це сприймали так, ніби я соромлюся собі налити, хоч я казала, що справа не в цьому. Однак колеги продовжували мене схиляти до того, щоб я випила, тому я вирішила повністю відмовитися від вживання, щоб у людей навіть не було шансу мені запропонувати. Це дуже полегшило життя, бо люди почали сприймати мою відмову так, ніби в мене алергія.
Коли я відмовилася від алкоголю, мені стало легше, бо це не було для мене складним рішенням. У процесі, через декілька місяців, коли я потрапляла на якісь вечірки, то навіть ловила себе на тому, що забувала про свою відмову. Єдина складність полягала в тому, що я так і не відчула тієї романтизації алкоголю, яку показують у фільмах.
Згодом я влаштувалася на роботу в іншу компанію, і в такій ситуації всі від початку знали, що я не пʼю. Це сприймали вже не як перехідний період, а ніби базові налаштування. Іноді в якихось жартах хтось може сказати: «Ой, це ж ти не пʼєш», але в цілому все нормально, я не спостерігаю жодних умовлянь. Мені здається, на це впливає те, як ти озвучиш свою позицію. На якихось подіях я прямо кажу людям, що не вживаю алкоголь, і мені ніхто нічого не пропонує. Можливо, це також залежить від віку, бо в школі, коли хтось із компанії пропонує вам випити, ви робите це, бо ви разом. Та зрештою все залежить від вашого рішення – ніхто не має звʼязувати вам руки й переконувати випити.
Після того, як ти вирішуєш кинути алкоголь, звісно, помічаєш зміни в організмі. Проте це комплексний процес
Після того, як ти вирішуєш кинути алкоголь, звісно, помічаєш зміни в організмі. Проте це комплексний процес, і, якщо людина відмовляється від алкоголю, а потім увечері зʼїдає тонну солодощів, – це не покращить самопочуття. Мій сон став кращим. Коли я пила, то наступного дня відчувала себе так, ніби в мені багато води, яка затрималася в тілі. Так само я стала більше займатися спортом і стежити за режимом.
Серед моїх друзів немає такого, що когось не запрошують на свята чи події, якщо той не вживає алкоголь. Я так само пʼю з усіма, але безалкогольні коктейлі.
У цілому в мене немає складнощів із невживанням алкоголю, бо для мене це доволі сильна установка. Я бачила, мій тато псує здоров'я алкоголем, як люди змінюються, коли випивають. Можливо, я гіперболізую це для себе й розумію, що від однієї пляшки вина нічого не станеться, але все ж таки вважаю кращим рішенням обмежити себе в цьому.
Я так само пʼю з усіма, але безалкогольні коктейлі
Іноді рідні сприймають мене якимось снобом (сміється). Нещодавно я покликала свою хрещену з її дітьми до себе в гості до Києва, вони сказали: «Ми вирішили не купувати алкоголь, бо ти ж не пʼєш і подумаєш, що ми алкоголіки». Але я розуміла, що вони хочуть якось відсвяткувати приїзд і купила їм пляшку мартіні, просто сама не пила.
Я хочу далі продовжити відмову від алкоголю, мені поступово хочеться обмежувати себе в інших продуктах. Я пробувала відмовлятися від кави, у мене виходило на декілька місяців, але знову поверталася. Я читаю багатьох людей, які стежать за власним здоровʼям, і вони насамперед говорять про обмеження в алкоголі, цигарках і каві. Мені хочеться теж пробувати відмовлятися від деяких звичок, які негативно впливають на мій стан, але я не сприймаю це як обмеження, а як інший етап.
Тетяна Гриньова
засновниця благодійної організації bekind, підприємиця, письменниця
Я постійно була останньою гостею вечірки, а вдома в мене завжди було вино, яке я пила майже щодня
Я почала підозрювати, що маю проблеми з алкоголем, 4–5 років тому. Розуміла, що не можу зупинитися з вином: у мене немає декількох келихів, а є тільки перший та останній, якого я часто не пам'ятаю. Я постійно була останньою гостею вечірки, а вдома в мене завжди було вино, яке я пила майже щодня. Будемо чесними – щодня.
Але здавалося, що так живуть усі, тому зрозуміти, що зі мною щось не так, було досить складно. Особливо коли в суспільстві є образ алкоголіка-безхатька, який лежить під парканом і випиває одеколон з аптеки. Я ж була досить успішною, дисциплінованою й навіть спортивною – майже повною протилежністю. Тоді я ще не знала, що є таке поняття як функціональний алкоголізм – коли від уживання ти не втрачаєш дієздатності.
Рішення «відмовитися від алкоголю» прийшло після клініки: до лікування в мене не було розуміння, що не можна «модерувати» випивання, якщо ти залежна. Тож спочатку було рішення, що мені потрібна професійна допомога. Нам цим я розмірковувала декілька місяців, особливо тому, що «лікування від алкоголізму» звучить у нас щонайменше незрозуміло, щонайбільше – як квиток в один кінець.
Так, у 2020 році я опинилася в клініці лікування від алкоголізму на стаціонарі та прожила там цілий тиждень. Звичайно, конфіденційно, але, їдучи з таємного місця, я так запишалася собою, що вирішила опублікувати свій щоденник перебування там. Та моя публікація розділила моє життя на «до» й «після». Стала точкою розвороту чимось, що не можна скасувати й стерти.
Було соромно й страшно, але я отримала таку кількість підтримки, сотні повідомлень із проханням проконсультувати «а скільки пити нормально?»
Було соромно й страшно, але я отримала таку кількість підтримки, коментарів про мою сміливість, сотні повідомлень «і я теж» із проханням поділитися контактами клініки, проконсультувати «а скільки пити нормально?», просто з особистими історіями-сповідями. Я навіть відчула себе героїнею.
Треба розуміти, що я не просто вирішила виключити алкоголь із життя. Для залежної людини відмова є необхідною умовою продовження життя. Тобто я відрізняюся від людей, які просто вирішили відмовитися від алкоголю, не маючи особливих проблем з уживанням. Залежні люди не можуть модерувати випивання, не можуть пити «поступово» чи «потрошку» – це просто не працює. Я чула фразу «один келих – це поцілунок смерті». Чому? Бо залежна людина не може зупинитися.
Для залежної людини відмова є необхідною умовою продовження життя
Буду чесною – я кидала багато разів. У мене не вийшло з першого разу. І це нормально: я читала багато історій алкоголіків, і це дуже рідко вдається одразу. Але ми знаємо, навіщо це потрібно: алкоголізм неможливо вилікувати, можна тільки навчитися з ним жити, ніколи не вживаючи алкогольні напої.
Я кинула вперше тоді, після клініки, у 2020 році. Протрималася 3–4 місяці, але потім повернулася знову: стрес, новорічна вечірка, ілюзія того, що зі мною все добре. Ні, ми не можемо пити нормально, – раз на місяць, один келих тощо. У мене було ще декілька спроб, остання – перед початком повномасштабної війни. Я не пила майже два місяці, можете вгадати, у який день я зірвалася: звичайно, 24 лютого 2022. Просто пішла до магазину й купила собі разом з усіма продуктами пляшку червоного вина. Наступного разу я змогла кинути знову через півтора року.
Є ілюзія того, що відмова від алкоголю вирішить усі проблеми. На жаль, це не так. Але це точно дає більше сил і прозорості в стосунках із собою. Я часто кажу про те, що алкоголізм – це страх життя. Ми ховаємося від реальності за допомогою випивки. І коли, нарешті, відмовляємося, то зустрічаємося з усім страшним і неприємним сам на сам.
Ще тверезість схожа на стан «купи козу – продай козу»: розкіш не пити доступна завжди, тільки не всі нею користуються. Цю тезу навряд чи зрозуміють люди, які не жили в алкогольному тумані роками, не зрозуміють ті, хто на вечірках пив по два келихи. Але зрозуміють інші.
Я прислуховуюся до себе, знаходячи тригери, патерни, безсилля, нещастя, що призвели до залежності. Тішуся новому життю, як Лілу Даллас (героїня фільму «Пʼятий елемент») або як Белла Бакстер (героїня з «Бідолашних створінь»), яка потрапила в людський світ, одночасно захоплена та вразлива.
Не буду обманювати – за п‘ять місяців мені хотілося випити безліч разів. Я навчилася нагадувати собі, чому всі ці бульбашки мені більше не потрібні
Зміни тверезого життя майже непомітні. Це як дивитися щодня на себе в дзеркало – за день нічого нового. А от якщо з‘єднати дискретні точки «я рік тому» і «я зараз», то результати безалкогольного життя очевидні: покращення сну, менше тривожності, економія грошей на алкоголі, концентрація уваги. Плаский живіт, який я довго не могла мати.
Не буду обманювати – за п‘ять місяців мені хотілося випити безліч разів. Я навчилася нагадувати собі, чому всі ці бульбашки мені більше не потрібні: жахливий присмак сухості в роті, туман у голові навіть від одного келиха, від якого не можеш позбавитися деякий час. Головний біль, депресивність, неуважність, відчуття сорому й провини, невпевненість у собі.
Що робити? Класно знати «матчастину» проблеми. Коли розумієш, як працює залежність, що це не «кара небесна», а набір фізіологічних і психологічних особливостей, обставин, генетики, що таке тяга і як із нею працювати, – тоді жити із залежністю стає простіше. Момент «тяги», наприклад, триває всього 20 хвилин: це сильне ірраціональне бажання випити саме зараз, хоча, звичайно, ви пам’ятаєте, що вам не можна.
У мене колись була книжка «100 речей, якими можна зайняти час, коли не п’єш». Наприклад, почитати книжку, зайнятися спортом, прогулятися, зателефонувати комусь, пограти, приготувати щось або просто поспати. Я дозволяла собі спати, скільки потрібно.
Спеціалісти кажуть, що не варто чимось замінювати алкоголь, тому що завдання лікування залежності – це змінити патерни поведінки, а не просто не вживати. Насправді я іноді замовляю безалкогольне пиво, але все менше й менше. Згодна з тим, що зміна поведінки – найважливіше. Але тут треба набратися терпіння й знати, що, по-перше, зміниться ваше життя (деякі люди й вечірки стануть нецікавими). По-друге, для зміни способу життя потрібна не заміна напою, а нові заняття та люди. І це все – час і фокус.
«Що я буду робити на вечірках, коли кину пити?» – одне з перших запитань і бар‘єрів людей, які кидають. Гугл і здоровий глузд видадуть вам десятки (однакових) варіантів: принести із собою безалкогольний напій, налити колу в келих «з-під вина», натренуватися говорити «ні, дякую» й стежити за тим, щоби ніхто незнайомий не налив вам чогось у склянку.
Результати безалкогольного життя очевидні: покращення сну, менше тривожності, економія грошей на алкоголі, концентрація уваги
То що робити із соціальними зв‘язками, зі звичками, що трималися на алкоголі? Як так само веселитися на вечірках, до ранку гуляти з хлопцями, сидіти на кухні з подружками? Відповідь може бути сумною – ніяк. Це неможливо: деякі люди назавжди підуть із вашого життя після того, як ви зрозумієте, що разом вам більше нецікаво. Ви або знайдете новий формат спілкування, або нових людей. Танці на столах можуть бути, але не до ранку. Розмови на кухні – з чаєм та іншими людьми, на інші теми. Усе зміниться, бо змінитеся ви.
Коментарі
Підписатись