Власний досвід«Нікуди не поїду, працюватиму тут». Як програма «Власна Справа» допомагає ветеранам

У квітні минулого року Міністерство економіки України запустило грантову програму «Власна Справа». Це можливість для ветеранів або їх подружжя отримати фінансову підтримку на створення власного бізнесу. «Власна Справа» стає дедалі популярнішою, допомагаючи колишнім військовим інтегруватися в цивільне життя, надати робочі місця та підсвітити унікальні й необхідні ініціативи, на заснування яких українці наважуються в умовах повномасштабної війни. 

На рахунку програми з початку її функціонування – уже понад 16 тисяч успішних історій. Ветерани та їхні сімʼї можуть отримати грантову підтримку на різну суму, а також консультації за потреби впродовж відкриття власної справи.

Ми поспілкувалися з дружинами ветеранів Наталією Плахотнюк і Світланою Гаврюшовою про те, як їм вдалося відкрити дитячий навчальний центр і поліграфію, а також із ветераном Олександром Вендюком, який із дружиною побудував теплицю на Київщині. Вони розповіли, чому радять подаватися на програму «Власна Справа», як дізналися про грант і які виклики їм вдається долати, піклуючись про свій бізнес.

Також поговорили з заступницею міністра економіки України Тетяною Бережною про місію та досягнення програми «Власна Справа» і які трансформації для українських підприємців вона запропонує найближчим часом.

Текст: Ольга Дуденко

Наталія Плахотнюк

відкрила дитячий навчальний центр франшизи Smartum

Минулого року я звільнилася з посади директорки приватної школи, щоби відкрити власну справу

В якійсь із соціальних мереж я побачила, що запустили програму для ветеранів, але тоді не надала цьому великого значення. Я не подумала про те, що можу податися, а потім сестра чоловіка сказала: «Не хочете спробувати?» І я вирішила, чому ні. Минулого року я звільнилася з посади директорки приватної школи, щоби відкрити власну справу, тож грант зʼявився дуже вчасно. Одного разу під час обстрілу в коридорі я подумала – от зараз влучить ракета, а я навіть не спробувала. 

Коли я почала більше дізнаватися про «Власну Справу» й процес подання, то усвідомила, що не знаю, як складати бізнес-план. На щастя, до нашого міста приїжджали співробітники з центру зайнятості, з «Дії» та проводили лекції стосовно гранту. Я записувалася на такі події, і там мені пояснювали все, що потрібно під час планування проєкту. Після цього я створила бізнес-план і надіслала його через «Дію». Мою заяву схвалили, і я пішла на співбесіду.

Останні два роки я працювала в освітній сфері, і, повернувшись в область після деокупації, помітила запит дітей на цікаве й інтерактивне отримання інформації. У мене в самої є двоє дітей, і, як мама, я теж бачила потребу в знаннях, які подають легко й пізнавально. Я почала шукати, що є в галузі, і мені сподобалися програми Smartum. 

Smartum – це франшиза, і я мріяла відкрити одну з них. У цьому плані працювати легше, ніж з окремим бізнесом, адже менеджери центру постійно на звʼязку з тобою, і, якщо в тебе виникають труднощі, ти маєш із ким порадитися. Це дитячий навчальний центр із заняттями з англійської, швидкочитання, ментальної арифметики (техніка додавання, віднімання, множення й ділення великих цифр подумки) та інших програм розвитку. Усі програми тут інтерактивні, сучасні, із залученням ігрових елементів. Як людині, яка тривалий час працює в освітній галузі, мені було важливо долучатися до таких інновацій і сприяти всебічному розвитку дітей.

Однією з умов «Власної Справи» було те, що ти маєш залучити і власні кошти разом із грантовими. Тому відкрилися ми навіть раніше, ніж почали використовувати грант. Коли я шукала тренерів до навчального центру чи мені потрібна була будь-яка інша допомога, я зверталася до центру зайнятості. Дуже приємно, що вони такі відкриті, пояснюють і надають підтримку. Немає відчуття, що ти одна і не знаєш, що саме тобі потрібно робити. 

Грантова підтримка допомогла придбати техніку та оплатити оренду на пів року. Крім того, частину грантових коштів ми залучили для того, щоб закупити навчальні програми Smartum. Особливо на етапі відкриття ця допомога виявилася дуже потрібною. З грантами ти однозначно можеш запропонувати більше, у моєму випадку – більше якісних освітніх послуг для дітей. 

Мрію відкрити навчальний центр у деокупованому Луганську

Зараз на ведення бізнесу впливають не стільки економічні чи технічні труднощі, а твійемоційний стан, ситуація довкола. Треба вміти підтримати себе для того, щоби потім віддавати цей внутрішній ресурс дітям, тренерам центру, працювати на позитивних емоціях. Інколи мені не вдається втримувати такий емоційний баланс або рівномірно розподіляти час між роботою та родиною, але я розумію, що ми нещодавно відкрилися, ми все ще розвиваємося, тому далі буде легше.

Мені подобається, коли діти радіють від того, що отримують результати після занять. Наприклад, хтось каже, що він не вміє читати. Ти запитуєш його про одну літеру, дитина читає, потім про іншу, дитина теж її читає. Потім просиш прочитати дві літери разом, і в дитини виходить. Бачити ці справжні дитячі емоції, коли дитина йде на заняття з радістю, без зайвих переживань, а потім ще й не хоче повертатися додому, – це дуже класно. Мабуть, для мене це головне. 

Важливо, щоб діти мали змогу не тільки навчатися в онлайн-форматі, а й спілкуватися наживо. Мрію відкрити навчальний центр у деокупованому Луганську.  

Олександр Вендюк 

разом із дружиною Вікторією відкрили теплицю в Київській області 

Ми з дружиною давно планували почати свою справу, і навіть у воєнних умовах можливостей було достатньо

У мене був попередній досвід із написання грантових проєктів, і я шукав якісь програми саме для ветеранів. Ми з дружиною давно планували почати свою справу, і навіть у воєнних умовах можливостей було достатньо. З часом з'явилися державні програми від «Дії», і ми подали заявку.

Для цього потрібно було мати ідею проєкту, заповнити бізнес-план і сформувати заявку на сайті «Дії». Нам не довелося навіть залучати якісь додаткові консультації, бо ми більш-менш розбиралися в темі грантів. Заповнювати заяву допомагали працівники з центру зайнятості. 

Наша ідея існувала досить давно й стосувалася створення теплиць на принципі вертикальних ферм, що передбачає вирощування рослин без ґрунту, на поживних розчинах. У нас була ділянка землі в Київській області, і ми з дружиною вирішили робити щось із нею. Сам процес відкриття бізнесу не був складним. Усі, хто долучався до державного гранту, – центр зайнятості та «Ощадбанк» – на кожному етапі були комунікабельними та лояльними. Менеджери постійно допомагали, і будь-які складнощі ми вирішували досить швидко. 

Труднощі полягали здебільшого в технічному плані, оскільки ми практично будували все з нуля. Є саме приміщення, а все інше, що стосується функціонування теплиці – опалення, підвод води й тепла – довелося облаштовувати. Особливі складнощі настали взимку, коли ми будувалися в сніг і мороз.

Основна мета, до якої ми йдемо – це переробляти вирощену продукцію самостійно. В принципі ми можемо вирощувати будь-що, але зараз ми працюємо саме з базиліком. Відповідно хочемо переробляти його самостійно та робити інші продукти на його основі. 

Надалі ми шукаємо грантові кошти на розширення. Нам вдалося побудувати теплицю й розмістити там 4 ферми, а за планом хочемо облаштувати 20 ферм.  Тобто нам треба масштабуватися. Також уже зараз для нас актуальне питання зі збутом і переробкою того врожаю, що в нас є, і пошук компанії, яка цим займається.

У нас не було чіткого бачення, як заробляти найближчим часом, тому ми вирішили створити малий бізнес для себе

На початку своєї діяльності ми з дружиною не планували чіткого розподілу обовʼязків, але вийшло, що я в основному займаюся вирощуванням і обслуговуванням самого виробництва на місці, а вона відповідає за адміністративні питання та фінансове управління. Нам важливо було відкрити власний бізнес, бо ми багатодітна сімʼя – у нас троє дітей. Я демобілізувався з армії, і постало питання, що робити далі. У нас не було чіткого бачення, як заробляти найближчим часом, тому ми вирішили створити малий бізнес для себе.

У майбутньому, коли наші справи будуть більш стабільними, хочемо додати до бізнесу певну соціальну складову. Поки твоя справа заробляє небагато, ти не встигаєш подивитися навколо й допомогти іншим. Також, масштабуючи процеси, нас із дружиною буде мало, щоб утілювати всі наші задуми. Тому будемо винаймати нових співробітників, які підхоплять різні бізнес-процеси.

Світлана Гаврюшова 

з чоловіком-ветераном відкрили поліграфію в Одесі

За рахунок того, що ми працювали в команді, у нас не було проблем, поки ми відкривали власну справу

У нас із чоловіком була своя справа – ми займалися зеленим туризмом на Арабатській стрілці. Коли почалася повномасштабна війна, ми втратили фактично все. Чоловік пішов на фронт, потім його демобілізували, бо він пережив два інсульти. Так ми почали думати, що робити далі. По телебаченню й у «Дії» поширювали інформацію про те, що для ветеранів і їхніх сімей можна взяти грант на власну справу. 

Ми визначилися з тим, що хочемо відкрити копіцентр, але згодом розширилися до поліграфії, тому взяли більший грант. У «Дії» подали заявку, з допомогою економістки розробили бізнес-план, і його дуже швидко прийняли. Опісля нам зателефонували з центру зайнятості, призначили час для співбесіди, і ми почали чекати. Під час інтервʼювання нам ставили питання, як ми прийшли до цієї бізнес-ідеї, чи був у нас попередній досвід створення бізнесу, чому нам важливо відкрити власну справу. Через десять днів ми вже отримали офіційне підтвердження про те, що наш бізнес-план вдалий, і заявку на грант схвалено.

Після цього ми знову зареєструвалися в «Дії» як ФОПи, відкрили рахунок і внесли 30% власних коштів за умовами договору. Так усе й почалося: ми знайшли приміщення, потроху купували необхідне обладнання. Нашим першим задумом було створення копіцентру, але, вивчивши потреби нашого району, зрозуміли, що не вистачає поліграфії і того різноманітного спектру послуг, який вона пропонує. Більшість мешканців їздила до іншого району, щоб надрукувати щось, тож наш бізнес був украй актуальним.

Коли ми готували необхідні папери, відкривали рахунки, нам допомагали всі, причетні до гранту, – і центр зайнятості, і «Ощадбанк». За рахунок того, що ми працювали в такій команді, у нас не було жодних проблем, поки ми відкривали власну справу. 

Зараз наша основна робоча команда – це я, чоловік і його сестра, фактично сімейна справа. Разом ми працювали й у зеленому туризмі. Зараз ми працевлаштували ще двох людей, зокрема помічника й бухгалтерку, яка допомагає нам оформлювати необхідні звіти. Загалом ми ще досліджуємо наші можливості, і в процесі бачимо, кому що краще вдається й пробуємо. 

Так само ми й працювали з технікою – спочатку досліджували, що є на ринку, а потім купували для своєї поліграфії. Ми їздили в принт-центри Києва, аналізували обладнання, нам пояснювали його функціонал. Це, до речі, і допомагало складати бізнес-план, оскільки в нас вимальовувався орієнтовний бюджет для майбутньої поліграфії. 

У «Власній Справі» ми фактично першопрохідці – з чоловіком стали одними з перших учасників програми. Потім на нашому прикладі вчилися й наші знайомі. Мій чоловік, Андрій, радив програму своїм знайомим ветеранам, говорив, що це чудова можливість спробувати відкрити справу в умовах війни, у цивільному житті. 

«Власна Справа» насамперед – це хороша реабілітація для всіх військових

У поліграфічного бізнесу, як і в будь-якого іншого, є свої виклики й труднощі. Зараз люди не мають значної потреби в друкованій продукції, і більшість витрачає кошти насамперед на базові речі. Важко й під час відключень світла, адже тоді ми зовсім не можемо запустити обладнання й продовжити роботу. Але ми адаптуємося до таких умов і плануємо придбати генератор. 

Буває важко й після обстрілів в Одесі, коли всі потребують часу прокинутися й розвантажитися. Але ми продовжуємо працювати, бо в нас немає іншого вибору. Ти можеш засинати стурбованою, прокидатися стурбованою, але що для мене, що для мого чоловіка бізнес став терапією. Андрій, як ветеран, має можливість поїхати за кордон і відновлюватися там, але він відмовився й сказав, що працюватиме тільки в Україні.

«Власна Справа» насамперед – це хороша реабілітація для всіх військових. По-друге, техніка для поліграфії достатньо дорога, і ми б не подужали цього бюджету самостійно. Наш спектр послуг доволі широкий – це і банери, і наліпки, і флаєри, і візитівки, і плакати, і багато чого іншого, тож для цього потрібна відповідна техніка. Трапляються випадки, коли людина приходить щось відксерити, потім бачить інші можливості й починає користуватися ними для свого бізнесу.

Звичайно, ведення власного бізнесу в умовах війни ставить свої виклики, інколи буває дуже непросто, але ми залишаємося оптимістичними та продовжуємо працювати далі.