Власний досвід«Мені соромно перед тими, кого я навчила курити». Це жінки, які відмовилися від електронних сигарет

З червня 2024 року одноразові електронні цигарки з приємними смаками перестали продавати офіційно. Це може стати хорошою причиною нарешті відмовитися від шкідливої звички.

Запитали жінок, які вже проходили цей шлях, чому вони вирішили відмовитися від куріння, що їм допомогло це зробити та чи складніше було відмовитися саме від одноразових електронних сигарет.

текст: Анастасія Микитенко

Маргарита

23 роки

Я могла курити, не встаючи з ліжка.

Я почала курити з травня восьмого чи дев’ятого класу. Тоді курити було дуже круто, і я також не хотіла відставати від своєї компанії, де більшість людей були старшими. Це була естетика: курити, слухати сумний трек, цигарка начебто така красива у твої руці. Мені воно навіть не подобалося, але ж мало крутий вигляд. 

Отож це переростало з однієї поштучної сигарети з друзями після школи або під час перерви до пачки на день. А потім я перейшла на електронні сигарети, тому що мені більше подобався смак.  

Дійшло до того, що я могла за день скурити електронну сигарету. Коли ти куриш цигарку, то треба кудись вийти, знайти запальничку, цигарка кінчається, і ти йдеш далі робити свої справи. А тут немає кінця. Я могла курити, не встаючи з ліжка.

У мене не було якоїсь цілі кинути курити, бо це продовжувало бути модним. Усі в оточенні курили, виходили на вечірках, щоб покурити й попліткувати, зустрічалися просто на перекур. 

Цигарки вплинули на мене нальотом на зубах і запахом, який зараз мене дуже сильно дратує. А от від електронки в мене дуже погіршилася шкіра: вона сохла, з’являлися якісь висипання постійно, боліло горло, коли багато курила. Я раніше була у формі, проте раптом почала задихатися на п’ятому поверсі. Чи змотивувало це мене кинути? Ні. Ти думаєш, що просто походиш до стоматолога і до косметолога, і якось воно буде. 

Мене не дуже підтримували в моєму рішенні. Люди питали, навіщо я кидаю, усі ж інші курять. 

Багато людей кажуть, що куріння впливає на твої фінанси, що щойно ти кинеш, то в тебе з’явиться купа грошей. Проте в мене так не було. Це як з наркотичними речовинами: коли ти хочеш курити, то знайдеш будь-де гроші на ту електронку. А коли в тебе немає цілі покурити, то ти вже не стараєшся знайти ці гроші. 

Я вирішила кинути курити, коли розлучалася з чоловіком. Він був дуже спортивним і засуджував цю мою звичку. Коли ми розходилися, він докинув мені, що є не зможу перестати курити. А я на азарті взяла й зробила це. 

Я робила це поступово, звісно, інакше точно не кинула б. Я розтягувала максимально електронку, курила лише зранку й увечері. Та це було дуже складно, особливо коли було сумно. Також було навчання, усі йшли курити на перерві, і мені також хотілося. Тим паче, що мене не дуже підтримували в моєму рішенні, люди питали, навіщо я кидаю, усі ж курять. Я ніколи не змушувала інших людей також кидати й не розповідала, яка в них погана звичка. 

Раніше після довгої роботи за комп’ютером я йшла й курила, а так вимушена була шукати нові хобі, якими себе можна зайняти, відволікти.

Інші просто казали, що нарешті хтось з компанії взявся за голову. У мене вже зʼявилася сама ціль кинути, а це багато важить. Іноді ти думаєш, що, ну дійсно, курити – це не корисно, варто спробувати кинути. Або хочеш спробувати кинути, просто щоб відчути, чи зможеш ти це колись зробити. Такої мотивації зазвичай не вистачає.   

Мені потрібно було встановити багато нових рутин. Раніше, коли я дратувалася, сварилася з кимось, то брала тайм-аут на те, щоб покурити й побути наодинці. А тут доводилося далі розбиратися, говорити з людиною, розвʼязувати проблему, а не тікати у світ нікотину. Звісно, на початку я ще заїдала стрес, але зараз уже стало легше. 

Раніше після довгої роботи за комп’ютером я йшла й курила, а так вимушена була шукати нові хобі, якими себе можна зайняти, відволікти. Це було й малювання, і випалювання по дереву, й алмазні мозаїки. У мене на той час на роботі також був завал, тому я за перерву встигала або покурити, або вперше за день поїсти, і моїм пріоритетом вже ставала їжа. 

Тепер розумію, що фільми також викликають бажання, романтизують увесь процес. 

Мені також порадили застосунок «Ти чистий». Він для людей, які мають проблеми з більш серйозними речовинами, проте мені показувало, скільки я не курю, і це мене мотивувало йти далі. 

Проблеми зі здоров’ям, очевидно, не зникли на другий день після того, як я перестала курити, і це був певний момент демотивації, розчарування. Тут мені допомогли друзі, які вже кинули курити. Вони пояснювали, що пори не закриються, а зуби не перетворяться на вініри за один день, це все приходить з часом. Вони малювали мені картинку, де я не біжу й не задихаюся, як 90-річна людина. І з часом дійсно все повернулося до норми. Стало легше за 3–4 місяці, а вже за пів року я й бачила зміни в організмі, і менше думала про куріння взагалі.  

Проте зараз минув уже рік, а я досі іноді хочу покурити. Я можу почути, як хтось курить, або ж навіть взяти фруктовий коктейль, який запахом нагадує електронку, і мені вже хочеться покурити. То в такі моменти я зупиняю себе й думаю, що вже рік не курю й не хочу звести нанівець усі свої старання. 

Зараз я іноді бачу людей, яких я сама підсадила на цигарки у свій час. Я думала, що допомагаю їм стати крутішими, а зараз думаю, що я така ідіотка, нащо я це робила? Мені так шкода, мені так соромно перед цими людьми. Зараз дуже злюся, бо у фільмах, кліпах з’явилося більше романтизації куріння: чомусь всі цікаві, відверті діалоги знову відбуваються з цигаркою в руці, вони ще так естетично їх тримають. Я не можу казати, що треба все це заборонити, проте тепер розумію, що це також викликає бажання, романтизує весь процес. Ще й постійно з’являються нові дизайни, нові смаки, нікотинові паучі, і, звісно, це також впливає на бажання триматися своїх звичок. Компанії продовжують створювати попит. 

Анастасія

24 роки

За півтора року, поки кидала курити, я назбирала 7000 євро. 

Я почала курити в 9 класі. Уже всі спробували, і я була остання. Я ситуативно курила протягом 9–10 класу, а в 11 вже не ні. Та потім на перший курс переїхала до Києва, навчання було дуже складне, і тоді ж з’явилися одноразові електронки. Їх почали курити майже всі одногрупники, а деякі викладачі навіть дозволяли курити в аудиторії.

Мені було простіше підсісти на одноразки, аніж на сигарети, бо там був дуже приємний запах і не треба було нікуди йти, щоб покурити. Я могла викурити 1500 затяжок за два-три дні, я вже затягувалася на автоматі, не помічала, що роблю. А коли хотіла перейти на самокрутки, то помітила, що курила набагато менше, бо запах був мені неприємний.  

Перші тривожні дзвіночки для мого здоров’я вже з’явилися за місяць, коли я зі своєю колись непоганою фізичною формою не могла піднятися на третій поверх. Потім у мене кожен ранок розпочинався вологим кашлем. Мені пізніше навіть виписали гормональний інгалятор, щоб я могла дихати. 

Та моєю основною мотивацією стали саме гроші. За кілька місяців до початку повномасштабного вторгнення ми з батьками переїхали в Європу, і тут курити набагато дорожче. Одноразові електронні сигарети тут заборонені, але їх можна купити в маленьких нічних магазинах. От за триста затяжок мусила віддавати 7–8 євро. 

Отож я порахувала, скільки витрачаю грошей буквально на вітер, і за 3,5 року активного куріння вирішила кидати. Щоразу, коли мені хотілося зробити затяжку, то додавала у свою дерев’яну скарбничку гроші. За півтора року я назбирала 7000 євро, хоча більшість з них з’явилися саме в перші місяці. Й от зараз я складу екзамен із водіння й навіть зможу взяти собі машину за відкладені гроші.

Пізніше я також задумалася про те, що одноразки дуже погано впливають на навколишнє середовище. Вони швидко закінчуються, ти купуєш їх у різних кольорах, а це так багато пластику й батарей. 

Кажуть, що звичка напрацьовується за 21 день, але не тоді, коли ти відмовляєшся від звички, особливо чогось поганого.

Найбільше мені допомогло те, що я постійно намагалася відволікати себе, зайняти чимось руки або мозок, включити відео, щоб було на тлі, скролити стрічку. Я відкривала нотатки в телефоні й писала там про свої почуття. Я завантажила гру 2048 й сиділа гортала ці кубики, допоки не зберу велике число. 

Найважче було триматися в стресові моменти й тоді, коли хтось курив поруч. Я лише чула запах цього диму, і мене аж вивертало, так хотілося затягнутися. Тоді намагалася стояти нюхати власні парфуми або одяг. Та я розуміла, що роблю це для себе, що варто триматися. 

Саме соціум на мене не впливав. В інших була естетика Лани Дел Рей, коли замість сніданку вейп із кавунчиком й фото з димом в інстаграмі, проте мені це не було цікаво. Також я й не нав’язувала іншим, що вони погані, бо курять. Я порівнювала себе тільки з собою минулою й собою майбутньою, яка зможе забігти на третій поверх.  

Кажуть, що звичка напрацьовується за 21 день, але не тоді, коли ти відмовляєшся від звички, особливо чогось поганого. Мені стало легше лише за пів року. Я не можу сказати, що була ідеальна. Перший місяць я собі ще могла купити електронку на дуже малу кількість затяжок в критичні моменти. Могла зірватися й пізніше. Проте нагадувала собі, що ми всі люди, що ми робимо помилки і що це не означає, що в мене взагалі ніколи не вийде кинути й начебто старатися більше не треба. 

Альона

30 років

Мені здавалося, що без цигарки я стрес не переживу

Спочатку я пробувала курити звичайні цигарки, проте в мене від них одразу звужувалися судини, починався головний біль, запаморочення, тому це не та звичка, яка закріпилася. 

Коли ж з’явилися одноразки, я була одразу проти. Я була журналісткою й ходила на пресконференції, де пояснювали, що пристрої з нагрівальними системами ще не досліджені, що їх не варто курити. 

Та потім трапився 2022 рік. Ми були з колегами в Карпатах, вони запаслися одноразками, бо ж вони розряджаються. Ось там я вже спробувала перший раз, другий, третій. Я зрозуміла, що мені подобається цей смак, і купила першу одноразку, думала, що буду просто іноді курити. Та, звісно, ніякого ситуативного куріння не було. 

Я починала свій ранок із затяжки, мені подобався цей ритуал. Проте потім почалися перші сильні обстріли, і я щоразу в укриття несла з собою цигарку. Усі стояли, хвилювалися в укритті, а я ходила й курила. Була історія, коли вже був активний обстріл, ППО збивало перші шахеди над головою, а я під цю канонаду бігла в магазин, щоб купити одноразку. Мені здавалося, я по-іншому цей стрес не переживу. Мені ставало дуже не комфортно, коли розуміла, що сигарети в мене немає.

Я могла не курити три місяці, а потім ставалося щось погане, і я поверталася до звички. 

У моєму випадку рішення кидати було пов’язане саме зі здоров’ям. Я всім кажу, що, можливо, організм подарував мені ті симптоми, щоб я зупинилася, бо по-іншому не вийшло б. У мене розпочався дуже сильний сухий кашель, мені 30 років, я до цього не знала, що таке бронхіт, а тут захворіла й почала кашляти. Я могла ночами не спати, бо постійно кашляла, це було жахливо. Тоді почала потроху кидати, бо так порадила моя лікарка. 

Моя колега також думала кидати, і ми домовилися курити тільки на роботі, коли зрозуміли, що це не ок. Це був, як на мене, обман самих себе, бо ми прокидалися й однаково знали, що в офісі будемо курити. Ми навіть не виходили кудись у коридор, курили цілий день прямо в кабінеті.  

Я перестала купувати цигарки, але постійно їх брала у друзів, у колег. Я могла не курити три місяці, а потім ставалося щось погане, і я поверталася до звички. Так тривало, мабуть, півтора року. А потім у моєї колеги зникла собака, і я дуже переживала, ми довго її шукали. У перший день я попросила в подруги три затяжки, і в мене знову повернувся кашель, який не проходив 2–3 тижні. Тоді ж я зрозуміла зв’язок між кашлем і курінням. 

А здавалося, що електронки — це ж щось таке легке, фруктове, на них лише попередження про залежність, а не фото пошматованих легень.

Я не задумувалася про звʼязок цигарок і кашлю, тому що електронки не сприймаються так серйозно. У цигарках ти бачиш і процес згоряння, і бачиш ці страшні картинки. А електронки: ну це ж щось таке легке, фруктове, на них лише попередження про залежність, а не фото пошматованих легень. Їх ще й діти курять, і тому дійсно сприймається все це дуже не серйозно. 

Коли ми почали обговорювати досвід куріння електронок з іншими подругами, то виявилося, що це може бути алергія. У подруги від одноразок з’являлися рани в роті, в іншої чухалися очі, а в мене кашель. Коли ми кидали, симптоми стихали. Тоді ми зрозуміли, на скільки не досліджена ця тема, на скільки не зрозуміло, як одноразки можуть вплинути на тебе.

Через те, що ми разом усвідомили наслідки куріння, то ми разом це все й кинули остаточно. Ми практично писали в чаті, що ось уже місяць, два, три пройшло, раділи успіхам одна одної, підтримували. 

Я домовлялася сама з собою: зараз тобі цього хочеться, але ти будеш потім страждати.  

На той момент я вже поступово скорочувала те, скільки курю, тому мені лишалося пройти останні кроки, вивести останні залишки нікотину з організму. Я часто прислухаюся до тіла й знаю, що якщо ти чуєш його сигнали, це допомагає тобі жити. Я усвідомила, що якщо зараз моєму тілу не подобаються електронки, то далі буде тільки гірше. От я домовлялася сама з собою: зараз тобі цього хочеться, але ти будеш потім страждати.  

Зараз я про це розповідаю й не можу сказати, що в мене немає думки, що я хотіла б покурити ще раз. Хочеться такого якогось швидкого розслаблення. Я ще й кинула пити алкоголь, то зараз не маю речовин, які можуть замінити той ефект куріння. Від алкоголю я навіть не помітила, як відмовилася. Нічого не змінилося в моєму житті, хіба на кращу сторону. А от немає електронок, то мені важко зупинити свої думки. Щойно трапляється щось стресово, сумне або ж, навпаки, дуже приємний момент, я хочу покурити. Але в мене вирішує тіло, бо не хочеться два тижні кашлю заради п’яти хвилин задоволення. 

На жаль, я досі не можу сформувати різко негативне ставлення, навіть якщо пам’ятаю ці безсонні ночі, коли спала сидячи, бо щойно клала голову на подушку, починала кашляти. Та чи я повернуся до цієї звички на постійній основі? Точно, що ні.