Власний досвід«Моя сила в енергії»: українські бігьорлз про брейкінг, конкуренцію з чоловіками та Олімпіаду

Цього року на Олімпійських іграх дебютує брейкінг. У змаганнях братимуть участь як жінки, так і чоловіки, а нашу збірну представлятимуть три атлети: бібой Kuzya, а також бігьорлз Катя Kate Павленко і Анна Stefani Пономаренко 

Ми поспілкувалися з дівчатами про їхній шлях у брейкінгу, кар’єру, виклики й досягнення, а також про значення Олімпіади. Підтримати наших можна вже сьогодні о 17:00 на сайті  офіційного мовника. 

Катя Kate Павленко

Я варта, я можу бути чемпіонкою, переможницею, я не здамся і не кину брейк

Я почала танцювати в 14 років. Це був своєрідний протест перед дорослими. Обрала брейк, тому що це важко. Коли я починала, у брейкінгу було мало дівчат, а ті, що танцювали, були суперпотужні, мені захотілося стати такою самою. 

Якщо якась дівчина заходила в залу, мені обов’язково треба було її забатлити, ворожнеча починалась із самого початку. Це тепер ми подорослішали й зрозуміли, що так не можна, а тоді це був стиль життя. У нас не було ком’юніті, де всі одне одного підтримували, в нас була боротьба. 

Дуже складно було через те, що більшість чоловіків судили за зовнішностю: дивилися на тебе, прицінювалися. Це неприємно. Важко постійно доводити, що ти чогось варта, що ти не просто «миленькое личико», що теж маєш уміння, цілі, що ти можеш годинами невтомно працювати над тим, щоб досягти своєї мети. Це стало моєю мотивацією. Мені хотілося їм усім довести, що вони неправі, що я можу залишитися. Я варта, я можу бути чемпіонкою, переможницею, я не здамся і не кину брейк.

Єдине, про що я жалкую, це що ми не мали рольової моделі — дорослої бігьорл. Не було з ким обговорити дуже багато важливих тем: менструальні цикли, гормони, перехідний вік — як це все впливає на зовнішність і організм. Я починала танцювати підлітком, стала жінкою — це все мало вплив на мій брейк.

Я думала, що якщо буду на вигляд пацанкою, на мене не будуть дивитися, як на жінку, а будуть сфокусовані тільки на моїй професійності й тому, що я вмію, на моїх навичках і рівні мого брейкінгу. Я просто хотіла б, щоб свого часу мені хтось сказав, що це нормально — одягатися жіночно, і що коли хтось через це тебе «пялиться», проблема не в тобі, це просто він козел. І це саме те, чим я хочу зайнятися після Олімпіади: підтримувати молоде покоління бігьорлз. 

Якщо бігьорлз будуть залишати ворожнечу на танцмайданчику це буде суперкруте ком’юніті

Зараз я не відчуваю тиску, в мене дуже сильний захисний механізм — я єдина, хто тисне на себе. Мені постійно потрібно собі щось доводити, згодом я просто прийшла до висновків, що не маю очікувань, є просто бажання класно себе показувати.

Я дуже поважаю всіх жінок і всіх спортсменок. Спорт, а ще й жіночий  — це дуже важко. Нам треба здолати дуже багато всього, починаючи з елементарної фізіології. І я б хотіла, щоб люди мали більше кредиту довіри до дівчат, які наважуються танцювати брейк, особливо до тих, хто робить його справою свого життя. Ніхто не бачить те, що залишається за кадром, а там дуже багато тяжкої праці. 

Зараз мене надихають усі дівчата, які можуть танцювати. Наприклад, мені дуже подобається Ясмін з Японії. Вона стильова й танцює весь час, упродовж всього раунду. Це надихає. Але головне моє натхнення — це я сама. Особливо, коли в мене виходить подолати власні сумніви й наявні ментальні блоки, щоб не доводити себе до стану, коли аби випірнути, потрібно добряче відштовхуватися від дна. Тоді я думаю, що я просто супержінка.

З бібоями я не конкурую, як можу конкурувати з кимось, хто вже за природою набагато сильніший за мене?

Я гадаю, бігьорлз більше конкурують між собою, ніж бібої. Чому? Тому що їх дуже мало. Разом із тим я відчуваю, що в мене, у принципі, немає конкуренції. Коли думаю, що я найкраща для самої себе, тоді всіх можу перемогти. З бібоями я не конкурую, як можу конкурувати з кимось, хто вже за природою набагато сильніший за мене?  

У мене є дуже гарна подруга бігьорл. Саме її виступ колись надихнув мене серйозно почати займатися брейком. Нашій дружбі вже понад 10 років. Спочатку ми дуже конкурували між собою, навіть певний період взагалі не спілкувалися. У нас були батли, жорсткі емоційні заруби, але з часом ми зрозуміли, що відрізняє дорослі стосунки між жінками. Вони не конкурують, а підтримують і культивують перемоги одна одної та в яку суперсилу це переростає. І я зрозуміла, що якщо бігьорлз будуть залишати ворожнечу на танцмайданчику це буде суперкруте ком’юніті.

Брейкінг — це те, в чому я постійно покращуюсь і розвиваюсь. Він багато чого мене вчить. Навіть коли я мала депресію, то спочатку не знала, що це вона. Я думала, що просто перестала любити брейк і мені треба зайнятися чимось іще, навіть почала вивчати IT. Але справа була не в брейкінгу, а в моєму ментальному здоровʼї, саме він мені на це і вказав. Відтоді брейкінг — найперший індикатор, який вказує мені на якісь проблеми. 

Я порадила б усім те, що раджу собі, — завжди мати можливість постояти за себе й ніколи не боятися говорити, що думаєш. Якщо тобі некомфортно, ти завжди можеш про це комусь сказати. Ти маєш право виглядати так, як ти хочеш. Ти маєш право танцювати так, як ти хочеш. І прислухатися тільки до тих людей, яких сама поважаєш і вважаєш їхню думку важливою для себе. Якщо щось усередині підказує тобі, що щось йде не так  — треба це зупиняти. І підтримувати себе, вірити в себе. І робити те, що любиш та що підказує серце.

Я дуже активна людина, дуже швидко втомлююся від повсякденності. І навіть якщо це тренування, я завжди намагаюся їх змінювати, робити щось нове. Тому в моєму житті завжди є вільне місце для чогось нового. Гуляти в парку, ходити на пробіжки, зустрічатися з друзями, їздити кудись у кемпінг, ходити на океан, серфити. Я танцюю, тому що мені це подобається. Я дуже не хочу вигорати. Знаю, що коли ти вигораєш і не можеш робити свою улюблену справу, це дуже темні часи. Тому треба завжди памʼятати, що ми не можемо займатися одним і тим самим кожного дня протягом 20 років. Треба робити перерви і створювати баланс, шукати таку формулу життя, де ти відчуваєш себе щасливим. Тому що коли ти щасливий, усе виходить суперкласно. 

Танцюю брейк у гаражі моїх друзів, а потім іду додому, їм та сплю

Зараз я живу в Лос-Анджелесі. Прокидаюся вранці, роблю медитацію, заварюю чай, п’ю воду, налаштовую себе на класний день. Іду на пробіжку, потім їду на тренування в зал, де на мене чекає тренер.

Танцюю брейк у гаражі моїх друзів, а потім іду додому, їм та сплю. Інколи можу посерфити або погуляти в горах, побачитися з друзями. Через те, що маю багато поїздок, дуже багато часу тепер проводжу вдома. Це виснажує, іноді просто хочеться побути в одному місці й насолодитися диваном.

Я дуже люблю піклуватися про себе. Завжди доглядаю за своїм волоссям, ходжу до перукарів і косметологів — роблю чистки, пілінги, манікюр та інші бʼюті-процедури. Для мене це частина прояву любові до себе, тому що я от завжди хочу мати гарний вигляд. Якщо не на мільйон доларів, то доглянуто, тому що я від цього відчуваю себе класно. 

Останнім часом у мене взагалі все дуже змінилося. Я тепер ношу набагато менше речей, ніж раніше, але вони всі дуже гарної якості, що мені дійсно подобаються і  підкреслюють мій стиль. Мої основні витрати зазвичай — класний парфюм і кросівки. Я інвестую гроші в себе й відчуваю себе королевою.

Коли я надихаю інших людей, для мене це найбільша винагорода

Я думаю, що моє найбільше досягнення — це коли мені пишуть дівчата й кажуть, що я їх надихнула займатися брейком. Або почати бігати чи медитувати. Коли я надихаю інших людей, для мене це найбільша винагорода. Це означає, що я маю позитивний вплив, і це набагато важливіше, ніж будь-які персональні цілі для мене. 

Мій мотив — не зупинятися, тому що в брейкінгу немає кінцевої зупинки. Навіть коли просто танцюєш для душі, є багато всього, що можна зробити, навчитися.  

Потрапити на Олімпіаду було моєю метою, тому що це унікально, історично, легендарно. Можливо, брейкінг уперше й востаннє буде на цих змаганнях. Тому, звичайно, мені хотілося там бути і представляти Україну. 

Я зрозуміла, що важливо не гнатися за щастям, а просто приймати й насолоджуватися тим, що є зараз

Я думаю, що в мене дуже великий досвід — не у всіх учасниць є таке. Мало хто танцює та ризикує, як я. Мало хто проявляє свій характер і веде батл. Я теж іноді губилася й забувала, хто я. Намагалася грати за правилами спорту і підлаштовувати свій брейк під критерії. Але потім зрозуміла, що я програю передусім собі. Тут важливо розуміти, у чому твоя сила. Моя сила в моєму стилі, у моїй енергії, і в тому, що коли я отримую задоволення від свого танцю, це всі відчувають. 

Я не знаю, що на мене очікує, я просто хочу стильно танцювати і сяяти. Я буду все робити, щоб опинитися на п’єдесталі. Для цього хочу провести кожний батл, як останній, викластися на 100%, насолоджуватися моментом. 

Щасливе життя для мене — це не перебувати постійно в щасті, це балансування. У дорослому житті, як я для себе це зрозуміла, важливо памʼятати, що гарні часи закінчуються, так само як і погані. У всього є кінець, це просто хвилі одна за одною. І не гнатися за щастям, за щасливими емоціями, які ти там можеш отримати від чогось дуже швидкого чи від якоїсь події. А просто приймати й насолоджуватися тим, що є зараз. 

Анна Stefani Пономаренко

Багато хто казав мені, що брейкінг — не для дівчаток, але тому мені й хотілося це спробувати

Я почала займатися брейкінгом у 14 років. Хотілося чогось незвичайного, неординарного, того, чим не займається ніхто, особливо дівчатка. Звісно, багато хто казав мені, що це — не для дівчаток, але тому мені й хотілося це спробувати. 

Я часто відчувала, що нас недооцінюють, по-перше, через те, що раніше не було достатньої кількості контестів для бігьорлз. Здебільшого брейкінгом займались бібої, тобто нам майже завжди треба було змагатися з хлопчиками, а як не крути, вони фізично сильніші та в принципі складно з ними змагатися й перемагати. 

І ще такий момент був присутній, який на деяких фестивалях і зараз є, — що призовий фонд вищий у хлопців, ніж у дівчат. Тобто за перемогу вони отримують набагато більший приз, ніж у жіночій категорії. Це, звісно, нині вже потроху вирівнюється, але все ще існує. Трохи, звісно, прикро. Навіть у плані суддівства на деяких чемпіонатах або на майстер-класах бібоям завжди пропонують більший гонорар, ніж бігьорлз, і це теж не дуже здорово.

Зараз, мені здається, все-таки дійсно вирівнюються брейкінг жіночий і чоловічий, тому я не можу сказати, що зараз відчуваю якийсь сильний тиск чи несправедливість.

На деяких фестивалях призовий фонд вищий у хлопців, ніж у дівчат

Я думаю, що треба частіше запрошувати бігьорлз і до суддівської колегії та більше давати можливість подорожувати дівчатам, робити більше контестів на різних чемпіонатах. Тому що контести завжди проходять у форматі «одна проти одної», а чоловічі можуть бути «два на два», «три на три», командні — які тільки завгодно. Відповідно, у змаганнях завжди більше беруть участь хлопці, і подорожують теж більше.

Кумирів у мене немає і, чесно кажучи, ніколи не було. Звісно, є дівчата, які мені дуже й дуже подобаються, але саме фаворитки ніколи не мала. Я завжди хотіла танцювати краще і щоб мій рівень був значно вищим, ніж рівень тих, хто мені імпонує, але я ніколи не хотіла бути схожою на когось.

Конкуренцію, звісно, відчуваю. Коли в тебе є мета перемагати, то є і конкуренція. Та в брейкінгу немає абсолютних чемпіонів, є просто дуже сильні бігьорлз, і ти ніколи не знаєш, хто буде кращою, хто — гіршою. Наразі я вважаю, що лідирують японські бігьорлз. Їхній рівень мене дійсно в якомусь сенсі захоплює. У них немає вікових рамок — на одному рівні танцюють бігьорлз, яким 16 років і яким 42. Але також я не вважаю, що вони непереможні — усі переможні. 

Найбільше досягнення в брейкінгу для мене — це якраз-таки відбір на Олімпіаду

Дружба в брейкінгу — дуже спірне питання. У мене є подружка, дійсно дуже близька, вона танцює, але ми далеко не одного рівня атлетки. Я бачила бігьорлз одного рівня, які конкурують між собою і нібито дружать, але не дуже вірю, що така дружба щира. Утім, я можу й помилятися. Особисто в мене серед бігьорлз багато дівчаток, з якими ми добре спілкуємося, намагаємося підтримувати одна одну, але я не можу прямо назвати це дружбою .

Для мене брейкінг — це моє життя, усе моє оточення, мій життєвий ритм, режим. І все будується навколо цього й завжди будувалося. Усі мої друзі, близькі, знайомі — це ті люди, з якими я раніше або пізніше познайомилася за допомогою брейкінгу. Усі рішення, які я ухвалювала, переїзди, якісь зміни в житті — це все теж будувалося навколо брейкінгу. 

На особисте життя часу поза брейкінгом мені вистачає — не так багато, як хотілося б, але все ж таки. Звісно, я не гуляю щодня з друзями й не проводжу шалено багато часу із сім’єю, але мені все вдається поєднувати. 

У мене маленька дитина, тому я прокидаюся, займаюся нею, а тільки потім іду на тренування — це або воркаут, або біг, або брейкінг — після чого вертаюся додому, знов-таки проводжу час із дитиною і знову йду на тренування. Маю два на день — або ранкове та вечірнє, або денне та вечірнє.  Решту вільного часу поза тренувальним на цьому етапі життя я проводжу з дитиною, іноді зустрічаюся з друзями. Також я дуже багато подорожую, тому не можу сказати, що моє життя рутина — це тренувальний період. А так майже щовихідних я в поїздках.

«Жіночим» штучкам я не можу сказати, що аж дуже багато часу приділяю, але роблю обов’язково — для мене це дуже важливо, адже в минулому я сама працювала у б’юті-сфері. Тому манікюр, брови та вії роблю собі самостійно. Обовʼязково косметолог щонайменше раз на два місяці, також відвідую перукаря. Люблю шопінг, але не дуже багато часу йому приділяю. Я є амбасадором спортивного бренду, тож речами і взуттям мене забезпечують, але походити по магазинах мені інколи хочеться просто для задоволення.

Окрім брейкінгу, мені подобається фітнес. Я ходжу до залу насамперед для того, щоб підтримувати фізичну форму для брейкінгу. Але якби не він, я все одно ходила б на тренування. Мені дуже подобається бодибілдинг, заняття. Я навіть думала, що якби перестала займатися брейкінгом, то, напевно, пішла б у фітнес.

Найбільше досягнення в брейкінгу для мене — це якраз-таки відбір на Олімпіаду. Я ніколи раніше не була настільки мотивована на досягнення якоїсь спортивної мети. Сама здивувалася, що одразу після народження дитини, лише через півтора року, змогла пройти відбір і бути в топі — пʼятою у світовому рейтингу, серед десяти найкращих танцюристів світу. Звісно, я можу згадати івенти, на яких виграла медалі й була дуже щаслива. Але найбільше моє досягнення — це все ж таки відбір на Олімпійські ігри. 

Через півтора роки після народження дитини, змогла пройти відбір і бути в топі — пʼятою у світовому рейтингу

Що мене мотивує не зупинятися?  Ну, по-перше, любов до того, чим я займаюся. Мені просто дуже сильно подобається це робити, подобається танцювати, дивитися як інші танцюють. Музика, ритм — це те, що змушує мене жити. Мотивують найбільше власні досягнення. Після кожної перемоги мені хочеться ще. Наразі найбільша мотивація — бути абсолютною чемпіонкою. У нашому спорті це, звісно, не дуже можливо, але перемогти хоча б кількох чемпіонатів світу й здобути перші місця, щоби потім сказати: «Так, я була найкращою у світі» — для мене важливо. 

Я дуже пишаюся, що пройшла на Олімпіаду, справді. Маю невеликі проблеми із самооцінкою, мені завжди здається, що я або несправедливо кудись потрапила, або мені пощастило, або просто так трапилося. Мені завжди було складно визнавати той факт, що я справді гарна танцюристка. Відбір на Олімпіаду показав: усе-таки час прийняти те, що я одна з найкращих, і повірити в це. Тоді результати будуть іще вищими, ще більшими.

Музика, ритм — це те, що змушує мене жити. Наразі найбільша мотивація — бути абсолютною чемпіонкою

Від Олімпіади я очікую медалей. А також того, що після неї зможу просунутися в карʼєрному плані. Що буде більше проєктів, більше роботи, більше чемпіонатів. Що брейкінг буде присутній на чемпіонатах світу, на європейських Іграх, і я буду дуже старатися займатись ним стільки, скільки зможу. Сподіваюся, що після Олімпіади наш вид спорту буде тільки розвиватися і на мене й на всіх атлетів очікує яскраве майбутнє. 

Для мене, як для матері, найважливіше в щасливому житті — це здоров’я дитини, а також своє здоров’я, бо всі ми знаємо, що без нього ти не можеш нічим займатися. А оскільки справа, якою я займаюся, безпосередньо пов’язана з моїм фізичним станом, тілом, то для щасливого життя я хочу, щоб усі були здорові. А там ми досягнемо всього на світі.