Власний досвід«Мені все одно, якщо в когось “пригорить”». Це квір-люди, які зробили камінгаут на роботі

За статистикою, лише чверть ЛГБТ-людей в Україні відкрито або напіввідкрито говорять про свою сексуальну орієнтацію чи гендерну ідентичність на роботі. Для багатьох людей камінгаут досі є великим ризиком, а приховування своєї ідентичності – щоденними зусиллями й постійним стресом. Адже часом гомофобія чи трансфобія колективу або керівництва може призвести до погіршення ставлення, знущань і навіть звільнення. 

Та попри всі ризики, є люди, які наважуються відкрито говорити про себе. Ми поспілкувалися з трьома квір-людьми, які робили камінгаут на роботі.

Авторка: Леся Королюк

Анастасія, 21 рік

бісексуалка 

Моя керівниця постійно намагалася мене «засватати» до різних знайомих хлопців, які до нас приходили

Я працювала в закладі, частина команди якого, як виявилося, здебільшого мала праві політичні погляди. Для нас було нормою запрошувати до магазину друзів чи близьких, тож періодично до мене приходила моя дівчина. Спочатку я не говорила, хто вона, але згодом розповіла про наші стосунки кільком колегам, із якими встигла подружитися. Вони відреагували нормально, до того ж у нашій команді був гей, і це також ні для кого не було чимось дивним.

Проблемою було те, що моя керівниця постійно намагалася мене «засватати» до різних знайомих хлопців, які до нас приходили. Іноді вона прямо підштовхувала мене до них, намагалася звести з кимось. Якось ми стояли й спілкувалися з нею та ще одним хлопцем, і коли вона вкотре намагалася мене до нього «засватати», я нарешті сказала їй, що в мене є дівчина. Здавалося, що вона прийняла цей факт, проте незабаром продовжила спроби. Я постійно відчувала, що вона не сприйняла це серйозно, адже продовжилися її коментарі про те, що мені все ж потрібен хлопець, а також різні жарти чи ігнорування того факту, що в мене є дівчина.

Загалом на цій роботі в нас було багато конфліктів щодо ідеології. Я чула багато зневажливих або насмішливих коментарів щодо ЛГБТ-спільноти загалом або щодо окремих її представників. Водночас я не розуміла, чому до мене в команді ставилися достатньо добре, але інших представників квір-людей вважали ненормальними. 

Після роботи в гомофобному середовищі я усвідомила, що багато ЛГБТ-людей бояться говорити про себе відкрито

Але були й позитивні досвіди. Коли я працювала в громадській організації, ми з командою ділилися історіями й переживаннями з життя. Якось я розповіла, що закохана в дівчину. Тоді до мене взагалі не було ніяких питань із боку колег, вони мене лише підтримували. Наша бухгалтерка, яка була вже зрілою жінкою, навіть поділилася історією, як сама колись зустрічалася з дівчиною. 

Після роботи в гомофобному середовищі я усвідомила, що багато ЛГБТ-людей бояться говорити про себе відкрито. Якось я дізналася, що одна з моїх колег також бісексуалка, проте вона попросила мене нікому про це не розповідати: вона боялася, що її принижуватимуть. Я зрозуміла, що для деяких людей навіть невелика насмішка може бути дуже болючою, тому в гомофобній атмосфері вони поводитимуться приховано й уникатимуть розмов про орієнтацію.

Загалом для мене розповісти про свої квір-стосунки на роботі та влитися в середовище гетеро-людей майже ніколи не було проблемою. Звісно, якщо в команді ніхто не спілкується на позаробочі теми, я також не говорю нічого зайвого. Але щойно колеги починають ділитися подробицями особистого життя – для мене це карт-бланш. Водночас мене не хвилює, що моя орієнтація може комусь не сподобатися.

Христина, 41 рік

лесбійка

Я твердо визначила для себе, що більше ніколи не брехатиму ні про себе, ні про свою сім’ю

Протягом усієї кар’єри я встигла попрацювати в багатьох компаніях: і українських, і міжнародних. Ще з часів навчання в інституті я не сильно приховувала свою орієнтацію, тож усі мої друзі завжди знали про неї. Коли почала працювати в рекламних агенціях у 2005–2007 роках, це також не було секретом і колеги сприймали більш-менш нормально. 

Найбільше приховувати своє особисте життя довелося, коли працювала в аеропорті Борисполя – там я була на позиції начальниці відділу маркетингу й допомагала приводити установу в пристойний вигляд до Євро-2012. У тамтешньому колективі я нічого не говорила про особисте життя, була в цьому плані дуже закрита. Мені не хотілося ставити себе на передню лінію в консервативному колективі держустанови, тому, якщо вже мова й заходила про мою партнерку, я говорила про неї абстрактно, на кшталт «ми з людиною поїхали». 

Проте незабаром моя партнерка народила дитину, у нас так і було задумано. З того моменту я твердо визначила для себе, що більше ніколи не брехатиму ні про себе, ні про свою сім’ю. Мені вже було однаково, якщо в когось від цього «пригорить». Навпаки, ставлення до моєї орієнтації ще на співбесіді буде маркером адекватності цієї компанії. Навіть після того, як ми з партнеркою розійшлися, цей принцип відвертості я в собі лишила. 

Саме за кілька днів після народження дитини в мене була співбесіда в один e-commerce проєкт, який започаткував німець. У ході розмови мене спитали, чи є в мене сім’я, на що я розповіла про свою дівчину й дитину. Уже після співбесіди той німець спитав в українки-асистентки: «Чому вона розповідала про свою сім’ю так, ніби це щось незвичне?» Асистентка відповіла, що насправді для нас, українців, це поки що справді незвично – отак зайти й на співбесіді зробити камінгаут. 

Якось на зустрічі в Zoom моя колега пожартувала: мовляв, щоб успішно вийти на американський ринок, нам треба ще взяти в команду «лесбійку»

Коли я переїхала до Естонії та влаштувалася на роботу знову, зрозуміла, що тут нікого своєю орієнтацією не здивуєш: усі дуже відкриті й толерантні. У нашій команді були й інші люди з ЛГБТ-спільноти, і всі одне одного підтримували. Щоправда, навіть тут я з подивом помічала невеликі гомофобні насмішки в бік одного з колег.

Торік я долучилася до топменеджменту великої групи ІТ-компаній, частина якої розташована в Україні. Якось ми мали зустріч команди в Zoom, і тут моя колега пожартувала: мовляв, щоб успішно вийти на американський ринок, нам треба ще взяти в команду «лесбійку». Я була шокована, проте вирішила зачекати з обуренням, адже ще нікого майже не знала. У кінці місяця ми всі збиралися на Кіпрі, де живе та сама колега. Вони з чоловіком забирали мене з аеропорту, і вже в машині я їм одразу повідомила, що та лесбійка, яку вони хотіли найняти для американців, це я. Вони перепрошували й стверджували, що насправді дуже толерантні. Незабаром трапилася аналогічна ситуація, тільки з консультантом, який на дзвінку розповідав, як на заході «люблять лесбійок і геїв». Коли йому повідомили, що прямо на цьому дзвінку присутня лесбійка (це була я), ситуацію трохи приглушили, а він сказав, що це був жарт.

Щоразу робити камінгаут на новому робочому місці для мене некомфортно. Здається, ніби доводиться переступати через себе, адже ти ніби запускаєш людину в особистий світ, водночас не знаючи, як вона зреагує, чи має вона гомофобні настрої. Гетеронормативність мене дуже дратує, адже всі за замовчанням думають, що в тебе є чоловік, і доводиться ці упередження в інших постійно перемикати. До цього додається хвилювання, буцімто ти представляєш усіх лесбійок, і по тобі судитимуть імідж усієї спільноти. Стає легше, коли в команді є інші відкриті ЛГБТ-люди. Гадаю, нам варто більше розповідати про себе, причому робити це невимушено, так, як про своє сімейне життя говорять гетеро-люди. 

Бринь, 23 роки

трансквір-персона

Мені було страшно, що на новому місці мене не приймуть і почнуть дискримінувати, тому про небінарність я певний час не розповідали

Коли я влаштовувалися на роботу на пошті, мені здавалося, що там у колективі все досить сумно. Проте моя команда була досить дружною, на нашому відділенні панувала легка й часом навіть весела атмосфера. Мої колеги досить вільно говорили на теми стосунків і сексуальності, для нас було нормою обговорювати особисте життя одне одного. 

Коли в мене був насичений побаченнями період, мені було цікаво розповідати про свій досвід. Якось у нас зав’язалася розмова з одним колегою, і я розповіли про те, що збираюся на побачення з двома людьми одночасно. Він відреагував спокійно й навіть поділився схожою історією про себе. Також я колись запросили людину, з якою зустрічалися, до себе на роботу, і вся команда реагувала позитивно й підтримувально.

Але якщо із сексуальною ідентичністю й поліаморією всім було нормально, то з гендерною ідентичністю було вже складніше. Я влаштовувались на роботу зі старими документами й спочатку використовували свій деднейм. Мені було страшно, що на новому місці мене не приймуть і почнуть дискримінувати, тому про небінарність я певний час не розповідали. Проте коли вже трохи прижилися в колективі, розповіли колегам, що я небінарні, назвали своє ім’я та свої займенники – вони/їх. Спочатку ніхто нічого не зрозумів, почалися запитання. Я пояснювали, чому обрали саме таке ім’я, а колеги почали над ним піджартовувати й питати, як я назву своїх дітей. Та попри це, мене все-таки потроху почали називати моїм іменем, хоч і не завжди. Якось я випадково почули, як колега запитав щось про мене, використовуючи моє ім’я, це було приємно.

Я пояснювали, чому обрали саме таке ім’я, а колеги почали над ним піджартовувати й питати, як я назву своїх діте

Також поки працювали там, вирішили подавати документи в РАЦС на зміну імені. І хоча я сказали про це лише кільком людям, чутки розлетілися моментально, мене навіть почали критикувати. Одному колезі дуже не сподобалося, що я змінюю документи, він кілька разів назвав це довбограйством і спитав, чи я взагалі нормальні, чи не поб’ють мене батьки за це. А колега, який до цього нормально ставився до моєї сексуальної ідентичності, сказав, що підтримує мене, хоч і не розуміє. 

Я відчули, що одне й те саме місце роботи може бути цілком комфортним для одних людей, і певним викликом для інших. Хоча в мене лишилося багато веселих спогадів із мого відділення, я розумію, що тобі однозначно простіше перебувати в тому середовищі, якщо ти цисгендерний гетеросексуальний чоловік. Зараз я в пошуках роботи в громадському секторі й зрозуміли, що можу перевіряти роботодавців на толерантність ще до співбесіди. Адже все стає зрозуміло за тим, як люди реагують на твоє ім’я в документах, та й на тебе загалом.