Власний досвід10 важливих текстів про українських захисниць
Досвіди кулеметниці, командирки й парамедикині
Сьогодні, 1 жовтня, в Україні відзначають День захисників і захисниць України. Із самого початку війни на захист своєї країни встали68 тисяч жінок, які до того могли навіть не мати жодного бойового досвіду. Однак вони пліч-о-пліч з іншими вступають у важкі бої з ворогом, беруть участь у партизанських рухах і рятують життя своїх побратимів. Wonderzine Україна зібрали історії жінок, які захищають Україну сьогодні.
«Боялася, що мене не сприймуть». Я – мусульманка-парамедикиня
У захисті соборності України зійшлися люди різних національностей, гендерів, сексуальних орієнтацій, політичних напрямів і релігійних переконань. Наприклад, до війська долучилася Ольга Башей, парамедикиня з позивним «Кроха»: «У вересні 2015 році я прийняла іслам. Я почала ним цікавитися задовго до війни, адже часто співпрацювала з мусульманами в нотаріаті. А на війні я познайомилася з військовими з батальйону Іси Мунаєва. Вони спочатку мене не прийняли, сварили мого побратима Хотабича, що він із жінкою їздить».
«Постійно бігти, щоб не думати про те, що всередині». Анна Ільющенкова про життя після Іловайська
29 серпня 2014 року росіяни погодили гуманітарний коридор, щоби дозволити українським військовим вийти з оточення в Іловайська. Тоді 366 українських воїнів загинули, 429 отримали поранення різного ступеня тяжкості, 300 потрапили в полон.
Серед полонених – Анна Ільющенкова, яка на той час працювала бойовою медикинею. Вона розповіла, як досі бореться з наслідками цього досвіду, на які труднощі натрапила після полону і як перетворила їх на допомогу військовим і їхнім родинам зараз.
«Було страшно, але усвідомила, що займатимуся саме цим». Я працюю в групі пошуку полеглих
Катерина Ротаренко – військовослужбовиця пошукової групи. Вона розповіла про те, як в умовах війни відбувається пошук полеглих тіл, що ускладнює цей процес і яких правил необхідно дотримуватися під час ексгумації тіл.
«Треба, щоби жінок на бойових посадах у ЗСУ ставало більше». Я очолила підрозділ ЗСУ
Попри численну кількість жінок, які служать у Збройних силах України, багатьом із них усе ще доводиться виборювати право обіймати стрілецькі посади. Поспілкувалися з командиркою підрозділу й поеткою Оксаною Рубаняк, яка раніше була стрільчинею-кулеметницею. Вона розповіла про те, як ухвалила рішення вступити до армії, які обовʼязки їй треба було виконувати в кулеметному взводі і як потрібно боротися із сексизмом у ЗСУ.
«Коли обирали позивний, назвалася Антоніною». Я небінарна людина в ЗСУ
Антоніна Романова – небінарна акторка, режисерка й перформерка. Вона все життя займалася театральним мистецтвом, а 25 лютого 2022 року вступила до лав ЗСУ. Нині вона разом зі своїм партнером служить мінометницею.
«В усіх підрозділах я завжди була єдиною жінкою». Я працюю діловодкою в армії
Надходження техніки, одягу чи харчування до різних підрозділів Збройних сил України має бути задокументованим. Саме тому в армії є професія діловода. Розпитали в діловодки й командирки відділення Віри Апечук про те, як працюють діловоди, чому для армії важлива документація і з якими викликами їй доводиться стикатися на своїй посаді.
«Багато дівчат хочуть воювати, але їх не беруть». Я працюю дешифрувальницею в армії
«Ти занадто емоційна», «на бойовому виїзді тобі буде страшно, ти ж дівчинка», «ми не беремо жінок у підрозділ» – одні з фраз, які доводиться чути жінкам перед тим, як почати служити у війську.
З такою ситуацією зіткнулася й Ірина Клочко, яка обіймає посаду дешифрувальниці в армії. Раніше вона працювала режисеркою на телебаченні, а після 24 лютого пішла до військкомату отримувати цілком нову для себе спеціальність.
«Коли закінчиться війна, я мрію розписатися зі своєю дівчиною». Це військові-лесбійки
Наразі в Силах оборони України служать близько 68 000 тисяч жінок. Частина з них – лесбійки. Проте, на відміну від гетеровійськових, вони мають менше прав: їхні партнерки не можуть першими дізнатися про екстрені ситуації, потрапити в реанімацію до коханої й загалом вважатися їй близькою людиною через те, що одностатеві партнерства в Україні досі не легалізовані.
Ми поговорили з чотирма жінками, які мають різні військові спеціальності, про їхнє рішення вступити до війська, щоденні обов’язки та взаємини з побратимами й посестрами.
«Тримаю звʼязок із командуванням 24/7». Я працюю стрільчинею-звʼязківицею
Ольга Єгорова почала служити в ЗСУ влітку 2022 року. Вона пройшла через низку бюрократичних питань і гендерних стереотипів, щоб стати стрільчинею-звʼязківицею в снайперській команді Surma.
Ми поговорили з Ольгою про її вступ до армії, навчання, які вона проходила, що їй подобається в професії звʼязківиці й у чому вона полягає.
«Я будую роботу на довірі й любові до своїх побратимів». Це жінки-військові командирки
Попри те, що жінки досі можуть стикатися з гендерними упередженнями під час служби або з цієї ж причини не отримувати бойової посади, є жінки, які обіймають керівні пости у своїх підрозділах.
Ми поговорили з командиркою взводу БпЛА Юлією Микитенко й командиркою взводу спостереження Дарʼєю Васильченко про їхню роботу в армії.