Власний досвід«Ти ніби пірнаєш у воду та лягаєш на дно». Це жінки, які пережили післяпологову депресію

Текст: Ольга Дуденко

Ольга Карпенко

медична психологиня, спеціалістка з когнітивно-поведінкової терапії

---

Поява післяпологової депресії

Післяпологова депресія – це розлад настрою, який може розвинутись у жінок після пологів. Це хвороба, яка може спіткати будь-кого, і тому до неї слід ставитися серйозно.

Після пологів в організмі жінки різко змінюється баланс гормонів (естрогену та прогестерону). Це призводить до певних хімічних процесів у мозку жінки, які можуть викликати коливання емоційного фону. Окрім цього, багато матерів не мають можливості повноцінно відпочити, щоб цілком відновити свої сили після народження дитини. Часто їхні партнери не готові ділити обов’язки з догляду за дитиною. Постійне недосипання може призводити до неприємних фізичних відчуттів і виснаження, що теж сприяє розвитку післяпологової депресії.

Матері, які переживають післяпологову депресію, відчувають пригнічення, тривогу, зниження настрою та виснаження. У такому стані їм дуже важко здійснювати щоденний догляд за собою та дитиною, отримувати задоволення від материнства. Під час депресії може бути важко встати з ліжка, прийняти душ, помити голову, приготувати їжу, поїсти. Не хочеться гратися та гуляти з дитиною, все може дратувати. І на додаток до цього, в жінки часто виникає почуття провини, що вона не справляється, а значить, вона погана мама.

Найчастіше післяпологова депресія починається від тижня до місяця після пологів. Жінка може плутати симптоми депресії із втомою, недосипом. Також вона може просто терпіти свій стан і думати, що всі через це проходять. Ще мама може соромитися того, що не відчуває радості біля дитини й не ділитися своїми почуттями з близькими. Депресія може ховатися за безсонням, дратівливістю й відсутністю лібідо.

Статистика

На жаль, офіційної статистики з приводу післяпологової депресії в Україні не існує. Але нещодавно громадська організація «Клуб підтримки вагітності та материнства «Лада»» проводила опитування серед майже 2000 жінок із приводу стану фізичного і психічного здоров’я в перші три роки після пологів. За його результатами, половина жінок мали труднощі з емоційною сферою. 22,5% жінок було непросто взаємодіяти з дитиною. І кожна п’ятнадцята жінка хотіла завдати шкоди собі або дитині.

На консультацію із приводу післяпологової депресії приходять не так багато жінок після пологів, але не тому, що їх ніщо не турбує, а тому, що вони не можуть ні на кого залишити дитину.

Симптоми

До найбільш поширених симптомів належать:

• Почуття пригніченості, безнадії, спустошеності або перевантаження: нічого не доставляє радості, здається, що цей стан ніколи не мине.
• Частий безпричинний плач: будь-яка ситуація викликає сльози, постійно хочеться плакати.
• Почуття стурбованості або надмірної тривоги (наприклад, коли мама починає надмірно турбуватися за здоров’я дитини, водить її до лікарів, хоча об’єктивних проблем зі здоров’ям немає).
• Похмурість, дратівливість або непосидючість.
• Надмірна сонливість або неспроможність заснути, навіть коли дитина спить.
• Труднощі в зосередженні уваги, запам’ятовуванні й ухваленні рішень.
• Почуття гніву чи люті (дуже легко вибухаєш, хочеться кидатися речами, грюкати дверима та голосно кричати).
• Втрата зацікавленості до звичайних приємних занять.
• Відчуття фізичного виснаження з частими болями голови, проблеми травлення та біль у м’язах. Депресія може маскуватися під фізичними симптомами.
• Переїдання або втрата апетиту.
• Уникнення спілкування з друзями та сім’єю (не хочеться відповідати на повідомлення чи дзвінки, ділитися своїми новинами).
• Відсутність емоційного зв’язку зі своєю дитиною, коли не відчуваєш любові до власної дитини та сприймаєш її як загрозу своєму добробуту.
• Сумніви у власній здатності дбати про свою дитину (постійні думки на кшталт: «Я погана мама», «У мене нічого не виходить», «Я завжди роблю щось не так» тощо).
• Думки про заподіяння шкоди собі або дитині.

Стереотипи

На жаль, стереотипи на кшталт «Народження дитини – найбільша радість для жінки» ще дуже поширені. Особливо в маленьких містах і селах. Багато людей не вірять в існування депресії, бо не розуміють, як працює психіка.

Щоб подолати ці стереотипи, треба проводити інформаційну кампанію, багато говорити про це. І жінки, які пережили або переживають цей стан, теж не повинні мовчати, щоб більше людей дізнавалися, що проблема існує, і вона не вигадана.

Наслідки

Депресія може тривати від кількох тижнів до кількох місяців. Інколи вона триває роками. Серед наслідків – зниження якості життя, втрата стосунків із близькими, рідними та друзями. А найстрашніше – суїцид, самостійно чи з дитиною.

Інколи мама може не відчувати емоційного зв’язку з дитиною, може не приділяти їй достатньо уваги, не посміхатися до дитини (а це дуже важливо). Якщо депресію в мами не лікувати, тоді буде страждати емоційний розвиток дитини.

Підтримка

Кілька рекомендацій, як можна полегшити депресивний стан і що можуть зробити для вас близькі та рідні:

• Дуже важливо налагодити режим сну і відпочинку. Намагайтеся висипатися – спіть тоді, коли спить дитина. Ви можете просити партнера або рідних хоча б раз на тиждень забирати дитину вранці й ходити з нею на прогулянку, щоб ви могли доспати.
• Якщо ви відчуваєте виснаження й перевтому, відкладіть хатні справи. Хай із ними вам допоможуть рідні.
• Просіть про допомогу. Ви не повинні все робити самостійно. Ваш партнер або бабусі з дідусями теж можуть переодягати, купати дитину та гуляти з нею. Якщо є змога, можна наймати няню кілька днів на тиждень на дві-три години. І вам уже стане легше.
• Перемикайтеся з материнської ролі на ваші хобі й улюблені заняття. Вам необхідний час для себе.
• Зупиняйте в голові потік негативних думок на кшталт: «Я погана матір». Такі думки тільки підсилюють симптоми депресії. Якщо ви помічаєте в себе подібні сумніви, відразу перемикайте увагу на щось інше.

• Робіть мінімальні фізичні вправи. Фізична активність має доказовий антидепресивний ефект. Робіть ті вправи, які вам приємні. Це може бути розтяжка, йога або танець під улюблену музику перед дзеркалом.
• Добре харчуйтесь і гуляйте на свіжому повітрі. Сонячне світло допомагає покращити настрій, так само як і смачна їжа, якщо не переїдати та не надавати перевагу шкідливим продуктам.
• Не тримайте свої почуття в собі. Розказуйте про них близьким, не бійтеся просити про допомогу та звертайтеся до спеціалістів.

Близькі мають максимально полегшити жінці побут, давати їй змогу висипатися, добре харчуватися й інколи бути без дитини. Потрібно говорити з нею, прислухатися, не знецінювати її почуття. Не казати: «Ну чого ти плачеш, у тебе ж усе добре?» Бо депресія – це хвороба, яка викривляє дійсність. І, дійсно, мама не бачить і не відчуває, що все добре. Треба поважати її емоції.

Також не варто залишати надовго її на самоті. Краще разом виходити на прогулянки, пропонувати поїздки, організовувати зустрічі із друзями, допомагати займатися тим, що їй приємно.

Лікування й допомога спеціалістів

Як фахівчиня я залучаю допомогу рідних, аби жінка банально могла виспатися й відпочити, а також мала змогу приділити час собі. Потім ми працюємо з ресурсними активностями, щоб кожного дня жінка робила щось приємне і корисне для себе. Паралельно йде робота з життєвими цінностями, щоб її життя було цікавим і наповненим сенсом. Важливе місце посідає робота з мисленням, адже негативні думки посилюють депресивний стан. Ми вчимося реалістичного мислення, самоповаги та співчуття до себе.

Узагалі, існує ефективний протокол когнітивно-поведінкової терапії для лікування депресії, який я використовую. Туди входить усе вищезазначене та багато іншого. Усе для того, щоб людина змогла знову відчути радість життя.

За післяпологової депресії можна звернутися до сімейного лікаря, який скерує до психіатра. Також паралельно рекомендую психотерапію, а саме когнітивно-поведінкову терапію (КПТ), яка має доказову ефективність під час лікування депресії.

В Україні нещодавно запрацювала гаряча лінія підтримки батьків після пологів від громадської організації «Клуб підтримки вагітності та материнства «Лада»».

Номер – 0 800 500 313.

Гаряча лінія покриває такі сфери, як:

• психологічна підтримка
• відновлення після пологів
• гінекологія, ендокринологія
• материнство та COVID-1;
• грудне вигодовування
• налагодження сну
• догляд за дитиною
• перші документи дитини та соціальні виплати

Зателефонувавши на лінію, можна пройти тест на визначення рівня післяпологової депресії та дізнатися, чи потрібна вам допомога спеціаліста.

Цей стан можна порівняти з тим, коли ти пірнаєш у воду та лягаєш на дно. І лежиш. Можна чути якісь звуки, бачити розмиті силуети, але це десь далеко від тебе. Тобі нема чим дихати, але ти не хочеш випірнути нагору. Хочеш, але не виходить. Десь так. Пам’ятаю, були дні, коли здавалось, що все минуло, і ти така рада, але наставав новий день, і ти розуміла, що здалося.

З’являється розуміння, що ти виправдовуєш вчинки жінок, які не впоралися зі своїм станом і радикально вирішили свою проблему. Депресія – це стан. Він може бути коротким або тривалим. Його не можна ввімкнути чи вимкнути. Це не лінь, як думає багато хто, не легковажність чи небажання брати відповідальність на себе. Це коли ти перебуваєш у світі без варіантів і тобі здається, що краще не стане.

У моєму випадку все налагодилося приблизно за пів року. Мені дуже допоміг минулий досвід і вчасна допомога психотерапевта. Буває, що й терапія не спрацьовує. Буває, що треба звертатися одночасно і до психіатра, і до терапевта.

Так багато інформації було вивчено: форуми, статті, блоги. Як на мене, було б круто, якби на курсах про пологи розказували про наслідки та побічні ефекти, а про спеціалізованих лікарів, які ведуть мам після народження дитини, тільки можна мріяти.

Я дуже добре пам’ятаю день, коли вперше зрозуміла: про цю історію вже можна казати «було». Я була в якійсь державній установі, і мене не покидало дивне відчуття. Усі навкруги ввічливі! Настільки незвично, що я навіть поділилася з подругою. Вона підняла брову й випалила: «Ну звісно, ти ж тепер ходиш без свого «фірмового» кислого обличчя!».

Я більше не прокидаюся ночами, щоб послухати, чи мій син дихає. Але я люблю полежати біля нього ввечері й подихати його запахом. Я люблю відкласти свій важливий текст і побігти з ним місити бруд у калюжах, доки не закінчився дощ. Я люблю перечитувати йому «Маленького принца» знову і знову. Я люблю його нескінченні запитання: «А що таке баланс?», «А куди дідусь помер?», «А як легені дихають?». Я люблю його й себе з ним. І сьогодні мені все важче згадувати жахи першого «депресивного» року: в пам’яті спливають тільки милі новонароджені п’яточки, пісня про трактор на все горло в машині, перше море, перше «люблю», перше «дай п’ять».

Мені дуже хочеться, щоб та, хто сьогодні дряпає тинькування від абсолютного відчаю, знала: нормально це відчувати. Нормально це проходити, і це можливо пройти. Ненормально – нічого з цим не робити. Я не використала той сертифікат на масаж, але через два роки купила собі курс масажів уже сама. Не чекайте два роки!

Просіть допомоги у близьких, якщо відчуваєте, що щось негаразд. Будьте готові до того, що стовідсоткового розуміння можете й не отримати. Довіряйте собі й шукайте інші джерела підтримки, якщо не отримуєте її вдома. Сходіть до психолога! Це не боляче.