Власний досвід«Ми – наче НЛО: люди не вірять, що ми існуємо». Це жінки, які мають асексуальну орієнтацію

«Аромантичність – явище, коли людині не притаманна романтична поведінка, повна або часткова відсутність романтичного потягу в стосунках. Аромантичні люди можуть відчувати сексуальний потяг, не відчувати зовсім або відчувати рідко.

Серед асексуальних людей є ті, які хочуть бути поряд з іншою людиною, торкатися її, проводити разом час, будувати стосунки, проте це не завжди матиме стосунок до сексу. При цьому можливість ним займатися (ерекція, наявність оргазмічних відчуттів) зберігається. Асексуали можуть зав’язувати стосунки, мати сім’ю, дітей, але це не завжди супроводжується сексуальним потягом», – зазначає психологиня-сексологиня вищої категорії Анна Ревунець. Окрім того, асексуальні люди можуть збуджуватися в певних ситуаціях, мастурбувати, але не займатися сексом і, навпаки, займатися сексом, але не відчувати сексуального потягу.

Асексуальність – це орієнтація, а не хвороба чи розлад. Якщо ж відсутність бажання викликає в людини фізичний дискомфорт, варто звернутися до спеціаліста. «Іноді відсутність бажання корелюється з проблемами гормонального фону. Коли в людини є відставання в психосексуальному розвитку, в неї немає гормональних сплесків, які б викликали сексуальний потяг. Але це не асексуальність», – додає лікарка Анна Ревунець.

Асексуальні люди можуть ходити на побачення, будувати стосунки, емоційно прив’язуватись, але не завжди відчувають сексуальний потяг. Як це? Розповідають жінки, що мають асексуальну орієнтацію.

Цей матеріал розповідає особисті історії та не узагальнює досвід людей з асексуальною орієнтацією.

Коли ми говоримо про асексуальність, насамперед треба розуміти, що це спектр. Людина може вільно рухатися спектром відповідно до своїх відчуттів і не зобов’язана відповідати якомусь лейблу протягом усього життя. Саме поняття асексуальності є загальним терміном, який об’єднує:

• сіру асексуальність (сексуальний потяг виникає нечасто, за конкретних обставин);
• демісексуальність (сексуальний потяг виникає тільки за наявності глибокої емоційної прив’язаності);
• аромантичність (повна або майже повна відсутність романтичного потягу).

І численні мікролейбли, наприклад:

• аегосексуальність – відсутність зв’язку з об’єктом збудження (наприклад, збудження від сексуальних фантазій, але відсутність чи низький сексуальний потяг до реальних людей);
• фіктосексуальність – сексуальний потяг до фікшинал-персонажів;
• ейсфлюкс – сексуальний потяг виникає періодами, але в цілому тримається в межах асексуального спектра.

…й інші.

Пізніше я переосмислила свій досвід і зрозуміла, що зараз я в цілому не відчуваю сексуального потягу. Два роки тому я зробила камінг-аут як асексуальна панромантична жінка. Це означає, що я не відчуваю сексуального потягу, але відчуваю романтичний потяг до людей, незалежно від їхньої гендерної ідентичності. Я не антисексуальна, і в мене є кінки, які мене збуджують. Є і конкретні типажі, які мене романтично приваблюють.

Люди з будь-якою гендерною ідентичністю, романтичною та сексуальною орієнтаціями можуть самоідентифікуватися як асексуальні. Варіацій багато й, по суті, лейбли існують тільки для того, щоб люди зі схожим досвідом і переживаннями могли відчути себе прийнятими та не самотніми у своїх відчуттях.

Я не поставала перед труднощами, крім тривалого періоду самоідентифікації, якого можна було б уникнути, якби в суспільстві говорили про асексуальність, і я знала, що це. Також мені іноді складно пояснити свої досвід і відчуття аллосексуальним людям (які відчувають сексуальний потяг), бо важко зрозуміти те, чого не відчуваєш сама. Загалом у світі асексуальність досі табуйована, про неї не говорять у школі й на телебаченні, хтось усе ще сприймає її як ненормальність. Асексуальні люди стикаються з ейсфобією (неприязнь або відраза до асексуальних людей/асексуальності) – наприклад, їм можуть говорити, що вони мають занадто сексуальний вигляд, аби бути асексуальними, або сприймати асексуальність як причину не починати стосунки (знову ж таки, через відсутність обізнаності).

Мені для побудови стосунків потрібна така сама асексуальна людина. Думаю, за кордоном різних організацій, чатів для асексуалів буде куди більше, в нас же тільки починають дізнаватися про асексуальність і відомих чи хороших платформ для знайомств небагато. Знаю, що є популярний форум для асексуалів AVEN, але вважаю, що знайомитися на форумах не настільки комфортно: там мало активу, часто трапляється спам. У додатку для знайомств Badoo можна виставити асексуальну орієнтацію, але під час пошуку анкет, налаштовуючи фільтри, ти не зможеш шукати за цим критерієм. Дано тільки три орієнтації: геї, бісексуали та лесбійки.

Я ніколи не задумувалася про секс із ким-небудь у житті, при цьому чудово себе почуваю. Фантазій про романтику й духовне єднання мені вистачало з головою. Те, що в стосунках немає сексу, не означає, що вони будуть неяскравими, позбавленими «справжньої магії стосунків». Люди, крім сексу, можуть розділити між собою безліч моментів і по-справжньому кайфувати від цього. Я вважаю, що роль сексу переоцінена.

Скільки себе пам’ятаю, ніколи не відчувала сексуального потягу. Ще з підліткового віку до сексу в мене була тільки дослідницька цікавість: «Чому це всім так подобається?» Хотілося спробувати, що ж це за штука така, що про неї стільки розмов. Перший поцілунок здався мені дуже слинявим і негігієнічним. Продовжувати не хотілось, хоча хлопець мені дуже подобався: були й метелики в животі, і постійні думки про нього, і закоханість. Я знала, що рано чи пізно в мене буде секс, але не можу сказати, що хотіла цього, просто було цікаво. З друзями про секс ми не розмовляли: тема взагалі була табуйованою і для вчителів, і для батьків. Усе, що я знала про асексуальних людей, – це те, що вони не хочуть сексу.

Оскільки я тоді погано розуміла, що саме означає сексуальний потяг, то не ідентифікувала себе як асексуалку, тому що я збуджувалась, мастурбувала. Мені не здавалося дивним, що я ніколи не хотіла б повторити в житті ті речі, які мене збуджували. Думала, у всіх так. Найгірше почалося тоді, коли в мене з’явився постійний партнер. Якщо відсутність мого задоволення під час сексу на перший раз можна було списати на больові відчуття, то надалі виправдання, чому я цього не хочу, було все важче знайти. Я ще не знала, що кохати людину й не хотіти з нею сексу – це нормально. Я не збуджувалася від петингу, нічого не відчувала під час проникнення, просто не розуміла, що саме маю відчувати. Тому я почала шукати інформацію про те, що це може означати та як це виправити.

Під час читання матеріалів про те, як відкрити свою сексуальність, я натрапила на статті про асексуальних людей. Інформації про них на той момент було мало, але достатньо, щоб зрозуміти, що це не хвороба та не вада. Знайшовши в одній зі статей ознаки, що повністю мене характеризували, я задумалась. Так почався мій шлях прийняття себе. Якби мені ще в школі пояснили, хто такі асексуальні люди, що не потрібно себе ламати, щоб відповідати поширеним стандартам, я б уникнула двох років боротьби із самою собою.

Асексуальні люди можуть відчувати романтичний потяг. Ми закохуємось, прив’язуємося до людини, хочемо сім’ю та дітей, взаємної підтримки та довіри – цим ми не відрізняємося від інших орієнтацій. Однак відсутність статевого потягу стає великою перешкодою для створення стосунків із просексуалами (люди, які не уявляють свого життя без сексу). Думаю, кожна асексуальна людина чула таке: «Як ти можеш мене кохати, якщо не хочеш зі мною сексу?». Партнер просто не вірить у твої почуття, якими б щирими вони не були, якою б турботою ти його не оточувала, – все це не буде мати ніякої вартості, якщо ти його не хочеш. Стосунки із просексуалами можливі за умови, якщо партнер розуміє тебе, тоді є шанс піти на компроміс і вибрати зручну для обох частоту статевого акту. Мені ще, на жаль, така людина не трапилася.

Серед друзів і рідних я стикалася зі знецінюванням своєї орієнтації. Не те щоб це завдавало труднощів, я до подібної реакції звикла. Але в романтичних стосунках були великі проблеми. Ще під час моїх перших тривалих стосунків партнер тиснув на мене, маніпулював і схиляв до сексу. Я тоді ще не розібралась у собі, відчувала провину за відсутність бажання, тому що гадки не мала, що це є нормою.

Шість років тому цікавилася, чи є спільноти для асексуальних людей. Тоді в Україні таких ком’юніті та чатів не було, я знаходила лише англомовні форуми. Можливо, зараз ситуація покращилась. За статистикою, асексуальних людей лише 1–3% від усього населення. Нас меншість, до того ж нашу орієнтацію досі вважають тимчасовим явищем.

Найпопулярніший стереотип, що це або хвороба, або мій власний вибір. «Просто не зустріла своєї людини», «Чоловіка нормального не було», «Варто звернутися до психолога, в тебе дитячі травми» – це я чую найчастіше, коли кажу, що асексуальна. Мені радять перевіритися в лікаря, тому що не хотіти сексу – це ненормально. Асексуальні люди – наче НЛО: люди не вірять, що ми існуємо.

Те, що насамперед відрізняє асексуальних людей від людей, які справді не відчувають сексуальний потяг через проблеми зі здоров’ям, – нам абсолютно комфортно жити без сексу. Труднощі виникають, коли секс з’являється. Мій етап відчуття провини вже минув: тоді були й комплекси, і низька самооцінка, що не можу відповідати загальноприйнятим «стандартам». У нашому суспільстві, де ЛГБТ+ досі не вважається нормою, будь-який представник негетеросексуальної орієнтації мусить пройти шлях суспільного тиску й самокопання, перш ніж нарешті прийняти себе.

Усвідомила свою орієнтацію десь у 20 років. Це відбувалося поступово, бо я не відразу в це повірила. Думала, що просто не знайшла свою людину. Але з часом зрозуміла, що йдеться не про це. Сумніви почали закрадатися ще в 19 років, коли я прочитала статтю про людей з асексуальною орієнтацією. Я зрозуміла, що ці історії чимось схожі на мої.

Я майже не розповідаю про свою орієнтацію, бо ніхто не розуміє цього. Коли говорю серед друзів: «Мені здається, я асексуальна», всі дивляться й кажуть: «Ні, ти просто не знайшла хлопця, з яким тобі хотілося б мати сексуальні стосунки». Я можу почути у свій бік, що я або «фригідна», або не знайшла себе, і мені треба шукати себе, а не ставити хрест на стосунках. Усе зводиться до фрази: «От коли зустрінеш, тоді відчуєш усі принади стосунків». А я запитую: «А що, якщо ні?». Бували моменти, коли я задумувалася про майбутні стосунки. Тоді я усвідомлювала, що мені б зовсім не хотілося, якби ми з партнером дійшли до сексу.

Я можу триматися за руку, обійматися, цілуюся не завжди, бо не завжди мені це приємно. Чи хочу я стосунків? Так. Я хочу бачити біля себе людину, з якою проведу подальше життя. Стосунки не стають менш яскравими без сексуального потягу. Я не відчуваю себе якоюсь неповноцінною, але не факт, що так комфортно партнеру.

Були комплекси стосовно своєї орієнтації. Коли дівчата розповідали про перший секс, мені не було, що сказати, бо в мене не виникало бажання цим займатися. Коли я кажу людям, що мені 21, я цнотлива й мені нормально, ніхто цього не розуміє. Я думала, що, можливо, зі мною справді щось не те. Інколи відчувала себе чужою. Мене це виводило з рівноваги: я могла плакати, іноді доходило до істерик. Якщо я не знайду ту людину, що мені робити далі? Було важко в емоційному плані.

Зараз я спокійно ставлюся до своєї орієнтації, вже не плачу, як раніше, й не впадаю в істерики. Сприймаю це як дане: так є, і так, напевне, буде далі. Щоправда, я хочу дітей і не знаю, як орієнтація на це вплине. Поки що це єдине, що мене лякає.

У ранньому підлітковому віці я зрозуміла, що я не стандартна цисгетеро (люди, чия гендерна ідентичність збігається з біологічною статтю та які мають гетеросексуальну гетероромантичну орієнтацію). Уявляла секс із жінкою, відчувала огиду, з чоловіком – ще гірше. Ці роздуми привели мене до висновку, що сексуального потягу я не відчуваю й сексу мені не хочеться.

Тоді я не знала різниці між асексуальністю й аромантичністю, тож вагалася себе ідентифікувати як асексуалку. Потім в англомовному онлайн-просторі для ЛГБТ-спільноти дізналася, що романтичність і сексуальність можуть бути окремими. Почала ідентифікувати себе як асексуалку. Свою аромантичність зрозуміла пізніше.

Асексуальні люди, як і решта ЛГБТКІ+ спільноти, постають перед труднощами, ворожнечею та дискримінацією. Основні проблеми – це невидимість, патологізація, спроби нас виправити та зневага до нашого досвіду, навіть усередині ЛГБТК+ спільноти. Маю особисту історію: моя колишня подруга, яка, зауважте, була бісексуалкою, заявила, що моя асексуальність тимчасова, а мені згодом захочеться займатися сексом. З тієї розмови минуло три роки. Моє тіло зазнало типових змін. Не захотіла. Хтось може заперечити мені, наводячи приклад людини, яка перестала бачити себе в асексуальності. Це не є необхідним. Змінюватися й починати краще себе розуміти – нормально. Зневажати чиюсь ідентичність – ні.

Багато людей думає, що всі асексуали обов’язково незаймані, не мастурбують і ніяк не взаємодіють із сексуальним контентом. Деяким асексуалам комфортно займатися сексом заради власного або партнерського задоволення, а хтось відкрив асексуальність для себе лише після першого сексу. Хтось може читати еротичну літературу з цікавості або намагаючись зрозуміти, що відчувають люди, які бажають вести статеве життя.

Я якось дискутувала з приводу мого досвіду як особистості з а-спектра (збірний термін для аромантичного й асексуального спектрів) у коментарях і хтось невідомий спитав, чи я жартую, або чи не варто мені полікуватися. Яка необґрунтована агресія! До речі, про полікуватися. Як на мене, асексуальним людям важче отримати доступ до якісної психологічної та психіатричної допомоги, бо людина на іншому стільці може почати кидати фрази про: «Це пройде» або «Може, ви ще правильну людину не зустріли». А фокус зміститься з того, через що ми звернулися по допомогу, на спроби виправити, знайти якусь травму.

Про нас не говорять мейнстримні ЛГБТ-організації, окрім «Київпрайду» раз на рік, а деякі взагалі поширюють дезінформацію. Люблю акаунт «Асексуального Татка», Коді Дейгля-Оріанса в YouTube та Instagram. Уже зрілий чоловік дає поради про життя та стосунки юним представникам спільноти, вчить любити себе зі своєю асексуальністю та пояснює значення маловідомих термінів.

Асексуальної репрезентації більше, ніж аромантичної, але й та недоступна для чутливих людей у спільноті (ті, в кого різні речі, пов’язані із сексом, викликають дискомфорт). Наприклад, мультсеріал «Кінь БоДжек», у якому є асексуальний персонаж, є доволі дорослим мультфільмом; «Секс-освіта» містить лише одну сцену, що стосується асексуальності. Замовляла книжку Clariel Гарта Нікса, і це був мій перший досвід репрезентації, яка є доступною навіть для чутливих. Сподіваюсь, що в майбутньому я побачу більше видимості власної ідентичності, а поки я вимушена лише проєктувати себе на персонажів, які до а-спектра не належать.