Власний досвід«Це як маніфест свободи». Жінки про відмову від бюстгальтерів

Я носила бюстгальтер із 14 років, тому що всі носили. Десь три роки тому, коли переоцінювала свої уявлення про світ, задумалася, чи реально мені треба надягати бра. І зрозуміла, що робила це тільки тому, «що так заведено», хоч для мене завжди було дискомфортно.

Коли перестала носити бра, відчувалася свобода, але водночас здавалося, що я гола, а всі люди дивляться на мої груди. Тоді подумала, чому чоловічі соски теж помітні й не сприймаються сексуалізовано, водночас як жіночі викликають обурення. Бували ситуації, коли старші жінки робили мені зауваження, а чоловіки часто відверто витріщалися. З часом я перестала це помічати, коли остаточно дозволила собі бути собою та не зважати на думку інших. І, мені здається, після цього всі криві погляди також якось зникли.

Зараз я надягаю бюстгальтер тільки на пробіжку чи бальні танці, тому що без нього мені боляче займатися. Проте після тренувань одразу знімаю його, бо мене вистачає лише на годину. На роботу теж не ношу бра. Я пішла з корпоративного офісного світу й заснувала власну юридичну фірму. Тому це як маніфест свободи: мені зручно ходити так, як хочу.

Я носила бюстгальтер із 6 класу. Спочатку це були жахливі муки, тому що довго не могла підібрати правильний розмір. Усе тиснуло, але хотілося виглядати як однолітки й мати красивий пушап [сміється]. Я терпіла дискомфорт, треба було віддавати данину моді.

У 19 років подумала, що необов’язково одягати бюстгальтер. Перейшла на спортивний формат спідньої білизни, бралети. Потім зрозуміла, що під светр чи цупкі футболки можна взагалі не носити нічого. Це виявилося набагато зручніше і приємніше, та й візуально мені більше сподобалося.

Перший час я переживала, що на мене звертатимуть увагу й буде видно соски, коли замерзну. У холодну пору року здавалося, що не вистачає якогось додаткового одягу. Відчувала різницю, коли займалася спортом: груди рухалися вільніше, але не заважали. Я швидко звикла до таких змін.

Останні років 5 я взагалі не ношу бра. Винятком є ситуації, коли це дуже потрібно. Наприклад, якщо йду на весілля до друзів, бо там будуть люди різного віку. Якщо для молоді це нормально, то для бабусь і дідусів – табу. Не хочу акцентувати на собі зайву увагу, тому що це день наречених. А інколи просто хочеться одягнути під сорочку мереживну білизну без кісточок і підкладок. Для мене це виглядає естетично привабливо.

Найгірше у цьому всьому – коментарі й небажана увага. У мене не було моментів, коли хтось зупинявся і якось коментував. Але чоловіки не соромляться дивитися прямо на груди й довго не відводити очей. Особливо влітку, коли видно рельєф тіла і відсутність бюстгальтера.

У близькому спілкуванні друзі-чоловіки казали, що вважали мене більш відкритою в сексуальному плані, ніж дівчат, які носять бра. Я була здивована, адже для мене це ніяк не пов’язано. Інший друг пояснював: «Чоловіки не можуть на це не реагувати. У них відразу вибудовується ланцюжок у голові: якщо вона без бюстгальтера, то, можливо, розкутіша». Чоловіки зізнаються, що перша реакція на дівчину без бра – хочеться роздивитися.

Уперше бюстгальтер я надягнула в 14 років, коли почалося статеве дозрівання. Хлопці в школі знущалися з дівчат, які не носили їх. Якось однокласниця, у якої були великі груди, прийшла без бра. Її висміяли та почали булити за це. Я заступилася за неї й дала відсіч хлопцям.

Через два роки, у 16, я відмовилася від бюстгальтерів. Зрозуміла, що це незручно й необов’язково, що я робила це не для себе. Тоді ж заглибилася у фемінізм і стала менш залежною від думки оточення.

Фізично стало значно комфортніше, але спершу було важко морально: здавалося, що всі навколо тикають на мене пальцями й обговорюють. Я помічала погляди хлопців, коли була у світлому одязі. У ньому більш помітно, що я без бюстгальтера, особливо якщо це гольф, який прилягає до тіла. Не розумію, як можна відкрито дивитися на груди іншої людини. Та з часом я дійшла до того, що перестала реагувати на це та зважати на думку інших.