Власний досвід«На другий день він заявив, що любить колишню». Редакція Wonderzine Україна про свій досвід у Tinder

Аферист Шимон Хают за допомогою Tinder викрадав у різних жінок 10 мільйонів доларів та уникнув покарання. У лютому на Netflix вийшов документальний фільм — «Аферист із Tinder», де розкривають історію Хаюта, який представлявся сином великого діамантового магната.

Таких історій різних жінок можна було б зібрати набагато більше, і багато з них варті були б окремого фільму — від романтичної мелодрами до трагічної комедії. Редакція Wonderzine Україна згадала власні історії невдач (і не тільки), які траплялися з нами через застосунки для знайомств.

 У нас із сайтами знайомств стосунки у стилі «від ненависті до любові та назад». У типовий вечір із подругами, коли доходить до обговорення особистого життя, я завантажую Tinder, щоби потім видалити його після першого ж: «Ти не здаєшся такою меркантильною, як усі інші дівчата тут».

Мені подобається, що можна виринути зі свого кола спілкування й інформаційної бульбашки, стикаючись із людьми, з якими б ти ніколи не заговорив у реальному житті, а іноді просто посміятися з жартів в описах профілів. Та не знаю, на який Tinder-преміум підписані дівчата, які виходять заміж за хлопців із застосунків. Жоден метч, у якого в біо стоїть: «Скажемо мамі, що познайомилися в бібліотеці» ще не дійшов до етапу знайомства з моєю родиною.

Ти ніколи не можеш знати, чи справді чоловік має такий вигляд у житті, чи не опинишся ти десь у канаві, якщо вирішиш повечеряти з ним

Насамперед дуже важко змусити себе відповідати людям, про яких ти знаєш лише те, який вигляд вони мають, їхній зріст і п’ять випадкових фактів. Мені іноді треба декілька тижнів, щоби розказати подругам, як у мене справи, а тут мушу п’яти незнайомим людям на день відповісти, який у мене улюблений колір. Проте й без переписки вийти з чоловіком на побачення – не завжди найкраща ідея. Якось я поїхала на обмін у Німеччину, мені терміново потрібні були знайомі в місті, тож я пішла на побачення з хлопцем, на ім’я Паул. Його дратувало все в мені – від моєї ламаної німецької до того, що я замовила не пиво, а вино. Наші погляди розходилися в будь-якій темі, після години пасивно-агресивних коментарів щодо стилю життя одне одного я видалила Tinder на час усього мого перебування на обміні, а він заблокував мій профіль у мене на очах.

Та найбільше мене хвилює не дивний досвід, а питання безпеки. Ти ніколи не можеш знати, чи справді чоловік має такий вигляд у житті, чи немає в нього дружини або дівчини, чи не опинишся ти десь у канаві, якщо вирішиш повечеряти з ним. У мене на це пунктик, тому мені важко відкриватися людям у застосунках і страшнувато зустрічатися з ними особисто. Новий документальний фільм ще більше загострив мою параною, тому ну що ж. Буду знайомитися старим способом – сидіти вдома, читати книжки та чекати, поки на мене впаде ідеальний чоловік.

 На днях подивилася на Netflix документалку про афериста з Tinder і, звісно, почала приміряти цю історію до себе: як би я повелася в такій ситуації, що би зробила, чи дала би гроші. Проте з яких боків я до цієї ситуації не підходила – розуміла, що навряд чи потрапила би в неї. Можливо, через вік і досвід, можливо, через те, що ми живемо в країні, де шахрайство більш розповсюджене, і рівень довіри в людей значно нижчий, ніж у стабільних європейських країнах. Проте досвід у дейтінг-застосунках у мене був.

Уперше я завантажила застосунок для знайомств років 8 тому, здається, він називався Loveplanet (Tinder тоді тільки з’явився та ще не був популярним). Там можна було просто переглядати анкети, не створюючи власну, чим я і займалася, коли мені було нудно. Проте якось гортала стрічку та побачила людину, яка чимось зачепила мене. Але лайк поставити не змогла, оскільки моєї анкети там не було. Тоді я пішла на неочікуваний для себе крок – завантажила фотку (на якій майже не було видно обличчя) та поставила лайк. Через кілька годин отримала лайк у відповідь. Ми почали спілкуватися, а згодом, коли з’явилася якась довіра, перейшли до соцмереж. Пам’ятаю цей незручний момент, коли довелося зізнаватися, що я не Таня. Десь через три тижні після онлайн-спілкування ми зустрілися в кафе, і це був метч. Так ми почали зустрічатися, і наші стосунки тривають уже вісім років.

Через три тижні після онлайн-спілкування ми зустрілися в кафе, і це був метч. Так ми почали зустрічатися, і наші стосунки тривають уже вісім років

Проте була і спроба з Tinder. Як трапляється в тривалих стосунках, у нас сталася криза й ми розійшлися на кілька місяців. У цей період у якомусь імпульсивному пориві я завантажила собі Tinder і почала переглядати анкети. І виявилося, що дейтінг-застосунок 8 років тому та зараз дещо відрізняється. Можливо я просто не звертала увагу, але мені здається, що раніше менше висували вимоги і більше розповідали про себе і свої вподобання. Зараз прямо пишуть про те, на що розраховують у знайомстві. Не знаю, добре це чи погано, але мене дещо тригернуло, що в більшості анкет лише вимоги: хочу, щоб жінка і готувала, була доглянутою, зі стрункою фігурою і мала своє житло, щоб зустрічатися. А я такий класний – стою в червоних плавках. Ну ок, молодець. До речі, жінки теж часто пишуть у схожому напрямку, висуваючи вимоги. Тому тут швидше справа не в статі, а в трендах нашого суспільства, які зараз пропагують: спочатку я зі своїми потребами, а потім усі інші.

На третій день користування застосунком я запитала себе: «Що я тут роблю та чому витрачаю свій час на людей, які мені байдужі?» Я видалила Tinder, і це мене підштовхнуло задуматися над власними стосунками, адже від кризових періодів ніхто не застрахований. Ми пішли на парну терапію та відновили стосунки. Звісно ж: «Ніколи не кажи ніколи», але більше бажання завантажити застосунок для знайомств у мене не виникало.

Мабуть, мій досвід швидше виняток, ніж правило, бо від своїх подруг я чую зовсім інші історії. Та й серіал показує зовсім інший бік знайомств у Tinder. Я співчуваю жінкам, які постраждали через шахрайство на сайтах знайомств. Було неприємно бачити реакцію деяких глядачів на документалку, коли в обговореннях у соцмережах дівчат звинувачували в меркантильності та що вони самі винні в тому, що з ними трапилося, Звинувачення жертви – найбридкіше, що може бути в будь-якій ситуації аб’юзивних стосунків. І мені хочеться подякувати цим дівчатам, що їм вистачило сміливості розповісти правду.

 Моя найдивніша історія із застосунку для знайомств — одночасно й одна з найромантичніших. У ній були як позитивні моменти — спільні інтереси, поїздка до Парижу та нескінченні перегляди фільмів Жан-Люка Годара — так і багато проколів.

Ми познайомилися з хлопцем у застосунку, де симпатія вибудовувалися на базі ненависті до певних речей. Дуже швидко знайшлися та сходили на перше побачення, яке закінчилося сильною симпатією та переросло в стосунки. За кілька місяців ми вже купували квитки до міста кохання.

Усе йшло добре, але на другий день після приїзду хлопець заявив, що ще любить свою колишню, встав і пішов з кафе перед самим центром Жоржа Помпіду

Усе йшло добре, але на другий день після приїзду хлопець заявив, що ще любить свою колишню, встав і пішов з кафе перед самим центром Жоржа Помпіду. Сказати, що я ошаліла — це нічого не сказати. Але наскільки великим було моє здивування, коли я повернулася до квартири, яку ми орендували, і не знайшла жодних речей його перебування там. Так я провела вікенд у Парижі наодинці сама із собою.

Через кілька днів після приїзду він усе ж таки запропонував поновити стосунки. Та й на цьому його дивацтва не закінчилися: через місяць він кинув мене зі словами, що йому краще бути одному, ніж із кимось.

 У Tinder я вперше зареєструвалася у 2019 році, майже відразу після того, як розірвала дуже токсичні стосунки. Зараз розумію, що це було імпульсивною дією на хвилі травми від аб’юзу: я прагнула підвищити понівечену самооцінку та довести самій собі, що можу подобатися іншим. Зараз розумію, наскільки на той час була вразлива, і з легкістю могла втрапити в якусь іншу халепу.

На лесбійському боці Tinder своя атмосфера: жінки, які шукають стосунків із жінками, складають тут приблизно третину. Інші люди – це або гетеро-пари, які шукають нових вражень у сексі, або жінки, які шукають дружбу, або й навіть чоловіки, яких заносить недосконалими алгоритмами застосунку. Паралельно пробувала користуватися лесбійським додатком HER, а до цього був епізодичний досвід з YouProud, але особливих успіхів там не здобула. Гадаю, лесбійські застосунки не настільки поширені та відомі, як застосунки для геїв. Ще думаю, що в лесбійок також дещо інша специфіка в знайомствах і стосунках, що заслуговує окремої розмови.

Спочатку я ставилася до пошуку пари серйозно – власне, я і шукала постійних стосунків. Уважно дивилася фото, вчитувалася в опис і думала, перш ніж свайпнути. Проте з часом використання застосунку переросло в спосіб прокрастинації та гру. Іноді я свайпала вправо просто з нудьги й тому, що профіль мав смішний вигляд, а людина максимально мені не підходила. Я почала помічати, що ставлюся до цілком реальних людей, як до картоплі на ринку: оцінюючи їхню зовнішність, я подумки чи вголос висловлювала такі коментарі, за які мені досі соромно. Зрозуміла, що Tinder знецінює для мене досвід знайомства та перетворює потенційних партнерок на товар. Кілька разів я видаляла застосунок, але поверталася до нього знову, бо почувалася самотньо. Зрозуміла, що це починає викликати залежність, а сенсу з кожним днем використання ставало все менше.

Зрозуміла, що Tinder знецінює для мене досвід знайомства та перетворює потенційних партнерок на товар

Найкращим «побаченням» був похід на джазовий концерт із дівчиною, з якою ми відразу домовилися не робити нічого романтичного та не починати стосунків, а просто поспілкуватися та потусити. Ми добре провели час, просиділи в барі допізна, розповіли все одна про одну та більше ніколи не бачилися. Найгірше було провести два побачення з дівчиною, яка мені справді подобалася, щоб зрозуміти, наскільки ми різні, а на другій зустрічі послухати про її закоханість в іншу. Гадаю, мені пощастило, що найнеприємніший досвід був саме таким.

Через кілька місяців, одразу перед пандемією, я видалила Tinder і більше ніколи до нього не поверталася, як і до будь-яких інших застосунків для знайомств.

Як на мене, Tinder – це ілюзія великого вибору. Здається, ніби в тебе дуже багато опцій: застосунок показує, що у твоєму регіоні багато людей, готових знайомитися та потенційно зустрічатися. Насправді ж ти просто витрачаєш більше часу та ресурсів, відсіюючи велику кількість випадкових людей, які тобі взагалі не підходять. Найкращий спосіб знайомства, як на мене, це олдскульне спілкування з людьми в спільних колах: в університеті, у групах за інтересами чи якихось тусовках, де всі між собою рівні. Так набагато вищий шанс знайти когось зі схожим світоглядом, захопленнями, та й навіть політичними поглядами чи соціальним статусом. У Tinder це теж можливо, але доведеться багато свайпати та розчаровуватися на побаченнях. Окрім цього, мотивація в людей, які публікують анкети, може бути дуже різною. Не завжди її чітко прописують у біографії, а часом люди самі не зізнаються собі в тому, чому вони тут сидять. Тому ти ніколи не знаєш, що на думці в людини, яка тобі подобається. І тут можуть чекати розчарування або навіть небезпеки.