Є питанняМене бісить сексистська реклама. Що я можу зробити?

В Україні заборонена реклама, яка має дискримінаційний характер – зокрема, за ознакою статі. Водночас сексистську рекламу можна побачити на вулицях, у транспорті, на телебаченні та в інтернеті.

На рекламу рівненської піцерії, у якій дівчина, стоячи на колінах, їсть піцу з рук п’яти чоловіків, подає офіційну скаргу ГО «Ліга захисту прав жінок «Гармонія рівних», яка займається боротьбою з гендерною дискримінацією. За їхньою скаргою суд оштрафував мережу «Цитрус». На думку організації, реклама магазину дискримінувала та об’єктивувала жінок, принижувала їхню гідність і транслювала стереотипи.

То як правильно реагувати на сексистську рекламу? Наприклад, чи варто поширювати її в соцмережах, хоч і з негативним коментарем? Про це та про неефективність системи штрафів за таку рекламу поговорили з головою ГО «Гармонія рівних» Олександрою Голуб.

Як найчастіше проявляється сексизм у рекламі?

Найчастіше сексизм у рекламі проявляється через гендерні стереотипи. Наприклад, жінку зображають виключно в контексті того, що вона займається домашніми справами: миє посуд, прибирає, доглядає за дітьми. А чоловіка показують у бізнесовій сфері та як професіонала. Наприклад, жінка асоціюється з рекламою мийних засобів, дитячого харчування, а чоловік з рекламою банківських послуг. І ми можемо навіть не звертати на це увагу, сприймати, як умовну норму.

Також сексизм може проявлятися, коли жінка зображується як сексуальний об’єкт. Для прикладу, нещодавня реклама рівненської піцерії та perepichka – там усюди зустрічаються натяки на сексуальні стосунки. Ще класичний приклад, коли оголена дівчина рекламує будівельні матеріали.

Також інколи в рекламі показують насильство однієї статі над іншою. Це трапляється рідше, але все-таки є. Наприклад, в одній рекламі салону хутра чоловік тягнув за ногу жінку, яка лежала на підлозі. І підпис був якийсь такий: «Не тягни, приходь у салон на знижки».

Як шкодить сексизм у рекламі?

Рекламу варто розглядати як частину інформаційного простору, який передає нам певні моделі поведінки. Якщо ми будемо показувати весь час, що жінка – виключно домогосподарка, то такі моделі поведінки перейматимуть. Особливо це стосується дітей. За дослідженнями, інформацію про стосунки з протилежною статтю діти часто черпають із зовнішніх ресурсів – інтернету, реклами, фільмів. Якщо повернутися до реклами рівненської піцерії, то ми наче посилаємо молоді сигнал, що це – нормальна поведінка, так можна.

Ми не можемо розглядати рекламу, наче «я вдома повісив картину й сиджу та на неї дивлюся». Рекламу бачать усі. Навіть ті люди, про яких рекламодавець міг і не подумати. Можливо, він і не хотів на них упливати, але насправді вплинув і міг завдати великої шкоди.

Що робити, якщо я побачила сексистську рекламу? Наприклад, помітила таку рекламу в соцмережі. Чи варто поширювати її, хоч і з негативним коментарем?

Коли ми бачимо рекламу в онлайні, я не рекомендую її репостити. Краще поскаржитися на цей допис. Також дієво писати свої відгуки рекламодавцю: чому вас така реклама обурює, чому вона є неприйнятною. Коли робимо репости, ми сприяємо поширенню цього матеріалу. Але я теж інколи роблю репости такої реклами, бо хочу наочно показати, про що йдеться. У такому випадку раджу замалювати бренд, щоб не робити додатковий піар цим рекламодавцям.

Узагалі, будь-яка реакція нормальна. Якщо вас така реклама обурює, то можете репостити, написати коментар, залишити відгук, подати офіційну скаргу. Головне – не мовчати.

Якщо ви можете встановити, що це реклама реального бізнесу – наприклад, ресторану – можна написати скаргу в перевірчі органи. Для цього треба докласти до скарги посилання на рекламу, скріншоти. Тоді ці органи зможуть вирішити питання щодо накладення штрафу. Уже є кейси, коли за розміщення реклами в інтернеті притягували до відповідальності.

Розкажіть детальніше, як можна офіційно поскаржитися на рекламу?

Якщо ви помітили сексистську рекламу – на телебаченні, радіо чи в інтернеті – вам обов’язково потрібно зафіксувати, де ця реклама розміщена, і час. Якщо ми фотографуємо рекламу на вулиці, нам потрібно зорієнтуватися, яка її фізична адреса. Тому що прийдуть перевіряти, чи є вона там. Якщо це реклама на радіо чи телебаченні, важливо зафіксувати, на якому каналі, о котрій годині, яка реклама; в інтернеті – зберігаємо лінк. Також у скарзі потрібно вказати, хто, на вашу думку, є рекламодавцем. Часто це пишуть на самій рекламі.

Коли описали суть того, що в рекламі дискримінаційного, додали скріншоти / фотографії, координати, де розміщена реклама, тоді можемо надсилати скаргу. Направляємо у три органи: Держпродспоживслужба, Уповноважений з прав людини та Індустріальний гендерний комітет з реклами. Підготовка скарги займе у вас десь годину.

А якщо часу подавати скаргу немає, можна звернутися до організації, яка вирішує ці питання?

Так, ми якраз займаємося цим у «Гармонії рівних». У нас на сайті є кнопка «Поскаржитися на сексизм». Там потрібно заповнити форму, підвантажити файли з доказами щодо реклами. А наші юристи вже оформлять скаргу, направлять її та проконтролюють, щоб надійшла відповідь. Головне: якщо хочете подати скаргу, самостійно чи ні, зафіксуйте саму рекламу та її координати.

Як швидко приходить відповідь на скаргу?

За місяць приходить відповідь, чи прийнято скаргу на розгляд. Але розв’язання питання може тривати довше, бо ці органи відправляють рекламу на експертизу, беруть пояснення в рекламодавця. Це може тривати від кількох місяців до року. Також рекламодавець може оскаржити рішення про штраф у судді. Інколи буває, що проходить рік, а ми отримуємо відповідь, що з компанії нарешті стягнули штраф.

А скільки ваших скарг отримали відповідь, яка передбачає штрафи рекламодавцю?

За нашими скаргами наклали близько 50 штрафів. Але за три роки ми написали понад 600 скарг, з урахуванням того, що пишемо в різні інстанції.

Є нюанси щодо того, як зараз в Україні працює закон [«Про рекламу»]. У деяких випадках очевидно, що в рекламі присутній сексизм, але рекламодавець відмовляється дати пояснення – це вже є передумовою того, що штраф не буде накладено. Або ще бізнес може сказати: «Це не наша сторінка в Instagram», тоді теж не можна накласти стягнення. Через такі нюанси втрачається багато скарг.

Яка сума штрафу за сексистську рекламу?

Мінімальна сума штрафу – близько 1 000 гривень. Це якщо рекламодавець не надає інформації, скільки коштувало розміщення реклами – залежно від цього прораховується штраф. Але оскільки в нас зараз немає санкцій [за ненадання інформації], рекламодавець не розкриває її й тоді отримує мінімальний штраф. Були випадки більших штрафів, коли контрольним органам вдавалося встановити вартість реклами.

Аби виправити цю ситуацію та щоб рекламодавці не змогли «відморожуватися» від перевірчих органів, у Верховній Раді зараз розглядають законопроєкт, за яким рекламодавці мають нести відповідальність за ненадання інформації. Якщо не хочеш повідомляти, скільки коштувала реклама – за це вже буде штраф.

Тобто закон «Про рекламу» прописаний недостатньо чітко, щоб притягувати до відповідальності рекламодавців, які генерують такий контент?

Так. Є багато нюансів і, за бажанням, компанії уникають відповідальності. Законодавчі зміни, які пропонуються, якраз мають чіткіше визначити, що таке дискримінація за ознакою статі в рекламі, а також закрити прогалини, які дозволяють рекламодавцям мінімізувати збитки.

Але наразі виходить так: треба час на подання скарги, відповідь довго не приходить, штрафи невеликі. Чому все ж таки потрібно подавати офіційні скарги?

Тому що простір, в якому ми живемо. Ми не можемо відмежувати себе від нього. Навіть якщо людина не дивитися телевізор, вона все одно бачить рекламу в інтернеті, у транспорті. Якщо ви хочете не бачити сексистської реклами, у вас цього не вийде. І ці шкідливі стереотипи транслюватимуть вам.

Тому дуже важливо мотивувати рекламодавців не створювати таку рекламу. Навіть якщо ви не готові написати скаргу – висловлюйте свою думку, розповідайте, що ви вважаєте таку рекламу недоречною.