Є питанняЄ питання: як поводитися з людьми з ампутаціями кінцівок і травмами обличчя

У Міністерстві охорони здоровʼя розповіли, як етично взаємодіяти з людьми з травмами обличчя або ж ампутаціями кінцівок. 

«Відчуття страху, сорому, а потім провини й жалю, які іноді виникають всередині нас при цьому (зустрічі з такими людьми. – ред.), є природними. Щоб не фокусуватися на травмі, ми можемо відводити очі чи взагалі уникати контакту. Та це ображає людину, адже така реакція змушує її відчувати себе іншою, ба навіть негідною уваги й спілкування. Це ранить і геть не сприяє адаптації в суспільстві після отримання травми», – наголошують у МОЗ.

У відомстві наводять кілька порад, як коректно поводитися.

Будьте людяними 

Варто пам’ятати, що травма не визначає людину. 

«Кожен ідентифікує себе не лише завдяки зовнішності, а й через власну діяльність, таланти, успіхи, мрії, цінності та перемоги. Маємо навчитися бачити не лише понівечене обличчя, а й людину цілісно», – кажуть у МОЗ.

Поважайте особисті кордони

Не намагайтеся допомогти, попередньо не запитавши в людини, чи вона потребує допомоги. Не торкайтеся до людини без її дозволу.

Будьте емпатичними

Емпатія – не те саме, що співчуття. Вона також означає усвідомлення власних емоцій.

«Проаналізуйте, що ви відчуваєте під час спілкування з людиною, яка має травми обличчя. Наприклад, думки про те, що людина нещасна, бо має травму, викликають жалість. Та що більше ми дізнаємося про цю людину, то більше усвідомлюємо, що жалість є недоречною», – зазначають у міністерстві.

Будьте щирими

Це нормально зізнатися, що ви почуваєтеся ніяково в спілкуванні, бо не маєте такого досвіду. А ще, кажуть у МОЗ, це нормально пояснювати, що це спілкування важливе для вас. 

«А отже, на допомогу може прийти обговорення спільних правил спілкування та взаємодії», – ідеться в порадах.

Не уникайте спілкування й не відвертайте погляд

Ми інколи інстинктивно намагаємося відвернутися від чогось, що здається нам страшним чи незрозумілим (невідомим). Але уникання може змушувати людей із травмами почуватися неприємними й негідними, а отже, ізолюватися від соціального оточення. Це також заважає інтегруватись у суспільство після отриманих травм, пояснюють у міністерстві. 

Там також звертають увагу на те, що через порушену роботу мʼязів унаслідок травми, вираз обличчя в людини може бути таким, який може здаватися злим, байдужим, сумним, зневажливим чи навіть агресивним. Слова й мова тіла можуть допомогти визначити стан співрозмовника, тож варто звертати на це увагу.

«Відчуття звʼязку з іншими й соціальна підтримка дуже важливі в процесі зцілення від травм. Тож будьте відкритими до людей. Памʼятайте, що деякі речі, як-от говоріння, вживання їжі, можливість чути чи бачити, можуть бути для них ускладненими. Пристосуйте свою взаємодію під можливості такої людини, попередньо запитавши про її потреби», – підсумували в МОЗ.

Ілюстрація: Freepik