Колонка«Це було не про українців, а про суть цієї жінки». Хельга Кайда про напад росіянки у Швеції
«У Швеції треба постаратися, щоб підсісти на російську пропаганду»
Хельга Кайда
Українка, 7 років живе та працює у Швеції
Вона сама до мене підійшла
– У той день я проходила повз російське посольство. Український прапор уже лежав на землі, а жінка стояла біля дерева, де висіла українська символіка. Спочатку мені здалося, що вона вішає її, а не знімає, і я майже пройшла повз. Та все ж придивилась уважніше, і виявилося, що вона насправді зривала синьо-жовті стрічки з дерева. Разом із гілками, бо не могла ті стрічки розв’язати. Після цього жінка почала топтатися по прапору та пхати його ногами на дорогу, щоб по ньому їздили машини.
Я дістала телефон, щоб зробити кілька фото, але стояла на відстані: у мене не було наміру підходити до неї. Проте росіянка сама наблизилася, побачивши, що я роблю фото наслідків її агресії, й агресивно заговорила російською. Навіть не пам’ятаю вже, що вона казала до мене на початку, але відео я вирішила знімати після слів «Пошла отсюда, я тебе сейчас по морде дам». Це було для власної безпеки, щоб, якщо що, то в мене був доказ її погроз та агресії.
Мене питають, як мені вдалося залишатися спокійною та не грубіянити у відповідь, але тоді я просто заціпеніла через шок
Мене питають, як мені вдалося втриматися, залишатися спокійною та не грубіянити у відповідь, але тоді я просто заціпеніла через шок. Стояла й чекала, коли нарешті її потік бруду закінчиться, його неможливо було зупинити. Вона говорила про ціну мого одягу й ображала мою зовнішність, а потім змішувала це з бридкими висловами про українців. Вона назвала нас чучками, селюками, фашистами та розповідала, що ми частина російського народу. Вона також говорила нісенітниці про українок, що вони в Європі або «поломийки», або проститутки.
Лише коли я вже була вдома, то зрозуміла, що відбулося
Коли я зупинила відео, то сказала, що за все, що вона тут наговорила, я викличу поліцію. Вона пішла. Я повісила назад стрічки й прапор і пішла додому. Лише коли я вже була вдома, то зрозуміла, що відбулося, що це вербальна агресія, образа, зокрема проти етнічної групи, погрози. Тільки пізніше я зрозуміла, наскільки це було жахливо.
Тож я вирішила виставити пост на Facebook, щоб показати друзям, що зі мною сталося. Мені було не зрозуміло, як можна називати цілу націю фашистами, коли це твоя держава вторглася на територію іншої суверенної країни й убиває, тероризує та ґвалтує її мирне населення. Мені хотілося, щоб це побачили та зробили якісь висновки.
Моє відео почали активно поширювати друзі та друзі моїх друзів. Мені писали люди, яких я не знаю, але які були особисто знайомі з цією жінкою. Вони й допомогли її ідентифікувати (це виявилася 64-річна Євгенія Карлсон, яка переїхала у Швецію із Санкт-Петербурга в 90-х роках. Її вже звільнили зі школи, де вона працювала, – прим.ред.). Після цього я пішла в поліцію та написала заяву, з нею зараз розбираються.
Боляче було за українців – не за себе
Найобразливіше було слухати не про мене. Людина, яка задоволена своїм життям, не буде принижувати іншу людину за її зовнішність або що в неї якийсь там дешевий одяг. Найгірше було слухати те, що вона розповідала про всіх українців як націю. Саме через це я звернулася в поліцію, не за себе, а за виступ проти всього нашого народу. А так взагалі стараюся думати, що це не про мене й не про українців, а що це просто показало суть цієї жінки.
Ці всі образи я чула раніше від росіян у соціальних мережах. Я слідкую за каналом «Боже, яке кончене», тому нічого нового я не почула. Проте раніше не чула цю російську пропаганду саме у Швеції, і не було такого, щоб це казали особисто мені. Я думала, такі індивіди існують лише в соціальних мережах, а не в Європі, де вони прожили 30 років.
Я думала, такі індивіди існують лише в соціальних мережах, а не в Європі, де вони прожили 30 років
У росіян, які живуть в Росії й дивляться лише телевізор, вибору особливо немає. Хоча й у них є незалежні джерела інформації, можна було б постаратися знайти правду. Проте у Швеції потрібно постаратися, щоб підсісти саме на російську пропаганду. Тут це вже свідомий вибір ігнорувати всі ліберальні медіа й вірити російському зомбоящику.
У її «виступі» також було помітно, що вона вважає росіян найкращими. Оце відчуття зверхності вона також, мабуть, всотала з російської пропаганди. Не знаю, звідки ще людина може взяти думку, що вона краща за інших. Вони ж постійно розповідають, що вони старший, кращий брат із більшою владою. І це все тягнеться ще з часів радянського союзу.
Раніше я, мабуть, не змогла б виставити це на широку аудиторію: мені було б соромно таке публікувати, адже там так багато говорять про мою зовнішність. Раніше в мене були якісь комплекси. Проте зараз розумію, що мовчання – це не вихід, воно лише додасть у світі несправедливості.
Редакторка: Анастасія Микитенко
Коментарі
Підписатись