КолонкаЩо не так із дейтингом у 20-х роках 21 століття? Колонка Емілії Фрàнко

— Світ щороку рухається до нових відкриттів, які мають робити його легшим для нас. Принаймні так кажуть. Та чи стосується це всіх сфер нашого життя?

Побачення у 20-х роках 21 століття стали різноманітними настільки, що їхнє різноманіття буде важко помістити в один том книги. Застосунки для знайомств стають дедалі комфортніші, соцмережі роблять спілкування легшим, а гнучкість нашого покоління щодо подорожей ламає всі барʼєри. Але… За свої 25 років (а якщо бути чесною за останні 3 роки) я зареєструвалася в чотирьох застосунках для знайомств, вивчила й випробувала на собі поняття, як-от: френдзона, гостинг, situationship – і сходила на з десяток побачень. І вгадайте що? Мої останні стосунки завершилися 7 років тому, а я так і не побувала в нових.

Моя колонка не зʼявилася б тут без питання, Що не так із дейтингом у 20-х роках 21 століття?

Мене звати Емілія Фрàнко, і відтепер я говоритиму з вами через свої тексти, ділитимуся своїм досвідом і слухатиму про ваш. Імʼя Емілія Фрàнко – мій псевдонім. Поки я не готова писати від свого імені через свою основну діяльність і через неготовність до порушення кордонів деяких своїх нетактовних знайомих (читай як родичів). Та в усьому іншому я буду повністю щира з вами. Я хочу, щоб мої колонки стали для вас безпечним місцем, у якому можна поділитися своїми історіями, страхами й відчути найважливіше: ви не одні в цьому човні. Я мала безліч розмов із подругами, які закінчувалися питанням, чому про це ніхто не говорить? Саме тому я вирішила назвати свою рубрику в медіа Wonderzine Україна «Про що вона мовчить». Разом із вами я підніматиму теми, про які не заведено говорити публічно, слухатиму ваші запити, досліджуватиму й ділитимуся результатами тут. Я хочу віддати належне моєму улюбленому серіалу «Секс і місто», який я люблю передивлятися й обговорювати з подругами. Саме ним я надихнулася писати для вас. Найімовірніше, частина з вас впізнає мене через мої історії, тож буду вдячна, якщо ви збережете мій секрет і не розкриєте справжнє імʼя, допоки я цього не захочу.

Мої перші (і поки єдині, які можна так назвати) стосунки завершилися 7 років тому. Мені 25, а я не можу сказати, що після цього була у визначених стосунках. Дивлячись фільми з 90-х, слухаючи історії старших людей, я дедалі частіше думаю, що не настільки велике різноманіття для знайомств у минулому мотивувало знайомитись активніше. Звучить не надто логічно, та все ж, можливо, усі ці застосунки для знайомств і доступність через соцмережі розслабили нас і дали забагато свободи для невизначеності?

На собі я випробувала декілька програм: Tinder, Pure, Bumble, Badoo. Tinder – це про незворотний крах нервової системи. Алгоритми підкидають таких кадрів, що ти гостро відчуваєш викид зі своєї бульбашки. Якщо відбувається метч, імовірність у 5%, що тобі напишуть. А що напишуть адекватно, імовірність становить 3%. Pure або, як його ще називають застосунком для сексу, є трохи кращим. У перші рази мого досвіду користування чоловіки там були симпатичніші, але адекватність там випадала через раз. Програма захищена, але на жаль, від довбойобів нас нічого не захистить у цьому житті. Чоловіки думають, що про особисті кордони й вихованість можна забути «раз ми й так знаємо, для чого тут». Хоча насправді в застосунку є фільтри, з якими можна шукати як і стосунки, так і різновиди сексу.

Bumble – застосунок, схожий до Tinder, проте в ньому можуть писати першими лише дівчата. Для людини, яка не часто отримує повідомлення в тіндері, цей застосунок став цікавою альтернативою. Його мінус: чоловіки закінчуються швидко.

Коли я говорю два слова «шукаю стосунки». Не знаю, що падає швидше після цих слів – його ерекція чи інтерес до спілкування

Badoo… Наше знайомство протривало хвилин сім, тому мені нема що сказати про цей застосунок. Для мене це вже щось дуже олдскульне.

У цих застосунках я відчуваю себе як людина з розладом. Бо здається, що я одна шукаю стосунки. У чоловіків натомість описи про те, як би вони хотіли когось трахнути, роздуми про поліаморію, пошуки коханок, друзів для сексу й сексу сексу сексу.

Цей оазис недотраханих чоловіків втрачає свій інтерес, коли я говорю два слова «шукаю стосунки». Не знаю, що падає швидше після цих слів – його ерекція чи інтерес до спілкування.

У пʼюрі я теж шукаю секс. Бо поки тривають пошуки стосунків, можна забути про звичайні радощі сексуального задоволення. Однак у цьому застосунку вже падає в мене. Чоловіки настільки зіпсували секс, що після спілкування з ними хочеться подякувати виробникам вібраторів. 

Можливо, річ у мені. Та для мене навіть у сексуальних стосунках важливо налагодити контакт, довіру й зрозуміти, наскільки з людиною комфортно. Тож, коли перше повідомлення людини «ммм, яка маленька, я б тебе покрутив», бажання спілкуватися зникає одразу.  

Та бувають і хороші випадки. У тіндері та пʼюрі я знаходила цікавих чоловіків, які знають про манери, уміють будувати розмову, не вміють будувати стосунки, але це вже для наступних колонок. У мене були прекрасні побачення, цікаві дискусії й, попри все, хороший досвід, однак його настільки мало, що інколи хочеться прокричатися.

Окремий вид знайомств і залицянь, про який потрібно вже писати книги й правила, – знайомства в інстаграмі. Я не знаю, коли ми перейшли на метод прояву інтересу через лайкання з десяток дописів підряд чи надсилання вогників для виявлення свого бажання, але можливо, пора зупинитися?

З іншого боку, із цією грою, набагато легше познайомитися з чоловіком першою. У цій грі є певний спортивний інтерес, однак це швидко набридає. Бо є чоловіки, які можуть слати вогники на кожне фото, але далі нічого не робити. І тоді ці вогники починають підбішувати.

Навіть у сексуальних стосунках важливо налагодити контакт, довіру. Тож, коли перше повідомлення людини «ммм, яка маленька, я б тебе покрутив», бажання спілкуватися зникає одразу

Я часто думаю про те, як було раніше: ці знайомства в закладах, правила трьох побачень. Моя гіпотеза: менша доступність до людини на початку мотивує швидше вступати у визначені взаємини. Це як з інфлуенсерами: ми дивимося їхні сторіс, читаємо тексти й від цього створюємо ілюзію, що знаємо про них усе й проживаємо дні разом. Але це не так. Імовірно, щось схоже відбувається з дейтингом в еру соцмереж. Тому ми маємо менше правил, але більше невизначеності. Менше контакту, але більшу доступність. Менше побачень без сексу, але більше сексу без побачень. Менше моногамії, але більше поліаморії.

Чи зміниться щось на краще в найближчий час? Можливо, це лише моє упередження? Чи потрібно лупати цю скалу чи прийняти нові правила гри? Про це ми поговоримо з вами в наступних текстах, а поки пишіть свої думки в коментарях.