КолонкаВідверта розмова про «це», або про що ми боїмось говорити? Колонка Емілії Фрàнко

Коли з вами вперше говорили про секс? Чи говорили з вами? Зі мною ні. Після одного казусу, що містив знайдену касету з порно, мені мовчки поставили на стіл книгу «Відверта розмова про «ЦЕ» одного недільного ранку. І я прочитала її досить швидко, а потім зробила фурор цією книгою в моєму класі. 

Дівчатам побіжно згадують секс, коли починається розмова про менструацію. У моїй розмові з мамою секс не згадували, але згадували вагітність. 

«У тебе почались місячні, а це означає що? Правильно, що жінка може завагітніти», – сказала мені мама з ноткою попередження. Ці лякання вагітністю продовжились, коли я почала зустрічатись із хлопцем у старших класах. Так, неначе вагітність – це єдине погане, що може відбутись із тобою через незахищений секс. Чому ніхто не розповідає про наслідки незахищеного сексу для твого здоровʼя? Чому це більш табуйована тема, аніж незапланована вагітність?

Якби нам від початку пояснювали очевидні речі та називали їх своїми іменами, кількість людей з інфекційними захворюваннями, що передались через секс, суттєво зменшилась. Комусь щастить, усі інфекції його/її оминають, попри нехтування контрацепцією. А комусь не щастить, і цю хворобу він/вона запамʼятає надовго. Я, на жаль, належу до другої категорії.

Історія про цього чоловіка не вартувала б жодної уваги, якби не наслідки, з якими він мене залишив. Тож почнімо спочатку. Ми познайомились на події, на якій він уже зацікавився мною, а я ще не розуміла, для чого мені це потрібно. Красивий, харизматичний, трохи молодший за мене, але вже мав досягнення, якими можна пишатись. Він не був дурним, але й мудрим його назвати було складно. Усе, що він читав, було проінтерпретовано на таких рівнях, що від них можна було зловити частку крінжу. Однак йому здавалось (та й, напевно, здається досі), що його істини єдино правильні й житимуть вічно. Тому назвімо його Самопроголошеним Інтелектуалом.

З Інтелектуалом ми зустрілись через два тижні на одному заході, після якого я отримала запрошення на вино. Чи це подіяло вино, чи це моє бажання здатись комусь потрібною, але від звичайної розмови до обіймів і поцілунків нам вистачило двох келихів вина, після яких ми поїхали до нього. Пройшовши етап поцілунків, погладжувань та інше задоволення, усе наближалось до головного моменту. Але не вистачало однієї деталі – презервативу. Я звернула на це увагу, і Самопроголошений Інтелектуал із великим небажанням потягнувся до тумбочки. Захищений процес перервався буквально за дві хвилини словами: «Мені дуже дискомфортно та незвично. Можемо без? Я маю всі довідки від лікаря», – переконував мене він. Я трохи вагалась, але, оцінивши рівень його адекватності, погодилась. 

Якби нам від початку пояснювали очевидні речі, кількість людей з інфекційними захворюваннями, що передались через секс, суттєво зменшилась

Ці стосунки протривали 5 днів, під час яких були незрозумілі розмови, його сумніви та моя втома від людини, яка підсвідомо вимагала переконувати його спробувати щось побудувати. Я повернулась додому з розбитим серцем, а рівно через чотири дні й із розбитим статевим здоровʼям. Відходячи від операції з видалення зуба мудрості, я прокинулась уночі від печіння та свербежу в піхві. Спершу я навіть не зрозуміла, що відбулось, оскільки такого зі мною ще не було. До цього я відчувала певний дискомфорт, про що написала моїй гінекологині, але прописані свічки не допомагали. Ця ніч стала кульмінацією мого поганого самопочуття. Мені потрібно було здати бак посів, але я пила антибіотик через операцію, тому потрібно було чекати й по суті лікуватись наосліп. За цей час симптоми лише прогресували. Я не могла нормально ходити в туалет і просто ходити та сидіти. Усередині наче все напухло, печіння лише збільшувалось. Я повинна була їхати в Київ і за день до поїздки мені стало ще гірше, зʼявилась слабкість. Тож я пішла до уролога (не питайте мене, чому я не пішла до нього одразу). На щастя, він прописав ліки, які мені допомогли. Та процес лікування лише починався. Усе йшло добре, я смиренно пропила курс, чекала здачі аналізу та ще трохи шкодувала, що нічого не вийшло. Однак цей жаль пройшов із результатами аналізу, що показав наявність уреаплазми парвум. Моя гінекологиня сказала, що таке інколи стається через притирання двох різних мікрофлор, тому потрібно пропити антибіотик мені та партнеру й усе буде добре. Отже, мені потрібно було подзвонити Самопроголошеному Інтелектуалу. Це мала бути незручна розмова, але я очікувала почути щонайменше вибачення, а щонайбільше – пропозицію розділити мій рахунок за лікування (що вже перевалив за десять тисяч), оскільки ініціатива спати без презерватива була його. У відповідь на свої пояснення я почула: «Ну, буває. Зараз уже все добре?».

«Так, усе добре. Але не так я хотіла провести 10 днів», – відповіла я. «Ну, буває», – повторив він.

Після розмови я надіслала йому рецепт ліків, за який він навіть не написав «дякую». І на цьому історія могла б завершитись, але ні. Це був лише початок. Пройшовши два тижні лікування, я відчула полегшення. Я зробила з цієї історії висновок – любити себе найбільше та ставити свої потреби на перше місце. Окрім цього, запланувала святкування нового року, нарешті випила алкоголь і погодилась на побачення. Цього разу все пройшло добре, секс був захищений, нічого не турбувало. Однак після наступного побачення все повторилось знову. Я знову бігала в туалет, на туалетному папері була кров. Я відчувала панічний страх, оскільки досі памʼятала цей біль і дискомфорт. У піхві все пекло. Я сиділа та плакала, паралельно переписуючись із гінекологинею. Рецидив тривав від початку січня до кінця лютого. Я змінила антибіотик, сіла на дієту, пережила декілька дивних симптомів, починаючи від раптового печіння до страшенно сильного тиску в матці, відмовилась від статевих контактів, змінила двох лікарів, і лише на початку березня почула, що здорова. Аналізи були чисті. 

Ця історія мене травмувала більше, ніж я думала. Моя реакція на хворобу була настільки гострою, що інколи в мене зʼявляються спазми після сечовипускання, причиною яких є тривожність. Тепер я ще ретельніше ставлюсь до гігієни після сексу й вам (і жінкам, і чоловікам) раджу. Досі десь на тлі присутній страх, що все може повторитись. І за це я ніколи його не пробачу.

Після розмови я надіслала йому рецепт ліків, за який він навіть не написав «дякую»

Моя злість зростає щоразу, коли я говорю з подругами та чую схожі історії. Моя подруга отримала дисплазію матки на початковій стадії через незахищений секс. Знайома, яка використовувала презерватив, однаково заразилась хламідіями. Тобто ти можеш бути як свідомою, так і не дуже, але однаково заразитись через безвідповідального партнера. До слова, мій партнер не пролікувався. Звісно, я не можу бути переконана на 100%, але спільна подруга сказала одразу, що він лікуватись не буде, бо така людина. 

Я сподіваюсь, що мій досвід стане для вас уроком, як робити не треба. Насамперед піклуйтесь про своє здоровʼя, а не про задоволення потреб інших.