КолонкаЯк писати для людей з інвалідністю й чому гендерночутлива мова – це не тільки фемінітиви

Безбар’єрна комунікація – це про увагу та повагу до всіх читачів. Про те, щоб вживати правильні займенники щодо героїв матеріалів, говорити про людей з інвалідністю без трагізації та використовувати інклюзивні шрифти на сайтах. І це – лише частина речей, які мають знати ті, хто залучений до комунікацій і хоче робити їх доступними для всіх людей.

Я працюю в цій сфері вже восьмий рік і протягом усього цього часу вивчаю закордонні практики й те, як їх можна імплементувати в українському середовищі. Тож що таке безбар’єрність у комунікаціях – і чому вона потрібна проєктам?

Що таке безбар'єрність у комунікаціях?

Сьогодні термін «безбар’єрність» стає все поширенішим. Але в багатьох людей може складатися уявлення, що він стосується людей з інвалідністю й доступності певних місць чи послуг для них. Насправді ж безбар’єрність є значно ширшим поняттям.

Ми як суспільство існуємо завдяки комунікації – а тому важливо робити її зрозумілою й екологічною для всіх.

Безбар’єрна комунікація:

– доступна для людей з інвалідністю. Ваші онлайн- та офлайн-матеріали мають бути доступні для тих, у кого є порушення зору, слуху та мовлення.

– зважає на гендер аудиторії. Пам’ятайте, що серед вашої аудиторії можуть бути чоловіки, жінки та небінарні особи.

– є зрозумілою людям різного віку. Якщо ваша комунікація охоплює широку аудиторію від підлітків до людей похилого віку, важливо враховувати, що різні групи по-різному сприймають інформацію, термінологію, запозичені слова тощо.

– враховує іноземну аудиторію. Україна наближається до початку переговорів про вступ до ЄС і варто розуміти, що англійська мова починає активно інтегруватися в нашу комунікацію. І якщо ваша ціль – залучити іноземних партнерів, то варто розповідати про діяльність вашої компанії двома мовами.

– спрямована на людей із різним рівнем освіти та соціальним статусом. В умовах повномасштабної війни особливо потрібно добирати в комунікації таку термінологію, що не буде применшувати чи перебільшувати життєвий досвід певної категорії людей і виклики, з якими вони стикаються. 

Хочу відзначити, що протягом останніх років Україна активно порушує питання безбар’єрної комунікації – зокрема, цим займається Рада безбар’єрності. Наприкінці минулого року було проголошено, що у 2024 році Рада фокусуватиметься на популяризації та просуванні безбар’єрної комунікації.

Я почала цікавитися темою гендерної чутливості в комунікаціях ще у 2016 році, коли вчилась у Києво-Могилянській академії. Там усі використовували фемінітиви – ще до нового правопису

Гендерночутлива мова – це не лише фемінітиви

Я почала цікавитися темою гендерної чутливості в комунікаціях ще у 2016 році, коли вчилась у Києво-Могилянській академії. Там усі використовували фемінітиви – ще до нового правопису. Я швидко до цього звикла й почала помічати, наскільки неінклюзивною й навіть патріархальною була комунікація поза моїм колом спілкування.

Думаю, коли люди чують вислів «гендерночутлива мова», то перше, що спадає їм на думку – хтось написав «міністр” замість “міністерка». На жаль – чи на щастя – це набагато глибша тема.

Насамперед важливо розуміти, що різниця між статтю та гендером дуже важлива. Стать – це сукупність фізіологічних характеристик, визначена біологією. Гендер – це соціальний комплекс, що містить самоідентифікацію та соціальний досвід людини.

Гендерночутлива мова не обмежується чоловіками та жінками. Тож у своїй комунікації ви маєте пам’ятати про трансгендерних і квір-людей, бінарних та небінарних, пансексуалів та асексуалів тощо.

Важливо використовувати правильну термінологію. Якщо в усній розмові з друзями ми швидше скажемо просто «ЛГБТ», то в комунікації від проєкту слід вживати повну абревіатуру «ЛГБТКІ+». Не використовуйте формулювання на кшталт «нетрадиційна сексуальна орієнтація» чи «інші люди» на позначення людей зі спільноти. Називайте їх так, як вони себе ідентифікують: геї, лесбійки, трансгендерні жінки/чоловіки, небінарні персони.

Якщо ваш проєкт не є гендерно орієнтованим і ви запрошуєте до нього експертів чи учасників – залучайте людей різного гендеру

Якщо ви не впевнені, як зробити свою комунікацію гендерночутливою, підібрати фемінітив чи звернутися до групи людей, вам допоможуть:

– Новий правопис;

– Довідник безбар’єрності, створений за ініціативи першої леді України Олени Зеленської;

– Курс «Журналістика толерантності» від громадської організації Media Development Foundation. Попри назву, курс корисний не лише для журналістів, а й для всіх, хто займається комунікаціями.

Важливо пам’ятати, що екологічна, безбар’єрна комунікація – це та, що уникає сексизму та сексуальної об’єктивізації. 

Якщо ваш проєкт не є гендерно орієнтованим і ви запрошуєте до нього експертів чи учасників – залучайте людей різного гендеру. Це зробить вашу комунікацію безбар’єрною та дасть ширший погляд на тему чи проблему, про яку ви говорите.

Також уникайте гендерних стереотипів – наприклад, про те, що жінки більш емоційні, а чоловіки не мають показувати слабкість.

Якщо ви хочете якось виокремити героя чи героїню, не робіть це через об’єктивізацію їхніх фізіологічних даних. Краще зосередьтесь на їхніх професійних навичках чи людських якостях. Найлегші шляхи для компліментів – неправильні шляхи.

Тексти про та для людей з інвалідністю

Насамперед я хочу звернути увагу на термінологію: говорячи про людей з інвалідністю, ми використовуємо словник, прийнятий Конвенцією ООН про права осіб з інвалідністю.

Найпоширеніший узагальнений термін – «людина з інвалідністю». Не інвалід, не каліка й не людина з особливими потребами. А також не особи, які страждають/хворіють/є жертвами – краще використовуйте формулювання «має інвалідність/живе з інвалідністю».

Якщо ви хочете специфікувати, то:

– «людина з психічним розладом», якщо йдеться про інвалідність, викликану психічними розладами;

– «людина із синдромом Дауна», а не «даун»;

– «людина на кріслі колісному», а не «людина на візку» чи «візочник»;

– «незряча/слабозряча людина» або ж «людина з порушенням зору», а не «сліпа людина»;

– «людина з порушенням слуху» або ж «людина, яка користується жестовою мовою», а не «німа людина» чи «глухоніма людина».

Одна з найчастіших помилок, які роблять у комунікації щодо людей з інвалідністю – це трагізація чи героїзація їхньої долі. Не варто всіма можливими методами показувати, як важко живеться людям з інвалідністю. Також не варто розповідати про них, як про героїв, там, де це недоречно – адже багато з них уже народилися з інвалідністю або ж набули її внаслідок нещасних випадків. Інша справа – якщо ви говорите, наприклад, про військовослужбовця, який отримав важке поранення під час бойового завдання, рятуючи своїх побратимів.

Тепер поговоримо про те, як комунікувати для людей з інвалідністю.

Зараз в Україні, крок за кроком, сайти різноманітних державних установ починають адаптовувати для людей із порушенням зору та людей із порушенням слуху. Також з’являється все більше інструментів – зокрема, у соціальних мережах – що дають змогу адаптувати ваші дописи.

Наприклад, Meta дає можливість зробити ваші пости в Facebook, Instagram і Threads доступними для людей із порушенням зору чи слуху. Ви маєте прописати основні меседжі, які несуть ваш текст і візуал, і вони будуть адаптовані штучним інтелектом.

Так, це додатковий крок, що займає 20 хвилин вашого часу під час створення контенту – але це робить ваші дописи інклюзивними та доступними для різних людей.

Не варто забувати й про субтитрування. На щастя, сьогодні це доволі популярна функція, яку можна «доручити» штучному інтелекту. Єдине, що потрібно зробити людині, яка створює контент – це ввімкнути «автоматичне субтитрування». Якщо ж у вас достатньо ресурсів і ви хочете, щоб ваш контент був донесений зі стовідсотковою вірністю, можете вичитати та відредагувати субтитри, створені програмою.

Але якщо ми говоримо про абсолютну безбар’єрну комунікацію, то варто вже сьогодні думати про субтитрування жестовою мовою. Наразі ця тенденція лише зароджується в Україні – на національних телеканалах, великих заходах і подіях, організованих спільно з європейськими партнерами – але потроху ми рухаємось у цьому напрямі.

Звісно, ще далеко до субтитрування жестовою мовою відео в Reels чи Tiktok. Та якщо ви працюєте над серйозним контентом для широкої аудиторії, варто задуматися, щоб перекладати ваші ролики жестовою мовою.

Одна з найчастіших помилок, які роблять у комунікації щодо людей з інвалідністю – це трагізація чи героїзація їхньої долі

Комунікація не обмежується соціальними мережами – тож як зробити більш доступними сайти та фізичні роздаткові матеріали? Ви можете:

– Забезпечити користувачам сайту доступ до збільшених шрифтів – від 20 келегеля.

– Обрати простий шрифт без засічок і курсиву. Найбільш інклюзивним вважаються Arial і Calibri, вони мають класичний правопис під кутом 90 градусів і є легкими для зчитування для всіх категорій людей.

– Використовувати відтінки стандартної колірної палітри. Звісно, ваш брендбук та унікальні дизайнерські рішення – це важливо й вирізняє вашу організацію серед інших. Але для безбар’єрної комунікації краще не використовувати яскраві неонові відтінки чи пастельну палітру – це важко зчитується в тексті чи ілюстраціях.

– Створити аудіогід, якщо є така можливість. Звісно, це завдання із зірочкою, та якщо хоча б частина ваших матеріалів буде оцифрована в аудіоформаті, це дасть можливість незрячим людям ознайомитися з діяльністю вашої організації.

Я переконана в тому, що найкраща комунікація – це та, у якій із повагою ставляться до різних людей, враховують їхні почуття та потреби й обирають екологічність перед клікбейтами. Тож використовуйте гендерночутливу мову у своїх текстах, створюйте матеріали, доступні для всіх груп населення, і ставтесь із повагою до своєї аудиторії – адже заради неї ви все й починали.