Колонка(Не) лови його, якщо зможеш. Як незацікавленість у стосунках маскують уникаючим типом прив’язаності

Доступ до інтернету дає нам доступ до всього світу. Ми шопимось онлайн, спілкуємось із друзями на іншому кінці світу, долучаємося до подій і можемо знайти відповіді на будь-які питання. Це відчуття доступу до всієї інформації дає нам ілюзію експертності в речах, у яких ми не розбираємось. 

Так сталося і з психологією. Чимало людей діагностують собі депресії, а своїм партнерам різні розлади. У тіктоці чи навіть від знайомих я часто чую про уникаючий тип привʼязаності. Ним зазвичай пояснюють незацікавленість партнера в стосунках. Інколи люди, не поспілкувавшись із психологом, самі наділяють себе цим розладом. 

Тож чи можливо розрізнити уникаючий тип привʼязаності та просту незацікавленість? Та як поводити себе в таких стосунках? Про це далі в моїй колонці й порадах клінічної психологині та психотерапевтки Ярини Гудзь. 

На годиннику 22:00, повітряна тривога, година до комендантської. Я спостерігаю, як симпатичний хлопець, зростом 1,80, налякано збирається в моїй квартирі й намагається викликати таксі. Я й сама тримаю телефон у руках із намаганням викликати його. Але це перший рік повномасштабного вторгнення, ніхто не хоче їхати під час тривоги на далеку відстань і ще й за годину до комендантської.  

Я чую, як він телефонує до друга й просить його забрати. Починаю повторювати собі в думках, що моєї провини тут немає, він втікає не від мене. Через п’ять хвилин він скаже мені, що друг уже їде й він почекає його на вулиці. Через два місяці виявиться, що друг не зміг його забрати й він пішов ловити попутку вночі під час повітряної тривоги, за годину до комендантської. 

*2–3 тижні до цього*

Ми познайомилися на одній випадковій тусовці, де й поцілувалися. Після цього на контакт ми не виходили, натомість через рік заметчились у тіндері. Я проживала невзаємну симпатію до іншого, він лише вийшов із попередніх стосунків. Ми домовились, що будемо будувати стосунки за форматом друзів із перевагами. З погоджених правил було одне: ми можемо ходити на побачення з іншими. У всьому іншому ми були схожі на звичайну пару на початку стосунків. 

Я досить швидко зрозуміла, що відкриті стосунки – не моя історія. Мені справді подобався мій партнер, я відчувала привʼязаність і симпатію. Я спробувала сходити на одне побачення, яке виявилося невдалим. Мій партнер натомість починав потрохи віддалятись.

Ми домовились, що він приїде до мене на вечерю, де ми про все поговоримо. Під час розмови з’ясувалося, що йому, як і мені, не подобається думка про те, що я ходжу на побачення з кимось іншим, але стосунків він зараз не хоче. Я його розуміла частково. Не хотіти заходити в серйозні стосунки одразу після розриву – звична річ. Тому запропонувала рухатися поступово: стати ексклюзивними одне для одного, але не поспішати в розвитку стосунків. 

я намагалась довести, що в нас є шанс і щось може вийти, гуглила, як спілкуватися з партнером з уникаючим типом, переконувала його

На цих словах він нервово піднявся й почав збиратися, говорячи про те, що йому потрібно побути самому. Я спостерігала за втечею, яку з усіх сил намагалась не зупиняти. Через декілька годин він вибачився, поетично попросивши пробачення «за вечори, які не відбулись». Я ж натомість роздумувала над питанням «що це було?».

Думаючи над темою цієї колонки, я згадала про ще одну історію, яка теж розпочалася зі знайомства в тіндері. Він часто повторював, що в нього уникаючий тип привʼязаності. Не пригадую, чи розповідав мені, як до цього дійшов: самостійно чи з психологом. Але цей діагноз він вочевидь використовував як виправдання своїй поведінці.  

У цих стосунках-які-не-відбулись я намагалась довести, що в нас є шанс і щось може вийти, гуглила, як спілкуватися з партнером з уникаючим типом, переконувала його. Він обіцяв подумати, після чого опублікував у сторіз для близьких друзів фото оголеної дівчини в його ліжку. Більше ми з ним не спілкувалися. Чи намагався він мені писати? Не можу сказати, оскільки після цього заблокувала його всюди.

Психологиня Ярина Гудзь зазначає, якщо в партнера уникаючий тип привʼязаності, він буде демонструвати відстороненість, емоційну холодність, самодостатність у стосунках, страх до зближення. 

«Це відбувається на тлі того, що в людини колись був поганий стосунковий досвід у дитинстві від її основних об'єктів прив'язаності. У таких людей не були задовільнені їхні емоційні потреби, вони відчували себе відкинутими, непобаченими, відстороненими, у результаті в них сформувався уникаючий тип прив'язаності», – додає психологиня.

Тож як все-таки розрізнити незацікавленість у стосунках та уникаючий тип привʼязаності? Ярина Гудзь пояснює: «Різниця буде в тому, що в уникаючого партнера це буде радше циклічна поведінка. Якщо буде якийсь момент до наближення, до заглиблення в стосунки, до почуттів, до того, щоб ці стосунки зробити більш емоційним, глибшим, людина буде більше відсторонюватись і замикатися у своїй мушлі. У незацікавленого партнера це стабільно рівне, постійне ставлення до свого партнера. Тобто нема такого: було близько – стало далеко, там було далеко й залишається далеко, і стає ще далі. У разі незацікавленості сигнали будуть більш однозначними – відсутність уваги, низька залученість у спілкування, брак будь-яких ознак емоційного зв’язку». 

Якщо ви відчуваєте, що людина готова боротися за стосунки, спробуйте будувати їх маленькими кроками

Однак, як розповідає психологиня, одразу визначити уникаючий тип привʼязаності неможливо. За словами Ярини, потрібно побути в стосунках із цією людиною, щоб зрозуміти, що людина бере й раптово віддаляється. І таких ситуацій потрібно декілька.

Якщо все ж у вашого партнера є уникаючий тип привʼязаності, психологиня радить спілкуватися та вибудовувати безпечний простір: «Потрібно рухатися до зближення маленькими кроками. У людини, яка має уникаючий тип привʼязаності, буде вироблятись нова звичка, що при зближенні немає ніякої небезпеки, ніхто не ображає, ніхто вже не робить боляче. Буде вироблятися новий патерн поведінки. Тобто такий тип прив'язаності може змінитися та стати менш уникаючим, а інколи й повністю безпечним».

Ми не завжди зможемо зберегти своє серце від розчарувань. Тема уникаючого типу привʼязаності не є винятком: люди можуть брехати про свій стан, не розуміти його. Проте вибір завжди залишається за вами. Якщо ви відчуваєте, що людина готова боротися за стосунки, спробуйте будувати їх маленькими кроками. Однак інколи люди можуть бути просто незацікавленими, і для меншої шкоди собі потрібно навчитися їх вчасно відпускати й не витрачати ресурс даремно.