Колонка«Мені казали, що для жінки почуття гумору – це не сексуально»

Жінка в комедії, жінка з почуттям гумору, жінка, яка смішить, а не сміється – це досі екстраординарне явище. «А як же Емі Шумер, Юля Ахмєдова чи Ханна Ґедсбі?» – скажете ви. Упевнена, що всі ці жінки й досі відповідають на запитання, як це так вийшло, що вони обрали для себе такий «нетрадиційний шлях». Я займаюся комедією 5 років, а тому відповіді на подібні запитання вже завчила, як мантру.

Здавалося б, які можуть бути об’єктивні причини для того, щоб жінка в гуморі залишалася винятком із правил, а не його підтвердженням? Це дійсно парадоксально, адже в 2020-му ми вже маємо комікес, сценаристок і комедійних акторок, відомих на весь світ. Це дивовижно, коли Фібі Воллер-Бридж отримує «Золотий глобус», Еллен Дедженерес уже давно зібрала цілу колекцію «Еммі», а Юлія Ахмєдова робить успішний тур «НІ ХАРАСМЕНТУ». Та водночас у суспільній свідомості кар’єра в комедії для жінки – це досі щонайменше дивацтво.

Усе це здається парадоксальним лише на перший погляд. Варто придивитися – і стає зрозумілим, що статус жінок у комедії як меншини – це не збіг обставин, а систематичне явище.

Я пам’ятаю, що в моєму дитинстві було засилля жіночих російських серіалів, але водночас до нас дісталися перші альтернативи із сильними жіночими персонажками. У моєму випадку «Баффі-переможниця вампірів» і «Ксена принцеса-воїн» перемогли «Бідну Настю» й «Кармеліту».

Я це до того, що ми живемо в культурному середовищі, яке пропонує дівчинці багато рольових моделей матусі й господині та мало моделей особистості, яка сама вирішує, що їй обрати: комедію, астрофізику чи кулінарію. Безумовно, сьогодні інфопростір змінюється, але зараз ми пожинаємо плоди минулого. Цілком закономірно, що, виховуючи ціле покоління дівчаток під гаслом «Знайди роботу ближче до дому», украй небагато з них вирішать шукати себе в сценарному мистецтві, комедії чи режисурі.

Це все тому, що чоловіки смішніші?

Блага вість про те, що чоловіки смішніші за жінок, облетіла інтернет наприкінці 2019-го (ніколи такого не було, й ось знов). «Шах і мат, ми ж казали, жінки не можуть жартувати! Тепер це доведено наукою!»

Власне, це класичний зразок того, як можна перекручувати наукові дослідження, вибірково висвітлюючи факти. Проте справедливо буде зауважити, що фейсбук-експертам у цьому допомагають ЗМІ. Навіть видання «Нож», за яким я раніше не помічала такого контенту, не знехтувало клікбейтом й опублікувало новину із заголовком «Учені: чоловіки жартують смішніше за жінок».

Проте не поспішайте з висновками. Ідеться про метааналіз, який засвідчив, що чоловічий гумор у середньому оцінювали (!) вище за жіночий. Якщо ще точніше, різниця в оцінках чоловічих і жіночих жартів коливалася від низької до середньої. Ба більше, науковці підкреслюють, що йдеться про людей, які не займалися гумором професійно. Тож не час діставати переможні стяги: це дослідження не доводить, що Джим Джефріс смішніший за Сару Сільверман.

Також учені зауважують, що причина такої ситуації може бути соціальною, адже є докази того, що суспільство перешкоджає дівчатам і жінкам розвивати гумористичні здібності. Питання не закрите й потребує подальшого вивчення.

Отже, маємо дослідження, яке вказує на меншу розвиненість гумору як навички в жінок, але жодним способом не демонструє відсутність такої здібності чи генетичну непридатність. Як на мене, подібні дослідження лише підтверджують високий вплив стереотипів. Це однаково, що говорити: «Менша кількість темношкірих політиків доводить, що афроамериканці мають гірші інтелектуальні здібності». Ні, це лише підтверджує той факт, що расизм досі існує.

Такі дослідження досі використовують на підтвердження й без того вкорінених упереджень. Що виводить невігластво на новий рівень, адже в сучасному світі ми маємо вагомі докази на користь того, що суттєвої різниці в роботі жіночого й чоловічого мізків немає. Поза тим, сьогодні науковці вже не розділяють поняття «чоловічий» і «жіночий» мізки, адже це не статевий орган. Проте запеклі дискусії з цього приводу все ще ведуться. [фейспалмить, б’ється головою об стіну]

Що заважає жінкам бути дотепними?

Якщо коротко, соціальний стереотип. Із власного досвіду можу сказати, що суспільство досі не вважає почуття гумору сильною стороною для жінки. Розкішні локони вважає, почуття гумору – ні.

Мені пощастило потрапити в комедію, навіть не підозрюючи, що мені там не місце. Пам’ятаю, як уперше колега-комік дав мені «дружню» пораду: «Це, звісно, добре, що займаєшся стендапом, це розвиває й усе таке, але згодом ти захочеш подобатися хлопцям, мати сім’ю, а чоловікам таке не потрібно. Для жінки почуття гумору – це не сексуально». У цей момент я й зрозуміла, чому дівчат у комедії так мало. Різниця в тім, що багатьох поінформували про те, що дотепні вони нікому не потрібні, дещо раніше за мене.

Сьогодні розумію, що мати ліберальне виховання – це привілей. Мені дійсно пощастило, що мої батьки не обмежували вибір професії чи чого завгодно, зважаючи на те, що вони виховують дівчинку. Думаю, саме це дозволило мені не довіряти подібним «експертним коментарям» надто сильно.

Навряд вас здивує, що це була перша порада, але не остання. За п’ять років у комедії досі не припиняю дивуватися, які ще інтерпретації на мене чекають. Від класичного «гумор – показник інтелекту, а чоловіків не приваблює розум» [фейспалмить] до «жінку в гуморі сприймають як товариша, але не як жінку – це в чоловіків інстинктивне». [б’ється головою об стіну]

Я розумію, чому чоловіки обирають комедію, а жінки – ні. Зрештою, якби ситуація була дзеркальною й хлопці мали обрати працювати в комедії чи подобатися дівчатам, то, мабуть, охочих присвятити своє життя гумору було би менше.

Найнеприємніше те, що зараз я описую ситуацію, із якою стикається жінка, яка вже обрала кар’єру в гуморі. Проте ми навіть не уявляємо, яка кількість дівчат не наважилися не те, щоб спробувати свої сили в комедії, а просто пожартувати в компанії.

Чому жіночий гумор менш затребуваний?

Відповідь у самому запитанні. Той факт, що досі існує таке поняття як «жіночий гумор», автоматично робить його специфічним і зрозумілим лише жінкам. На противагу цьому, «чоловічий гумор» – це універсальний гумор, зрозумілий усім. І, звісно, ніхто не називає це «чоловічим гумором». Є просто гумор, розумієте.

У стендап-комедії існує негласне правило, що в одному концерті може виступати одна комікеса. Виняток – 8 березня: тоді можна й дві, ба більше, уся вечірка може бути повністю жіночою. Як мені пояснювали, так роблять, тому що жінка в комедії – це специфічний типаж, близький тільки іншим жінкам, а таке глядачам не подобається (а 8 березня, я так розумію, глядачі можуть і потерпіти). А якщо виступатимуть дві комікеси, то вони жартуватимуть про одне й те саме чи про специфічно жіночне (про місячні, наприклад) – і це вже точно нікуди не годиться.

Проте навіть якби погляди на дівчат у комедії суттєво змінилися, справедливо було би зауважити, що зараз жоден стендап-клуб не може організувати вечірку, де чоловіки й жінки були би представлені порівну. Мало який колектив має у своєму складі більше однієї комікеси, а дівич-вечори на 8 березня зазвичай організовують, збираючи всіх комікес міста, а іноді – і країни.

Звісно, розуміння всього цього тисне й часом пригнічує, проте я не планую зав’язувати з комедією та не шкодую, що зробила такий вибір. Зрештою, за той незначний час, що існує стендап-комедія в Україні (а це менше 10 років) багато змінилося. Як би іронічно це не прозвучало, але справи ніколи не йшли краще. Сьогодні я не просто бачу більше комікес – бачу справжню комедію від першої особи, яку язик не повертається таврувати «жіночою», «одноманітною» чи «передбачуваною».

У нас є відверта Наталя Гаріпова, цинічна Анна Кочегура, впевнена Лєра Мандзюк, артистична Саша Шабаліна чи музичний стендап від Лани Чубахи – і це лише короткий список тих, хто виступав і продовжує виступати в Україні. Крім того, сьогодні на відкритих мікрофонах міста з’являється все більше нових комікес, про яких, я впевнена, ми ще почуємо.

Комедія – це жанр особистостей, а особистості не діляться на хлопчиків і дівчаток. Тож якщо хтось каже вам, що гумор не для жінок, чи залякує, що «хлопці любити не будуть», знайте, що з цього може вийти дотепний монолог.