Колонка«З першого дня в політиці я зіштовхуюся із сексизмом». Колонка Іванни Климпуш-Цинцадзе

Сексистський скандал за участі керівників парламентської фракції «Слуга народу» Олександра Корнієнка й Давида Арахамії не явив нам новину про сексизм в українській політиці та суспільстві загалом. Але «добірна» лексика й те, що нею послуговуються люди, які позиціюють себе як прогресивні, показує глибину нашого падіння за останній рік.

Я і мої колегині часто зіштовхуємося із сексизмом із першого дня в політиці. Він виявляється по-різному: від тюльпанів на 8 березня – до відвертих образ у сесійній залі. Однак протягом кількох років при владі нам вдалося змінити суспільний дискурс, проблема стала видимою, про це стали говорити. Як віцепрем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, я опікувалася координацією політики, забезпеченням гендерної рівності, тоді ця робота вперше в історії незалежної України стала пріоритетом для Уряду.

Нинішні ганебні висловлювання представників влади на адресу жінок свідчать, насамперед, про те, що в ціннісному вимірі країну відкинуто в минуле. Ці люди не є новими. Вони вирощені радянщиною. Мені дивно, що когось це дивує. Адже всі бачили попередню роботу чинного Президента та його команди. З їхньої «творчості» давно було зрозуміло, з чого зліплений світогляд Зеленського та його оточення. Гумор «95 кварталу» – це приниження, суміш сексизму, расизму, ксенофобії, антисемітизму, гомофобії, геронтофобії тощо. Тому цілком логічно, що приниження стало державною політикою. Я попереджала про це торік перед виборами, коли казала, що Зеленський – людина з парадигми «принижувати / принижуватися».

Усе це є дуже небезпечним, адже влада показує приклад, задає напрям руху. А сексизм – це дорога у Москву. Якщо не протидіяти таким випадам, цивілізаційна прірва між нами й вільним світом стане непоправно великою. Якщо ми будуємо вільну країну рівних можливостей, за сексизм має наставати невідворотна й жорстка політична відповідальність. Як бачимо, паростки такої політичної культури знищуються. Влада не усвідомлює й не хоче визнавати своєї помилки. Про це свідчать і ритуальні нещирі вибачення Корнієнка за методичкою, і те, що навіть жертва ганебного висловлювання стала на захист своїх кривдників…