Інтерв'ю«Економічна спроможність дуже впливає на впевненість жінок»: інтерв’ю з Анною Мазур

 Який відсоток жінок в Україні перебуває зараз в активному пошуку роботи? Як багато жінок втратили роботу через війну?

Станом на 1 червня 2022 року у Державній службі зайнятості зареєстровано 311 тисяч безробітних, з них жінки становлять 61%. Це єдині офіційні дані, які стосуються жінок на українському ринку праці, але чи дають вони повне розуміння ситуації в країні?

За відсутності офіційної статистики, яка б дала нам повну картинку, доводиться робити припущення. За даними Міжнародної організації праці, станом на травень 4,8 млн українців втратили свої робочі місця. На жаль, МОП не дає поділу даних за статтю, зате наводить ще одну цифру: без роботи залишились 1,2 млн тих, хто виїхав за межі країни, а ми знаємо, що переважно це були жінки. Із тих 3,6 млн безробітних, які залишились в Україні, жінки, ймовірно, теж становлять значну частину. У підсумку ми, імовірно, маємо щонайменше кілька мільйонів жінок, які зараз перебувають у пошуку роботи.

У червні наша команда провела дослідження, в якому взяли участь понад 700 респонденток, які зараз знаходяться в пошуках нових можливостей для генерації доходу. 58% опитаних шукають нову роботу з повною зайнятістю, 19% — з частковою зайнятістю, майже 12% шукають додатковий підробіток до основної роботи, 6% хочуть запустити власну справу, а трохи більше 3% шукають фінансування (стипендії/гранти) для поточної діяльності.

На різних платформах найбільша кількість вакансій від роботодавців спостерігається за такими спеціальностями: охоронець, водій, робочі спеціальності (майстер, вантажник, токар, електрик, тощо), продавець, кур'єр, касир. Серед сфер діяльності за кількістю вакансій лідирують інженерія, виробництво, логістика та ІТ. Такий розподіл ілюструє сильний гендерний дисбаланс пропозицій: більшість із них розраховані на чоловіків, тоді як роботу шукають насамперед жінки – причому і за кордоном, і в Україні.

 Чому для вашої команди було важливо провести це дослідження?

Перше завдання, яке стояло перед нашою командою, коли ми проводили дослідження, – зрозуміти потреби жінок у поточних умовах. Іде вже п’ятий місяць повномасштабної війни, час і потреби змінюються досить швидко. Тому важливо було побачити, що наразі є актуальним і важливим. Ми досліджували готовність шукати роботу, розуміння жінок, що вони хочуть робити, в який бік їм рухатися, скільки часу вони хочуть працювати: повний чи неповний скорочений день, просто якісь додаткові можливості. Це ключові завдання, які стояли перед нами. Інші категорії, які ми розглядали і які стосуються працевлаштування, то це наявність цифрових можливостей та питання щодо економічної спроможності жінки.

Ми опитували жінок, які перебувають і в Україні, і за кордоном. Насамперед шукали чутливі категорії: жінки з інвалідністю, жінки з дітьми, жінки, які доглядають за іншими членами родини, військовослужбовиці, представниці ЛГБТ-спільноти, щоб справді зрозуміти й покрити потреби різних груп.

 Які позиції зараз найбільш затребувані серед жінок, а які професії, навпаки, не мають попиту?

Якщо проаналізувати, яку роботу на популярних майданчиках найчастіше шукають кандидатки, то найбільший попит спостерігається на вакансії бухгалтера, оператора кол-центру, дизайнера, менеджера з продажу, SMM-спеціаліста, юриста, контент-менеджера, маркетолога, рекрутера, перекладача з англійської мови, копірайтера, тестувальника програмного забезпечення.

Утім, зараз кількість зацікавлених у роботі втричі перевищує кількість відкритих вакансій. За даними Державної служби зайнятості, станом на 1 червня 2022 року в середньому по Україні на одне вільне робоче місце претендувало 12 кандидатів проти 5 осіб минулого року. Конкуренція висока, вакансії закриваються дуже швидко: рахунок часто йде на години. В умовах, коли кожна вакансія — це можливість покращити своє економічне становище, важко говорити про потрібні чи непотрібні професії.

Наше власне дослідження показало, що жінки готові бути максимально гнучкими в пошуку роботи. Так, більшість респонденток (66,9%) готові працевлаштуватись на нижчу позицію в новій для себе сфері діяльності, а майже 22% готові піти на пониження в тій же сфері, де працювали до війни. Крім того, майже 90% опитаних нами жінок згодні на додаткове навчання. Найпопулярніші напрями для навчання — IT, англійська мова, маркетинг, дизайн, HR, проєктний менеджмент, копірайтинг.

 Де краще шукати вакансії? Як зробити цей пошук максимально результативним?

Пошук роботи залежить від багатьох факторів: місця перебування, попереднього досвіду, можливості працювати віддалено, знання мов тощо. Дуже важливо спочатку зрозуміти, чітко окреслити для себе поточну ситуацію і тільки потім починати активні пошуки роботи.

Людям, які шукають роботу в Україні, раджу переглядати вакансії на наявних великих майданчиках: Work.ua, Rabota.ua, Happy Monday, DOU. У часи невизначеності ми повертаємося туди, де все вже відомо й зрозуміло, тому кількість актуальних пропозицій на згаданих платформах зростатиме щодня.

Якщо ви шукаєте роботу за кордоном, раджу насамперед розібратися в питаннях легалізації та працевлаштування: чи потрібно реєструватися в центрі для біженців, як отримати дозвіл на роботу саме в цій країні тощо. Шукати вакансії та інші можливості варто на місцевих ресурсах, про які можна запитати в центрах реєстрації біженців. Я також рекомендую сайт Jobs for Ukrainian Refugees, де зібрані вакансії, рекомендації й посилання на спільноти пошуку роботи в країнах, де зараз в основному перебувають українці.

Також можна шукати роботу віддалено. Це можуть бути посади на повний робочий день, часткова зайнятість або фриланс. Віддалену роботу можна шукати на UAtalents, Employ Ukraine, Job Aid Ukraine, Jobs for Ukraine, Adaid.eu. Фриланс — на біржах Upwork і Fiverr. Але зауважу, що 90% віддалених можливостей вимагають знання англійської мови.

У пошуку роботи все дуже індивідуально. По-перше, це залежить від умінь та вимог людини, яка шукає роботу: чи знає вона англійську, чи хоче вона працювати в офісі або віддалено, країна, в якій перебуває, бо пакет документів різниться також і від країни, де ти працюватимеш. У такому випадку неможливо давати конкретних порад. Наприклад, якщо говорити про елемент фотографії в резюме: у деяких країнах тебе навіть розглядати не будуть, якщо у твоєму резюме є фото. Дуже важливо зрозуміти контекст, у якому ви перебуваєте: чим більше ви розберетеся в ситуації, тим більш ефективними будуть процеси пошуку роботи. Варто розуміти індустрію, бажану посаду та рівень вашого досвіду.

 Чи спостерігаються полегшення в умовах прийняття на роботу? Можливо, роботодавці ставлять менше вимог до потенційних кандидатів або не вимагають значного досвіду в конкретній сфері?

Працевлаштування — це не благодійність. Поточна ситуація з безробіттям в Україні пов’язана зі скороченням чи зупинкою підприємницької діяльності. Тож якщо українська компанія здатна зараз триматися на плаву, ще й наймаючи нових працівників, то вимоги до кандидатів, навпаки, будуть високі. Багато висококваліфікованих працівників опинилися в пошуках роботи, кількість відгуків на одну вакансію збільшилася в рази. Тож загалом ситуація протилежна: вакансій менше, конкуренція за них вища, тому спрощення вимог до кандидатів чи умов працевлаштування для роботодавців не має сенсу.

Щодо міжнародних компаній, то деякі з них запустили для українських кандидатів fast track – прискорений процес розгляду аплікаційних заявок. Критерії відбору при цьому не змінюються, просто серед усіх кандидатів українців розглядають першими, що спрощує отримання роботи, але тільки тоді, коли ви відповідаєте всім вимогам.

 З якими викликами, окрім повномасштабної війни, зіткнулися жінки під час пошуку роботи?

Велика кількість українських жінок сьогодні перебуває в такому становищі, коли потрібно захищати себе фінансово й будувати якийсь економічний фундамент, щоб почуватися впевнено. Економічна спроможність теж дуже впливає на самовпевненість, самооцінку, можливості свого розвитку чи своєї родини.

Більшість тих, хто пішов до ЗСУ, – це чоловіки, тому в жінок більшою є потреба працювати, аніж бажання, щоб подвоювати дохід у сім’ї. Існує великий запит на формат гнучкої роботи, адже в тебе є декілька годин, коли, наприклад, ти можеш знайти когось, хто посидить з дитиною, або поєднувати роботу й виховання. Моменти гнучкості, вільного графіку, підробітку, часткової зайнятості – ті формати, які є найбільш затребуваними серед жінок, але, на жаль, їх і найменше серед пропозицій роботодавців.

 Як допомагають програми підтримки та грантові можливості для жінок?

Такі можливості покликані знизити рівень негативного впливу поточних обставин, надати підтримку та додаткові ресурси для жінок.

Велика кількість ініціатив спрямована перш за все на надання психологічної підтримки постраждалим від війни. Це важливий фундамент будь-якої подальшої діяльності: чи то пошуку роботи, чи освіти, чи адаптації на новому місці. Наразі жінки переживають колосальний рівень невизначеності щодо майбутнього і впоратися з ним самостійно іноді досить важко. Тому такі ініціативи об’єднують професійних психологів, які вміють надати фахову підтримку учасницям з допомогою групових чи індивідуальних консультацій.

Другі за популярністю – ініціативи з посилення економічної спроможності жінок: програми кар’єрних консультацій, менторство, перекваліфікація, освітні стипендії, гранти, курси з підприємництва. Саме через те, що повномасштабна війна спричинила надвисокий рівень безробіття, такі ініціативи дозволяють посилити навички з працевлаштування в учасниць, отримати нову професію або навіть створюють робочі місця чи надають фінансову допомогу вже наявним бізнесам та жіночим організаціям.

 Що варто робити компаніям, щоб мотивувати нових співробітниць, з огляду на психологічну втому, роздратування чи інші негативні емоції, які виникають у них під час війни та впливають на якість роботи?

Колективам у компаніях доводиться адаптовувати нових співробітників в умовах того, що зараз вони часто відчувають роздратування, гнів, утому. Важливо насамперед визнати, що це не просто втома. Війна спричинила сильну психологічну травму в значної кількості українців і українок, і більшість потребує саме фахової психологічної допомоги. З позитивних прикладів деякі компанії зараз запускають такі ініціативи всередині: наймають корпоративного психолога або мають слоти для своїх співробітників у незалежних психологів.

Інший формат – групові зустрічі з психологами для власних команд. Такі зустрічі дозволяють зрозуміти причини власного стресу, визначити, що саме з нами відбувається і як собі допомогти.

Інший важливий аспект підтримки від роботодавців – гнучкість. Наші поточні робочі дні не схожі на звичайне життя. Їх постійно переривають повітряна тривога, необхідність виділити додатковий час рідним, постійні переїзди, погані новини та ще безліч інших ситуацій. Тож гнучкий робочий графік, можливість узяти вихідний через напружений емоційний стан, розуміння, що люди працюють із бомбосхожищ або коридорів та пом’якшення вимогливості щодо термінів і швидкості виконання тих чи тих завдань – усе це дуже важливий аспект підтримки своїх команд сьогодні.

 Як змінилася діяльність Happy Monday під час війни? Як ви створювали організацію «Професіонали майбутнього»?

Я часто кажу, що вся сіль у назві – я мрію, щоб максимальна кількість людей знайшли своє джерело професійної реалізації, вибрали роботу до душі та мали щасливі понеділки й інші дні тижня. З цією метою Happy Monday працює вже майже 5 років. Наше завдання – допомагати людям з працевлаштуванням, і ми використовуємо для цього різні шляхи: розвиваємо платформу з вакансіями та професійними можливостями, пишемо про корпоративну культуру компаній, даємо кар’єрні поради та допомагаємо побудувати процес пошуку роботи більш ефективно через освітні проєкти й ініціативи.

Багато проєктів та ініціатив ми робимо в партнерстві. Так ми працюємо над посиленням працевлаштування людей старшого віку разом із фондом «Життєлюб», а також створили освітній серіал на цю тему разом з Міністерством цифрової трансформації для платформи «Дія. Цифрова Освіта». Останні два роки плідно працювали з темою працевлаштування ветеранів із Центром зайнятості вільних людей та Програмою реінтеграції ветеранів IREX, спростовували міфи та інші негативні переконання роботодавців щодо працевлаштування ветеранів. Постійно долучаємося до ініціатив з працевлаштування й розвитку молоді разом з AIESEC, «Навчай для України», Klitschko Foundation.

Для реалізації таких соціально важливих ініціатив ми створити власну громадську організацію «Професіонали майбутнього». Зараз під час війни це виявилося надзвичайно доречно, бо з перших тижнів ми переформатували роботу платформи для допомоги українцям з пошуком роботи під час війни та долучилися до створення системних програм посилення економічної спроможності внутрішньо переміщених осіб, молоді та жінок.

 Як виникла ідея співпраці з ООН Жінки в Україні над створенням проєкту Women For The Future?

Women For The Future виникли у відповідь на поточну ситуацію у сфері працевлаштування й економічних спроможностей жінок, що склалася через повномасштабну війну. Це проєкт з кар’єрної допомоги жінкам і дівчатам, які втратили роботу і/або дохід унаслідок війни та шукають можливості з працевлаштування. Ми прагнемо підвищити їхню обізнаність у питаннях працевлаштування, надати доступ до професійного навчання, тренінгів та наставництва, посилити їхні економічні можливості в Україні та за кордоном.

 Хто може взяти участь у цьому проєкті?

Ми не ставили жодних вікових обмежень, і так само не ставимо обмежень щодо географії перебування. Це можуть бути і внутрішньо переміщені особи, і люди, які повернулися на місця постійного проживання, і ті, хто перебувають за кордоном. Те, навколо чого ми будемо будувати відбір, – це поточна ситуація жінки. Чим менша її фінансова спроможність, тим більше підтримки їй потрібно. Це означає, що таким випадкам ми будемо приділяти більше уваги, брати того, хто в першу чергу потребує нашої допомоги.

Для участі потрібно заповнити заявку, де також будуть питання щодо поточної ситуації жінки, та мотиваційний лист. До реалізації проєкту ми залучимо партнерів з приватного сектору, платформи з працевлаштування та кар’єрні ініціативи.

 Які етапи має проєкт Women For The Future? Які заходи та програми будуть відвідувати учасниці?

Ця програма досить комплексна, і вона розрахована майже на десять місяців. Потреби жінок за цей час будуть змінюватися, тому ми готові до гнучкого перебудування й реструктуризації програм.

Увесь проєкт побудований як комплекс ініціатив, які стосуються різних потреб жінок. Ми хочемо почати з формату психологічної підтримки та посилення самозарадності жінок, бо насправді, як бачимо і з дослідження, у жінок досить високий рівень невизначеності щодо майбутнього та стресу, який вони переживають. Іноді ці чинники не дозволяють навіть скласти резюме й надіслати їх на якісь вакансії, бо ти настільки розгублена, що не розумієш, куди себе подати. Тому починаємо з побудови навичок самозарадності, і сподіваємося, що це допоможе побудувати фундамент упевненості та почати діяти.

Це будуть регулярні зустрічі з коучами, психологами, експертами з ментального здоров’я, які можуть надати учасницям необхідні інструменти самозарадності й розповісти про те, як діяти в часи невизначеності, як позбутися провини вцілілого чи відчуття безпорадності, як планувати в мінливому світі, тощо.

На наступному етапі ми переходимо до кар’єрного консультування, що безпосередньо будує навички працевлаштування. Це допомога з пошуком відповідних вакансій, підготовкою LinkedIn-профілю, написанням мотиваційних листів, проходженням співбесіди.

Третій компонент, який є дуже важливим, – це вже безпосередня співпраця з бізнесом, лобіювання інтересів жінок щодо створення додаткових робочих місць, адаптації, гнучкості, часткової зайнятості. Хочемо також долучити бізнес до програм навчання та перекваліфікації жінок щодо їх потреб.

Існує розбіжність у попередньому робочому досвіді жінок і нинішньою ситуацією на ринку, де справді є можливості працевлаштування. Проводячи перекваліфікацію, ми маємо скерувати тих, хто шукає роботу, у той бік, де є релевантні пропозиції. Також сподіваємося на підтримку бізнесу, на те, що компанії також будуть долучатися до навчальних ініціатив, формування певних практик, інтернатур, щоб безпосередньо брати участь і впливати на працевлаштування жінок. Можна довго консультувати й навчати, але вимірювати результати роботи хочеться кількістю працевлаштованих, тому співпраця з бізнесом в межах цієї ініціативи дуже важлива.

текст: Ольга Дуденко