Інтерв'юКоли людина відкриває бажання – це допомагає реабілітації після поранень. Розмова з сексологинею

Юлія Ярошенко – сексологиня та засновниця S.E.X.prostir, чия діяльність повʼязана із сексуальною освітою для дорослих. Вона долучилася до освітнього проєкту «Recovery. Сексуальне життя» від фонду Олени Пінчук як експертка й тепер навчає сексологів, психологів, психіатрів та інших учасників програми про те, як аналізувати еротичну уяву, про функції еротичних фантазій і їхню роль у формуванні емоційного звʼязку з партнером/партнеркою й у розвитку особистостіта сексуальній реабілітації ветеранів.

Розпитали Юлію, чого саме вона навчає в сексуальній реабілітації, яких інструментів не вистачає сексологам і психологам для роботи з людьми, що відновлюються після бойових дій і чому нам необхідна сексуальна освіта як глибше розв'язання проблеми. 

 текст: Анастасія Микитенко

Юлія Ярошенко 

сексологиня та засновниця S.E.X.prostir

Для того, щоб суспільство було залучене до відновлення ветеранів, нам треба переосмислювати брак належної сексуальної освіти та змінювати ставлення до сексуальності й зробити його більш зрілим і позитивним

Про роботу в «Recovery. Сексуальне життя» 

У проєкті я створюю навчальну програму, яка стосується емоційної сфери та внутрішньої відбудови психіки. Я навчаю виявляти етапи розвитку сексуальності та підбирати техніки для наступного кроку.

Спочатку ветерани та ветеранки, які пережили поранення, вчаться звʼязку зі своїм тілом на фізичному рівні – знімати й одягати протез, пересуватися, приймати душ, обирати доступні позиції в сексі тощо. 

Проте сексуальність – це не тільки розуміти, як працює та чи інша поза. Вона також проявляється ментально: розуміння еротичних фантазій і своєї ролі в стосунках, відчуття власної сексуальності, пошуки того, що заводить у партнерах або партнерках і вміння фокусуватися на контексті сексуальної гри й емоційному контакті, флірті тощо. Моя частина навчання саме про це. 

Мені подобається будувати таке суспільство та жити у світі, де є задоволення, де люди хочуть бути справжніми, де є інтимність, близькість, де є натхнення

Коли людина згадує або відкриває свої бажання й здійснює їх, це допомагає в загальній реабілітації. Це про відчуття мотивації рухатися вперед і насолоди, задоволеності, цілісності та звʼязку з внутрішнім «я». Інтимність і насолода є рушійною силою у відновленні. Після реалізації сексуальних бажань у людини загально покращується настрій, зʼявляється натхнення досліджувати нове, хотіти чогось більшого. Наше тіло не вічне – воно змінюється, старіє. Проте емоції, еротична уява та пов'язані з ними бажання залишаються завжди, як і захоплення від відкритості на нове. 

Моя частина матеріалу вчить аналізувати й описувати сексуальні ідентичності, які допомагають вийти з віктимних. Розвиток і відновлення сексуальності базуються на вмінні сконцентрувати увагу на фетишах і створити толерантне ставлення до своїх бажань. Людина, яка пережила травматичну подію, стала сильнішою й може зростати, досліджувати, має право на майбутнє, у якому вона фліртує, цілується, грає в нові сексуальні ігри.

 Для того, щоб суспільство було залучене до відновлення ветеранів, нам треба переосмислювати брак належної сексуальної освіти та змінювати ставлення до сексуальності й зробити його більш зрілим і позитивним. Мені подобається будувати таке суспільство та жити у світі, де є задоволення, де люди хочуть бути справжніми, де є інтимність, близькість, де є натхнення. І я рада бути частиною програми, де я можу повертати це задоволення. 

Про те, що найчастіше потребує пояснення

У курсі програми ми приділяємо багато уваги тому, щоб навчитися не засуджувати. Коли людина в толерантній позиції, вона зможе дійсно допомогти, зрозуміти, що відбувається в парі, допомогти ветеранові або ветеранці відновлювати звʼязок зі своєю партнеркою чи партнером. Некоректні інтерпретації або критика в роботі можуть лише більше травмувати. Ветеран або ветеранка, ймовірно, не стануть відкриватися такій людині, як і всі люди з дорослою сексуальністю.

Чому так часто говоримо про толерантність? Бо українці досі переживають пострадянську травму. Політика сексуальності в радянські часи робила секс та особливо сексуальні фантазії чимось ганебним, поганим, таким, що заслуговує на покарання. Відтак ми – ветерани й ветеранки, їхні партнери й партнерки, лікарі й психотерапевти – досі можемо засуджувати якісь фантазії та бажання, що перериває шлях відновлення. 

 До речі, саме через це у програмі беруть експерти із США, Великої Британії, Ізраїлю, але й з України. Колеги діляться своїм досвідом, який вони систематично вивчають багато років, а ми допомагаємо адаптовувати матеріали своїм знанням українського контексту, бо в нас зовсім інша сексуальна культура й відчуття того, що є прийнятним, як відбувається флірт, які ролі можуть набувати чоловіки та жінки тощо. Саме на базі цих багатьох напрацювань збірки різних лекцій і досвідів, я думаю, і народжується дуже цікава та потужна програма, яку ми створили з Фондом.

 Також помічаю, що коли ветерани або ветеранки після поранень запитують, чи будуть вони сексуально привабливими, якщо в них є ампутації, чи зможуть вони взагалі ще колись мати секс, то вони часто наштовхуються на жалість, навіть від партнерів і партнерок, а це найстрашніше для сексуальності. Зʼявляється картина сорому, безпорадності, а не горизонту нових можливостей, поваги до шляху, який людина пройшла. Бути захисником чи захисницею – це насправді дуже сексуально, сильно, владно.  

Програма також розкриває те, як налагодити довірливу обстановку, у якій ветерани й ветеранки можуть поділитися своїм досвідом, які питання ставити людям для того, щоб вони змогли зрозуміти контекст сексуальної гри між собою, як саме аналізувати еротичні фантазії, як допомогти пройти сором і навчити людей фліртувати та говорити між собою, як допомогти в розумінні еротичних фетишів. 

Про важливість сексуальної освіти

Насправді це чудово, що ця програма є, що ми можемо консультувати експертів про сексуальну реабілітацію. Проте також хотілося б, щоби не тільки ветерани й ветеранки й ті, хто з ними працюють, мали хорошу сексуально освіту. Коли так багато людей залучені у війні, і зараз, і в майбутньому ми постійно будемо зустрічатися із захисниками й захисницями, будувати з ними стосунки, сексуальні зокрема. І нам важливо бути відкритими до різного, уміти спілкуватися з людьми, у яких був інший досвід. 

Важлива не «дешева» сексуальна освіта, яка розповідає лише про технічні аспекти того, як уникнути ЗПСШ або небажаної вагітності. Проте також має бути інформація про різні сексуальні культури, про емоційність, збудження, етапи розвитку сексуальності людини. І до цієї освіти мають долучатися батьки, школи, суспільство загалом. Тема сексу не має бути таким табу. Люди мають уміти говорити про секс. Саме це допомагає уникнути жалю до інших, сорому перед собою, браку розуміння про те, що таке привабливе тіло, що таке сексуальність узагалі. 

Та я рада бачити, що все більше людей подаються на нашу програму, бо хочуть також створювати світ, де ми краще розуміємо свою сексуальну ідентичність і не боїмося її шукати. Ми вже провели два набори, адаптуємо матеріал на третій набір, бо отримали багато цінного фідбеку, а також записуємо вебінари для тих, хто не пройшов відбір на основну програму.