НовиниУ Тайвані померла остання відома «жінка для втіх». Таких жінок віддавали в сексуальне рабство

У Тайвані 10 травня померла остання відома «жінка для втіх» часів Другої світової війни. Їй було 92 роки. Фонд порятунку жінок Тайбея повідомив, що сім’я жінки дозволила повідомити про її смерть після приватного похорону. Її імені не розкривають, пише BBC.

«Жінками для втіх» називали тих, хто був змушений працювати в борделях японської армії в період між 1932 і 1945 роками. За оцінками активістів, 200 тисяч людей з окупованих територій потрапили в сексуальне рабство, зокрема близько 2 тисяч жінок із Тайваню.

Жінки, які потрапляли в сексуальне рабство до Японії під час Другої світової війни, походили з окупованих територій Кореї, Китаю, Тайваню й Філіппін, а також з інших регіонів.

Тайбейський фонд порятунку жінок повідомив, що після відкриття гарячої лінії в 1992 році на місцевому рівні вдалося знайти 59 жінок, які постраждали від сексуальної експлуатації в той період.

«Ми продовжимо вести облік «жінок для втіх» і сподіваємося, що правда про сексуальне насильство не зникне з їхніми смертями. Ми продовжимо вимагати від японського уряду вибачень і компенсації цим жінкам і їхнім сім’ям», – ідеться в заяві фонду.

Сексуальна експлуатація жінок давно є болісним питанням у відносинах Японії з її сусідами. Раніше Японія виплатила Південній Кореї компенсацію в розмірі мільярда єн (7,2 мільйона доларів), однак постраждалі жінки назвали її недостатньою.

У 2015 році Фуміо Кісіда, який тоді був міністром закордонних справ країни, перепросив у Південної Кореї за «серйозну образу честі й гідності великої кількості жінок». Проте незабаром після цього тодішній прем’єр-міністр Японії Сіндзо Абе заявив у японському парламенті, що «не було знайдено жодного документа, який би свідчив про те, що «жінок для втіх» забирали насильно».

За словами професорки Мері Маккарті з Університету Дрейка, яка спеціалізується на внутрішній і зовнішній політиці Японії, країна мінімізувала згадки про «жінок для втіх» у своїй історії. Наразі в Японії немає одностайного рішення щодо таких жінок: ким вони були, як і для чого їх вербували та що слід робити тепер.

«Їхню історію стерли вилученням цієї теми з японських шкільних підручників, японськими політиками, які заперечували цю тему, а також активним наполяганням уряду й окремих політиків на тому, щоб пам’ятники «жінкам для втіх» по всьому світу були прибрані», – сказала Маккарті.