Подкасти«Вільний час і гроші – антоніми». Альона Гудкова – про вміння відмовляти та повернення «Куражу»
«Благодійність має бути константою діяльності людини»
Альона Гудкова – засновниця благодійної барахолки «Кураж». Це дводенні події на київському ВДНГ із вечірками, концертами, лекціями, майстер-класами та іншими розвагами. За весь час «Кураж» зібрав 20 мільйонів гривень на благодійність, а ще створив проєкт «Будь любым» про прийняття себе та інших, який отримав золото Effie (нагорода в галузі маркетингових комунікацій).
Після перерви у проведенні заходів через карантин, у липні «Кураж» повернувся. У новому випуску «ЇЇ» ПОДКАСТУ говоримо з Альоною, за яких умов відбувається барахолка зараз, як змінив її життя маніфест «Будь любым» і чи вдається поєднувати роботу та сімейне життя.
Читайте короткий варіант інтерв’ю або слухайте повну розмову в подкасті на зручних для вас платформах (Apple Podcasts, SoundCloud, Spotify, Google Podcasts).
Альоно, передусім вітаю тебе з поверненням «Куражів» після карантину.
Сподіваюся, це тривале повернення.
Як удалося пройти період до того, як ви дізналися, що можна знову проводити івенти?
По мені можна було вивчати психологію, бо я пройшла всі етапи: відторгнення, ейфорію, депресію, прийняття.
Як ви адаптувалися? Чим у цей час займалася ваша команда?
Ми продовжували працювати в онлайні. У нас близько 150 000 підписників на всіх сторінках «Куражу», тому ми не могли їх просто так залишити й сказати: «Чуваки, ми пішли у відпустку, ми на карантині». Ми робили багато ефірів, працювали з різними партнерами. Ми перетворилися на певний канал з підтримки ком’юніті.
Я підприємиця, яка несе відповідальність за те, щоб не «профукати» все, що напрацьовано, зокрема команду. Мені здається, ми зібрали круту команду, і хотілося дати їм роботу, щоб вони не думали, де зараз підзаробити грошей. Тому ми трошки перекваліфікувалися й почали поступово вести клієнтів з маркетингу, бо це те, що в нас класно виходить. Ми розуміли, що ресурс і досвід у нас є, і його можна продавати.
Зараз займаємося менеджментом сторінок, проведенням івентів, комунікацією з користувачами. Серед наших клієнтів – друзі, які мають малий і середній бізнес, який шукає надійного партнера для початку роботи з маркетингом. Звісно, нам далеко до якихось крутих рекламних компаній. Але в нас добре виходить у такому «домашньому» форматі. Нам удалося трошки підзаробити, хоч поки ця історія не дуже прибуткова.
Серед наших клієнтів – Gudfood, це бізнес мого чоловіка Саші Гудкова; а також Black Coffee. А ще ведемо переговори з бізнес-центром Forum, де я колись працювала маркетинг-директоркою. Можливо, візьмемо [проєкти] Ігоря Сухомлина (київський ресторатор – ред.), говоримо з ним про це.
Я підприємиця, яка несе відповідальність за те, щоб не «профукати» все, що напрацьовано, зокрема команду
А як ви зараз проводите «Куражі», щоб це було безпечно в карантинних умовах?
Зайду здалеку. Коли тільки з’явилися послаблення карантину, зразу з’явилися фотографії, як люди вриваються на концертах, наприклад. І вся івент індустрія почала казати: «Як так можна? Ви дискредитуєте», – і таке інше. Я тоді теж була серед людей, які не працюють, і було образливо, що хтось проводить концерти й люди хворіють.
Коли начебто стало можна проводити «Кураж», ми багато спілкувалися з юристами. Суть у тому, що є правила. Наприклад, можна запускати одну людину на 5 м². Зараз це жорсткіше й можна пускати одну людину на 10 м², якщо входимо в жовту-помаранчеву зону. Ми порахували, що на всю територію, де проводимо «Кураж», можна запускати 4 000 відвідувачів. Звісно, стільки людей у нас не було, лише 1 500. Тобто все в межах закону. У нас усюди висіли застереження: тримайте дистанцію, одягайте маску. Лекторії були з великою дистанцією; на фудкорті розмітка для черги. Ми зробили тупо все. Це був як політ у космос.
Але дивися, яка справа. Як тільки почався «Кураж», я зрозуміла, що натовп узагалі ніяк не можна регулювати. У якийсь момент вийшла, коли йшов дощ, грала Katro Zauber, усі люди вривалися й танцювали. Досі не можу просушити свої кросівки, така мокра була від дощу. І в цьому всьому натовпі в масці була я одна. Я виходжу, беруся за голову й думаю: якщо зараз приїде поліція, що я їм скажу?
У «Парфумері» є фінальна сцена, коли він розбризкує запах і починається оргія на площі. Ось мені тоді здавалося, що дивлюся на цю сцену, де люди просто забили на безпеку, будь-який social distance. Було таке відчуття, наче всі просто дуже втомилися боятися. Тому висновок такий: люди не керовані, бажання тусуватися не кероване. Ми зробили все, що могли зі свого боку. У людей є можливість зберігати безпеку, але я не можу змусити дорослу людину зробити це. Зараз ми й далі робимо все за совістю: розмітку, антисептики – але, як це врегулювати, мені досі не зрозуміло.
А від самого івенту ти кайфуєш під час проведення: ось ви танцюєте під дощем і вриваєтеся, чи після, коли видихаєш і бачиш результат?
У нас не було «Куражів» пів року – і ми вижили! Й ось перший «Кураж», який провели, був настільки емоційно сильним, що це був мало не мій улюблений «Кураж». Він просто був дуже емоційно сильним. Нас прийшли підтримати величезна кількість людей. На одному квадратному метрі стояли Черняк, Бородіна, Горбачова, Птушкін, Дурнєв. Люди танцювали під дощем.
Й у мене в той момент було два почуття: я дуже хотіла насолоджуватися, а з іншого боку, мені було тупо страшно, бо не розуміла: правильно ми робимо все чи ні? Приїде поліція? Що я їм буду розповідати? Я вже можу напитися врешті-решт? Тому я не кайфанула до кінця, хоча, зазвичай, мені це вдається.
Давай поговоримо про благодійну складову вашого проєкту. Цього року ви вибрали напрям – дестигматизація безпритульних. Чому обрали цю тему й чим вона зачепила персонально тебе?
Ми довго працювали з темою дітей з інвалідністю та взагалі інклюзивністю. Важливо, що ми даємо не лише гроші, а й інформаційне розкриття питання. Мені навіть один представник великої благодійної компанії сказав: «Дивися: ви перестали говорити про інклюзію – усі перестали й почали говорити про безпритульних». Тобто в чомусь ми тренд-сетери, бо говоримо просто про складні речі.
Ми вирішили змінити фокус, бо наче стали трохи заангажованими цією темою [інклюзивності]. І просто вибрали тему, де найменше всього уваги людей і де можемо розкритися не лише як фінансовий донор, а й як інформаційна підтримка. Тема безпритульних не відома, не зрозуміла, закрита, табуйована. Ми любимо такі виклики, тому вирішили обрати її.
І ви плануєте не просто зібрати гроші, а й допомогти створити інфраструктуру*, наскільки я знаю?
*«Кураж» і Suka_zhizn планували запустити першу в Україні систему обліку безхатьків
Так, ми звернулися до фонду Suka_zhizn і запропонували їх взяти собі «під крило». У нас були одні плани, однак вийшло так, що фонд це сприйняв трошки інакше. Ми думали, що це буде спільна робота: можемо поділитися знайомствами, десь відкрити двері, десь зробити крутий фотопроєкт. Однак для Suka_zhizn важливішою була саме фінансова сторона, а карантин уніс свої корективи в те, скільки грошей ми можемо віддавати. І з минулого «Куражу» не передавали гроші на благодійність, бо ми опинилися в такій ситуації, коли нам потрібні гроші для того, щоб зробити наступні івенти.
Тому обов’язково повернемося до цього питання, і ті гроші, які будемо передавати на благодійність, підуть саме в Suka_zhizn. Ми підтримуємо їхню діяльність і дуже їх любимо. Але на цьому етапі це не до кінця оформлене партнерство.
Але ви ж на карантині робили набори для безпритульних.
Так, ми менше ніж за добу зібрали 400 000 гривень. І тоді я в котрий раз відчула силу ком’юніті. Ми зібрали й передали 2 000 наборів із засобами індивідуального захисту.
Тема безпритульних не відома, не зрозуміла, закрита, табуйована. Ми любимо такі виклики
У тебе є цифра, скільки ви зібрали на благодійність за весь час існування «Куражу»?
Так, більше 20 мільйонів гривень. Це разом з коштами, які нам передав Monobank, який є нашим партнером.
Тебе особисто ця цифра мотивує?
Так, але я вже до цього звикла. Я більше кайфую від процесу, ніж від результату. Самого факту того, що, коли мені сумно чи не зрозуміло, можу згадати, що моя робота має сенс, мені більш ніж достатньо. Узагалі ми обговорювали з командою, що не встигаємо зупинитися й відсвяткувати такі перемоги. Але ні в кого немає якоїсь гіпергордості за це. Мені вже здається, що благодійність має бути константою діяльності людини. Чому мені пишатися тим, що я роблю «Кураж»? Це моя робота. Я так до цього ставлюся.
У такій роботі є інша сторона: тобі доводиться відмовляти багатьом людям, благодійним ініціативам. Як тобі з цим?
Та нормально. Якщо концентруватися на тому, що тобі доводиться комусь відмовляти, то можна зійти з глузду. Є правило «4Н + В»: ніхто нікому нічого не винен. Я скептично ставлюся, коли від мене вимагають того, що не хочу, чи ображаються на те, що не можу чогось дати.
У мене в цьому плані така броня в три пальці. Було раніше таке, що переживала, але прийшло розуміння, що я не можу всім допомогти. І питання, що ти хочеш робити: страждати від того, що не можеш допомогти, чи радіти, що можеш допомогти хоча б комусь? Я завжди вибираю фокусуватися на позитиві, бо так крутіше жити.
Давай поговоримо про ваш проєкт «Будь Любым»*. Що для тебе особисто він означає?
* Це проєкт «Куражу», мета якого – полюбити та прийняти себе й оточення.
Для мене це маніфест з прийняття себе. Але, якщо говорити не банальними фразами, то це коли людина не є категоричною до інших людей. Я не завжди була така толерантна, як зараз, і розумію, що цей сенс, який ми придумали й почали втілювати в життя, дуже сильно змінив мене й моє оточення. Мої друзі, якщо хтось скаже за столом щось на зразок: «Чого ти так смієшся?» – а йому одразу чотири людини: «Будь любым!» Це просто вже стало відповіддю на будь-яку грубість, недоречний коментар. А чого він спить з цим хлопцем? А чого вона спить з цією дівчиною? А чому ти так одягаєшся? «Будь любым».
Якщо говорити про мій персональний досвід, то ця фраза дуже розслабила мене в спілкуванні з людьми. Раніше в мене була така оцінна позиція, а зараз її немає. Якби світ так жив і «Будь любым» було національною ідеєю, це давало б круті результати.
А що тобі було важко прийняти не в інших, а в собі?
Ох, так усе: щелепа вперед, на 15 кілограмів після пологів стала більше важити. Учора якраз писала пост про те, як колись хлопець, з яким ми сиділи в барі, сказав: «Ну, ти така класна, але в мене раніше моделі були». Багато таких штук ще з дитинства йде.
Але останнім часом мій фокус уваги змістився. Я почала помічати в собі категоричність у роботі, сильну строгість. Зрозуміла, що мене бісять не інші люди, а я сама. Звісно, я за те, щоб бути собою, не карати себе за емоції. Але через те, що себе приймаю й усвідомлюю ці штуки, я хочу попрацювати над ними.
Вільний час і гроші – антоніми. Для мене гроші не пріоритет. Тому я хочу чотири дні відпочивати й готова жертвувати успіхом
Колись я брала в тебе інтерв’ю для статті про жінок, які не пішли в декрет. Ти тоді розповідала, як удалося розпланувати час, щоб його вистачало й на роботу, і на сім’ю. Чи змінилося щось зараз? Як ти балансуєш?
Як акробат-жонглер на ниточці на висоті чотирьох метрів без страховки. Допомагає жорстке планування. Але не зовсім похвилинно: зараз я йду пити воду, а тоді вмикаю комп’ютер, ні. У мене просто є чітки блоки, коли я проводжу час із сім’єю. Просто пишу в робочий чат: «Я до завтрашнього ранку офлайн». Це означає, що я п’ю вино з горла, катаюся з дитиною на качелі й узагалі відпочиваю. Лише так, інакше неможливо, якщо ти поєднуєш різні ролі.
Я виділяю 2–3 дні на тиждень лише на сім’ю. В ідеалі хочу працювати три дні на тиждень. Зараз читаю книжку «Коротко і по суті», яка вже змінює моє життя. І там ідеться про те, що кожній людині здається, що вона повинна робити вибір. Але насправді вона повинна робити поступки.
Ти повинен розуміти, що для тебе важливо: заробити багато грошей чи вільний час? Не буває інакше. Не буває так, що багато заробляєш і маєш багато вільного часу. Вільний час і гроші – антоніми. Для мене гроші не пріоритет. Тому я хочу чотири дні відпочивати й готова жертвувати успіхом. Правда, не знаю, коли в мене вийде відпочивати чотири дні, поки виходить лише два. Але я прийду до цього рано чи пізно.
Текст: Софія Пилипюк
Продюсер: Костянтин Гузенко
Верстка: Яніна Сич
обкладинка: Анна Шакун
Ведучі: Софія Пилипюк та Анна Хаєцька
ФОТО: Кураж; Костянтин Гузенко
Коментарі
Підписатись