Подкасти«Жінка в репі – це окей». Alyona Alyona – про упередження до реперок та прийняття себе
Досвід роботи в соціальній службі, бодіпозитив та екологія
За останній рік реперка Alyona Alyona (Альона Савраненко) випустила перший альбом, дала перший сольний концерт у Києві, брала участь у закордонних фестивалях. Vogue World називає її «найбільш незвичною українською реп-зіркою», Highsnobiety включає її у список 10 перспективних реперок, а Forbes – у європейський рейтинг «30 Under 30».
Також серед нагород Альони – премія Women in Arts 2020 у номінації «Музика». Women in Arts – це незалежна премія, заснована у 2019 році ООН Жінки в рамках руху солідарності за ґендерну рівність HeForShe в Україні в партнерстві з Українським інститутом. Мета премії – звернути увагу на досягнення жінок, які працюють у мистецтві, публічно подякувати їм за внесок в цю сферу і надихнути на нові досягнення.
У новому випуску «ЇЇ» подкасту Альона розповідає, що раніше до жінок-реперок ставилися з упередженнями. Вона ділиться історіями про боротьбу з цими стереотипами, прийняття себе та роботу із соціальними темами у своїх треках.
Читайте короткий варіант інтерв’ю або слухайте повну розмову в подкасті на зручних для вас платформах (Apple Podcasts, SoundCloud, Spotify, Google Podcasts).
Матеріал підготовлено в партнерстві з рухом HeForShe в Україні.
Мій найперший трек, якому вже понад 10 років, називався «Гендерний удар по стереотипах». Коли я потрапила в реп-спільноту, зрозуміла, що жінок там не люблять. Мій шлях – це, у тому числі, ствердження, що жінка в репі – це окей. Це може кожен охочий, незалежно від статі, віросповідання чи сексуальної орієнтації.
Мій старий псевдонім, який був до Alyona Alyona – Альона Алькаїда. «Алькаїда» тому, що в перекладі це слово означає «база», «фундамент». Мені хотілося бути базою для жіночого репу.
Тоді [коли я починала писати реп] популярними були «сопливі треки» – ці відео набирали тисячі переглядів і за ними судили жіночий реп. Тому хлопці могли думати, що жіночий реп – це лише: «він мене любив, я від нього пішла», розглядали таких реперок як «дівчинок для приспіву».
«ВКонтакті» я була адміністраторкою великої спільноти з жіночого репу. Моїм завданням було вишукувати й показувати, яким може бути реп. Я хотіла показати, що є зарубіжні й вітчизняні виконавиці, які роблять круто.
Потім дівчата почали вриватися в батли й займати призові місця, доводити те, що також можуть читати. Тому в нинішній час гріх жалітися, усе добре, я вважаю. Жінки можуть бути повноцінними реперами. Є реп-ікони жіночі.
Хто твоя рольова модель?
Одна з легендарних і крутих дівчат, яка міксує як реп, так і вокал – Queen Latifah. Її внесок дійсно крутий і вагомий. Missy Elliott теж стала для мене крутим взірцем, якою можна бути, якою можна стати. Потім з’явилася купа сучасних, різних, починаючи від Нікі Мінаж, закінчуючи Princess Nokia.
Щодо взаємної підтримки між реперками – розкажи більше, яку роль це відіграло?
Хто хотів, той робив це. У тому числі я: ніколи не була жадібна на якісь поради. Якщо відновити мій діалог «ВКонтакті», кому й що радила – це буде 1000 розмов. Комусь про рими розказувала, комусь про техніку. Я завжди роздавала поради. І в тому жіночому пабліку, де ми сиділи, також намагалися вести рубрики з корисною інформацією.
Проте серед дівчат була й конкуренція. І не можу сказати, що хтось хотів об’єднуватися у здоровенне ком’юніті. Проте я бачила круті об’єднання дівчат на батлах: коли був командний батл, вони робили круті речі.
Мій шлях – це, у тому числі, ствердження, що жінка в репі – це окей. Це може кожен охочий, незалежно від статі, віросповідання чи сексуальної орієнтації
А зараз в оточенні є подруги, які ламають стереотип про жіночу конкуренцію?
У моєму житті заруб і конкуренції немає, і це дуже круто. Я спілкуюся із Джамалою, Аліною Паш, Мамарікою, Христиною Соловій, Мариною Круть. У нас немає такого, що скасовуй концерт, тому що в мене концерт, чи ти червоне одягла, одягай синє, бо я в червоному [сміється].
Можливо, десь у попіндустрії таке є. Але в мене не той жанр чи вигляд. Наприклад, ми йдемо на якийсь коктейльний прийом, усі у платтях, а я одягла кенгурушку й штани та й усе. Були дівчата, які підходили й казали мені про таку світлу заздрість щодо того, що я можу сама вирішувати, як мені виглядати, скільки косметики використовувати.
Як ти ставишся до премій, які відзначають жінок у мистецтві? Це важливо для тебе?
Це надзвичайно приємно, що мені дали цю премію (Women in Arts – ред.). Приємніше вдвічі, тому що це певна альтернатива типовим музичним преміям, а те, що ця премія стосується жінок – приємніше втричі. Для мене це було неочікувано. Я вже навіть не пам’ятаю, де ми були, коли я дізналася про перемогу. Але мені було так цікаво, хто там ще, які номінанти. Я зрозуміла, що є жінки з різних сфер, які роблять свій величезний внесок у розвиток того чи іншого напряму. Мене просто переповнила гордість. Я пишаюся. Це те, куди йде Україна.
Багато хто знає, що ти була вихователькою в садочку. Але до цього ти працювала в соціальній службі – яким був цей досвід? Чи пов’язано з цим те, що ти часто підіймаєш соціальні теми у своїх треках?
Досвід роботи в соціальній службі привів мене до соціальних тем. Раніше у школі, в університеті – я скрізь була волонтером. Соціальна служба займалася нерівністю, питаннями, які стосуються дітей з особливими освітніми потребами. Відповідно, там завжди були люди з інвалідністю, люди, які були не такі, як усі. І я себе завжди вважала також не такою, як усі. Це було видно, я була найкруглішою у класі. Я любила там (у соцслужбі – ред.) тусити, це випрацювало в мені якесь прийняття. Через це соціальні проблеми в душі в мене завжди.
Ти якось згадувала, що серед соціальних тем, які тебе хвилюють, є екологія. Нам чекати нових треків про це?
Так, треба чекати. Ми навіть знімали кліп на Балі. Чому мене це хвилює? Я дуже люблю збирати гриби й знаю всі полянки, де їх можна збирати. І от там почало з’являтися дуже багато сміття. Гриби перестали рости. Хтось там зробив звалище, хтось – пісок риє.
Приїхала я на батьківщину, вийшла в поле, а там одні кульки. Уже нічого не виросте. Для мене це шок. Ми з батьком любимо ловити рибу, тому я почала помічати, як забруднюються річки. Тобто весь кайф, який я отримую від природи, почав надламуватися. Через кого? Через людей. Я почала цікавитися цією темою. Нещодавно в Баришівці був смерч. Щось змінюється й від цього страшно.
Досвід роботи в соціальній службі привів мене до соціальних тем
Щодо прийняття – себе і свого тіла. Як ти сама працювала з цією темою? Часто стикаєшся з упередженнями щодо своєї зовнішності?
Для мене найважче було навіть не вийти на сцену, а їсти на людях. Тому що найбільший стереотип, який стосується людей у тілі – це те, що ми багато їмо. Усі вважають, що ми їмо мільйони [калорій], але це не так. Їсти на людях для мене було проблемно, а я артист, до мене увага скрізь. Але потім подумала, що я ж людина, така як і ви, чому я взагалі маю забивати голову цим.
У повних людей є комплекс, що якщо повз хтось проходить і сміється, то це з тебе. Але в більшості випадків це не так. Через це можна варитися в котлі своїх переживань, негативу, образ, що хтось узагалі має якесь діло до тебе, до твоєї фігури, до твоїх особливостей. В якийсь момент ця газова плитка відключається, газ закінчується, ти просто втомлюєшся витрачати на це час і знаходиш альтернативу.
Ще до того, як «Рибки» стали відомими, я вкинула все в соціальну роботу, у дітей, у допомогу. Моя вага абсолютно мені не заважала бути з дітьми. Як керівниця – ставила танці, як фізрук – вела фізкультуру, займалася розминками, носила дітей на руках. Може, десь трохи спину зривала, але нічого страшного [сміється].
У тебе якраз нещодавно вийшла бодіпозитивна пісня. Який був фідбек на неї?
Майже після кожного кліпу хтось щось пише. Наприклад, «Пушка-пишка» – це трек про мене, але людей надихає. Їм подобається той факт, що вони просто бачать мене різну. Що я одягла штани зверху на купальник, не прикрила широкою мантією живіт, а відкрила. Вони дивляться й це прикольно. Можливо, у когось блювотний рефлекс це викликає, але це ж просто живіт, одягнений у купальник і зверху штани. Це все. Людей це мотивує, надихає, щоб просто приймати себе.
Трек «Рятувальний круг» – загалом це ода тим частинам тіла, які ми, можливо, не любимо, вважаємо зайвими, і проклинаємо все на світі, що вони є. Але це ода в тому плані, що ми маємо бути вдячні за те, що в нас є таке тіло, його потрібно цінувати. Можливо, через чиюсь криву руку, хтось не потрапив в аварію, можливо, через чийсь великий живіт хтось не забився. Це також грає велику роль. Можливо, чиєсь знайомство відбулося, тому що хтось на інвалідному візку або через чиїсь тату, колір волосся, ніс. Це все, за що нам треба сказати «дякую» своєму тілу і прийняти себе.
Людей це мотивує, надихає, щоб просто приймати себе
Прийняти себе – це не просто залишитися таким, як є. Саме через любов до себе можна вирішити, що хочу підкачати сідниці, збільшити груди, зменшити ніс. Я можу це хотіти зробити через те, що я люблю себе, а не через те, що мені хтось усе життя розповідав про мої недоліки. Можливо, я захочу зробити це через рік, зараз залишатимуся такою, яка я є. Бо я себе люблю і я собі подобаюся. А, можливо, завтра скажу, що через любов до себе я хочу скинути 100 500 кілограмів. І це нормально, коли люди себе люблять і роблять із собою те, що вважають за потрібне: змінюють, деформують, качаються, поправляються. Чудовий приклад – співачка Ріанна. Вона показала, що так, можливо, худоба в моді, але вона хоче бути такою. Їй так комфортно, їй подобається? Значить, усе.
Матеріал підготовлено в партнерстві з рухом HeForShe в Україні
HeForShe – це глобальний рух солідарності в підтримку ґендерної рівності, заснований ООН Жінки, в якому чоловіки та хлопчики стають головними агентами змін. З моменту запуску 2014 року, до кампанії приєдналися глави держав, провідні вчені, керівники глобальних корпорацій, спортсмени, митці та лідери думок, що поділяють філософію ґендерної рівності. В Україні рух стартував 2018 році та реалізується за фінансової підтримки Швеції.
Текст: Софія Пилипюк
Ілюстрації: Анна Сарвіра
Продюсер: Костянтин Гузенко
Верстка та обкладинка: Анна Шакун
Ведучі: Софія Пилипюк та Анна Хаєцька
Коментарі
Підписатись