СексФригідність і виключно моногамність: у які міфи про жіночу сексуальність досі вірить суспільство

Жіноча сексуальність була оповита міфами протягом століть. Патріархальний соціум засуджував жінок за найменші відступи від традиційних норм і вигадував хвороби, як-от істерію, якими пояснював насправді цілком здорову поведінку. Наприклад, бажання сексу та мастурбацію вважали розладами, а лікувати їх пропонували обрізанням клітора. 

Чимало спотворених уявлень про жіноче сексуальне життя побутують і досі. Тож ми розібралися в найпоширеніших і спростували їх.

Авторка: Леся Королюк

ВЕРСТКА: Олеся Ковальчук

На відміну від чоловіків, для жінок секс не є базовою потребою

Побутує міф, за яким для чоловіків секс є життєво важливим процесом, а його брак веде до суттєвих проблем зі здоров’ям. Натомість у жінок, за цими уявленнями, такої великої потреби в сексі немає. Насправді ж секс не є базовою потребою ні для жінок, ні для чоловіків, адже люди не помирають від відсутності сексу. Базовими потребами натомість є вода, їжа, сон і прихисток. Також учені не виділяють доведених ризиків для здоров’я, що могли б виникнути від тривалого утримання, хоча й знаходять корисні ефекти від сексу: укріплення м’язів тазового дна для жінок, зменшення ризику раку простати для чоловіків, покращення імунітету та зниження ризику серцево-судинних хвороб для всіх. Секс позитивно впливає і на психічне здоров’я: знижує рівень стресу й тимчасово покращує настрій. Водночас необов’язково займатися сексом з іншою людиною – усі ці позитивні ефекти працюють і для мастурбації. 

Проте найважливішим є те, чи бажаним є секс (як і його відсутність) для конкретної людини. Адже і жінки, і чоловіки можуть мати повноцінне і насичене життя як із сексом, так і без нього. Кожен і кожна мають самостійно вирішувати, чи є секс для них важливою потребою, і в жодному разі не змушувати задовольняти цю потребу інших.

У жінок завжди низьке лібідо

Рівень сексуального бажання великою мірою залежить від кількості тестостерону в організмі, тож у жінок лібідо справді може бути нижчим, ніж у чоловіків. Якщо ми порівняємо всіх чоловіків і жінок як дві великі групи й узагальнимо результати, то в середньому чоловіки дійсно матимуть вищий рівень сексуального бажання. Проте це майже нічого не означатиме на індивідуальному рівні, тобто якщо ми порівняємо конкретних чоловіків і жінок як усередині своєї статевої групи, так і між собою. 

Річ у тому, що рівень сексуального бажання залежить не лише від тестостерону, а й від багатьох інших чинників. По-перше, для кожної людини є індивідуальна норма лібідо, адже немає єдиного стандарту того, як часто потрібно хотіти сексу. По-друге, на сексуальне бажання впливають багато фізичних і психологічних станів. Наприклад, стрес і втома, деякі психічні розлади, фізичні хвороби й медикаменти можуть знижувати лібідо, а здорова фізична активність, відчуття новизни у стосунках, покращення у здоров’ї – підвищувати його. Окрім цього, у багатьох людей рівень лібідо змінюється на різних етапах життя і стосунків. Тож некоректно робити висновки про рівень сексуального бажання в людини лише за її статтю.

Якщо в жінки виділяється змазка, то вона неодмінно хоче сексу

Виділення змазки, як і приплив крові до клітора й набухання сосків, насправді є ознаками сексуального збудження в жінок. Проте ці реакції є лиш автоматичними відповідями організму на збудники, що розпізнаються ним як сексуальні. За таким само принципом наш рот наповнюється слиною, коли ми бачимо чи пробуємо їжу, але водночас необов’язково справді хотіти їсти чи отримувати задоволення від несмачної або навіть зіпсованої страви. Річ у тому, що справжнє бажання сексу є суб’єктивним і з’являється не в геніталіях, а в мозку – це людина насамперед вирішує, чи хотіти в цей момент сексу. 

Явище невідповідності між фізичним і психологічним збудженням називають нонконкордатністю. Прикладом ситуації, коли проявляється нонконкордатність, може бути сексуальне насилля: жертва в цей момент не хоче займатися сексом із кривдником, вона страждає і травмується, проте в неї все одно може виділятися змазка та проявлятися інші ознаки збудження й навіть ставатися оргазм. Та все це зовсім не означає, що жертва бреше про свої справжні відчуття.

У жінок нонконкордатність проявляється частіше: в середньому їхня психологічна готовність до сексу збігається з фізичним збудженням у 26% випадків, у той час, як у чоловіків цей показник складає 66%. Однією з причин, чому так відбувається, можуть бути еволюційні захисні механізми: організм, виділяючи змазку й розширюючи вагінальний отвір, вберігає жінку від можливих травм незалежно від того, бажаний це акт чи ні. 

Якщо жінка не хоче сексу чи не оргазмує, вона фригідна

Фригідність – це термін, що зародився у 19 столітті й на сьогодні застарів і не вживається в медичних та академічних царинах. У цього «розладу» немає чітких і певних ознак, використовувався він здебільшого для того, щоб дати назву будь-якій жіночій поведінці, що не вписувалася у традиційні патріархальні уявлення про секс і насолоду. У часи, коли цей термін був популярним, вивчення жіночої сексуальності було набагато менш досконалим, ніж зараз.

Наразі науковці виділяють гіпоактивний розлад сексуального бажання – стан, за якого людина з тих чи інших причин не хоче сексу, і це небажання викликає в неї негативні емоції. Також людина може не хотіти сексу через те, що асексуальна, проте в цьому випадку вона не прагне повернути чи викликати бажання й за відсутності тиску з боку інших почувається без сексу комфортно. З асексуальністю люди народжуються і проживають все життя, в той час, як із гіпоактивним розладом сексуальне бажання знижується через гормональні зміни в організмі, наприклад, після приймання деяких ліків. 

Труднощі з оргазмом теж не можна пояснити лиш одним терміном. Приміром, причиною може бути аноргазмія, за якої людина не отримує оргазм узагалі, або ж його інтенсивність і частота некомфортно низька. Також брак оргазму можна пояснити низьким рівнем сексуальної обізнаності як жінки, так і її партнера(-ки): наприклад, жінка недостатньо добре знає своє тіло і свої бажання, а партнер(-ка) про них не запитує.

Щоб отримати оргазм, жінкам достатньо пенетрації

Жіночий оргазм був століттями оповитий загадковістю та міфічними уявленнями, сформованими переважно чоловіками. До них входить уже згадана вище фригідність, а також нібито нездатність жінки відчути «справжній» оргазм. До міфотворчості доклався й Зігмунд Фройд, який стверджував, що лише вагінальний оргазм може вважатися здоровим, у той час, як кліторальний є ознакою психічного розладу. 

Наразі вчені вже з’ясували, що кожна жінка індивідуальна й оргазмує по-своєму, проте лише частина з них доходить до піка насолоди винятково через вагінальну пенетрацію. Зокрема, за дослідженням 2017 року, лише 18,4% жінок заявили, що оргазмують від проникнення, в той час, як 36,6% надавали перевагу кліторальній стимуляції, а ще 36% розповіли, що кліторальні пестощі суттєво покращують якість їхнього оргазму. У ще одному дослідженні 80% жінок, які оргазмують під час майже кожного сексу, отримують найкращі відчуття від комбінації оральних пестощів, стимуляції геніталій руками та глибоких поцілунків. 

Тож у більшості випадків однієї лише вагінальної стимуляції недостатньо або ж відчуття від неї не настільки інтенсивні, як від кліторальної взаємодії.

Якщо в жінки недостатньо природної змазки – це проблема

Вагінальна змазка полегшує сексуальну активність, зокрема робить пенетрацію безпечнішою і комфортнішою, зменшуючи тертя та вберігаючи геніталії від пошкоджень. Природної секреції не завжди буває достатньо, проте це не привід вважати себе неповноцінною.

По-перше, навіть у здорових жінок може траплятися періодична сухість, коли зволоження вагінального отвору недостатнє для комфортного проникнення. Таке може траплятися і під час тривалої сексуальної активності, коли змазка починає закінчуватися. Також більше сухості може відчуватися під час і після вагітності та з віком, особливо під час і після менопаузи, адже зниження рівня естрогену зазвичай веде до зменшення природної секреції. Зменшення кількості змазки на постійній основі може також бути симптомом деяких захворювань, наприклад, атрофічного вагініту.

Варто розуміти, що багато змазки не буває, адже що її більше, то легшим і комфортнішим буде секс. Тож мати при собі лубрикант для додаткового зволоження чи просто про всяк випадок – завжди хороша ідея.

Пік жіночої сексуальності – у 30 років

1953 року американський сексолог Альфред Кінсі опублікував одне зі своїх досліджень, у якому заявив, що жінка досягає піка своєї сексуальності приблизно у проміжку 30–40 років. Учений зробив висновок, базуючись на кількості оргазмів, які жінки отримують за весь час – саме в цей період їхня кількість виявилася максимальною. Проте зараз науковці підважують доцільність таких висновків, адже вони засновані лише на одному чинникові з багатьох. Зокрема Кінсі не врахував, чи порівнянна кількість оргазмів із рівнем сексуального бажання опитаних жінок, тобто чи вся їхня секс-активність була справді бажаною. Адже саме поєднання сексуального бажання з, власне, сексом дає найкращі показники задоволення. Наразі вчені не знайшли певних доказів тому, що саме у 30 років жінки мають найвище лібідо.

Натомість вони схильні стверджувати, що кожна жінка індивідуальна, і чинників для зменшення чи збільшення рівня бажання протягом усього життя насправді чимало. Першочергово на бажання впливають статеві гормони (зокрема естроген, прогестерон і тестостерон), кількість яких коливається і періодично, і тривало протягом життя. Наприклад, під час овуляції виділяється більше тестостерону, тож сексуальне бажання вище; те саме відбувається й у ранні стадії вагітності, коли збільшується кількість естрогену й прогестерону. Своєю чергою під час менопавзи (що в середньому стартує у 45–50 років) рівень естрогену зазвичай падає, що веде до зниження лібідо. Окрім суто біологічних передумов, рівень сексуального бажання залежить і від психологічних і соціальних чинників. Наприклад, знижують лібідо тривожність, стрес і депресія, а також незадоволення стосунками чи виглядом свого тіла. А ще збільшення кількості оргазмів із віком може свідчити про зростання сексуальної обізнаності та досвіду жінки: з часом вона дізнається більше про своє тіло й те, що саме їй подобається, а також може почуватися більш впевнено в комунікації з партнерами про свої уподобання.

Жінки не збуджуються від візуальної стимуляції, а натомість «люблять» вухами

Є уявлення, буцімто жінок не приваблюють еротичні чи порнографічні зображення так, як чоловіків – натомість їм нібито більше подобаються романтичні зізнання й компліменти. Проте вчені, дослідивши суто біологічні реакції обох статей на еротичні зображення, не знайшли між ними суттєвих відмінностей: мозок як жінок, так і чоловіків реагував практично однаково й запускав механізми збудження. Тож навряд чи можна говорити про те, що жінки не збуджуються від візуальних стимулів через те, що їхній мозок працює кардинально відмінно від чоловіків. Водночас учені вважають, що це питання варто вивчати й надалі, адже людський мозок досі вивчений недосконало. Також варто пам’ятати, що вподобання кожної людини індивідуальні, різним як жінкам, так і чоловікам може подобатися різна стимуляція.

Моногамність жінкам дається набагато легше, аніж чоловікам 

Побутує міф, заснований буцімто на еволюційній біології, який стверджує: жінки більш схильні до моногамності від природи, в той час, як чоловіки радше полігамні. Здавалося би, аргументи до цієї тези лежать на поверхні: чоловіки здатні запліднити велику кількість жінок за відносно короткий проміжок часу, а жінка може виносити лише одну дитину за 9 місяців, після чого вона відновлюється й доглядає за нащадком. Проте вчені зауважують, що все не так просто.

За дослідженням про спонтанний секс 2021 року, 80% опитаних чоловіків і 50% жінок погодились би на секс із симпатичним(-ою) незнайомцем(-кою) за умови, що в результаті не трапиться вагітності. Причиною, чому жінки рідше заявляють про готовність до випадкового сексу, може критися, по-перше, у глибоко вкоріненій стигматизації такої практики. Жінок часто засуджують за стосунки з багатьма партнерами та легку згоду на спонтанний секс, в той час, як чоловіків за аналогічну поведінку частіше підносять і хвалять. Саме через такі тенденції жінки частіше приховують і применшують свої попередні стосунки, а чоловіки – перебільшують їхню кількість і пишаються ними. По-друге, жінки рідше, ніж чоловіки, отримують задоволення від випадкового сексу. Причина криється в тому, що жінкам важче розповісти новому партнеру про свої вподобання, а партнери рідше фокусуються на задоволенні жінки під час такого сексу. 

А щодо еволюційних припущень, учені вбачають цілком валідні аргументи на користь жіночої полігамності. Зокрема, жінки в минулому могли «тестувати» потенційних партнерів, а також міксувати гени різних партнерів у своїй сім’ї, що вело до більшого розмаїття й забезпечення майбутніх дітей найбільш якісними характеристиками.