Ситуація«Газ може бути дорогим, але свобода безцінна». Промова прем’єр-міністерки Естонії у Берліні

Естонія є однією з країн, які найактивніше підтримують Україну у війні проти росії: вона одна з перших підтримала вступ України до ЄС і визнала дії росії геноцидом, продовжує приймати українців без біометричного паспорта та віз і виділяє велику військову й економічну підтримку Україні, хоча росія й погрожувала за це країні.

Естонія тримає й дипломатичний фронт на підтримку України: вона постійно закликає НАТО та ЄС, зокрема Німеччину, надавати більше зброї Україні та пришвидшити її вступ до ЄС.

У понеділок, 26 квітня, прем’єр-міністерка Естонії Кая Каллас знову звернула увагу світової спільноти на війну в Україні: вона виступила з 16-ою берлінською промовою про свободу у Фонді Фрідріха Науманна за свободу, під час якої закликала перестати боятися сміливих рішень і почати керуватися моральним компасом.

Ми переклали та публікуємо частини промови прем’єр-міністерки.

«... Я вперше побувала в Берліні в 1988 році, мені тоді було 11 років. Почалася Перебудова, і для мене було чудом, що ми змогли поїхати до Східної Німеччини, за кордон. Батько підвів мене з братом якомога ближче до Бранденбурзьких воріт, щоб подивитися на Стіну. Я добре пам’ятаю, як він сказав: «Діти, вдихніть глибоко – це повітря свободи, яке віє з іншої сторони».

Тоді я не дуже розуміла, що він мав на увазі. Кажуть, що ти цінуєш свободу лише тоді, коли її в тебе відбирають. Але як дитина, народжена під радянською окупацією, я ніколи не відчувала свободи.

Незабаром почав дути вітер змін, зруйнувавши стіну в Берліні, а також в інших місцях Європи. І я змогла дихати цим повітрям свободи й удома.

30 років тому, коли в 1991 році Естонія змогла вибратися з тоталітарної в’язниці, я була підлітком. Те, що було поворотом для вас, стало для нас революцією…

… Російська агресія проти України змусила задуматися про те, що означає свобода для кожного з нас. І наскільки вона може бути крихкою. І що потрібно для її захисту…

…Я розмовляю з вами тут, у Берліні, коли режим кремля знищує свого сусіда, Україну, і намагається підкорити другу за площею країну в Європі. Лише за 1400 кілометрів від нас росія обстрілює європейську столицю.

Коли я дихала повітрям свободи в далекому 1988 році, й естонці, й українці були з неправильного, з жахливого боку стіни. Сьогодні кремль намагається побудувати ще одну стіну, щоб розділити Європу, і цього разу Естонії пощастило бути на стороні свободи. Цього, на жаль, не можна сказати про Україну.

Такі часи змушують нас озирнутися на сміливі рішення, ухвалені в минулому. Я хвалю сміливість в ухваленні рішень наших лідерів і лідерів вільного світу, які зробили можливим швидку реінтеграцію багатьох країн Центральної та Східної Європи до Європи.

Спікер нашого колишнього парламенту, Верховної Ради Естонії, Юло Нугіс, сказав ще в 1991 році: «Як показав політичний та історичний досвід, нейтралітет не гарантував нашу безпеку. Він може не гарантувати нашу безпеку навіть сьогодні, особливо з огляду на можливі процеси в Радянському Союзі». Він сказав це, посилаючись на 1930-ті роки, коли молода естонська республіка намагалася балансувати між двома злими імперіями. Це закінчилося втратою нашої державності на 50 років. Тому цілком природно, що в 1990-х роках наша зовнішня політика та політика безпеки була зосереджена на вступі до ЄС і НАТО. Ми вирішили, що більше ніколи не будемо самі.

Вільний світ, зокрема Німеччина, відіграв основну роль у відновленні нашої країни і її місця на карті світу. І не секрет, що для багатьох вага та сміливість тодішніх рішень стали очевидними лише зараз, коли стали свідками російської агресії проти України.

Нинішні небезпечні та трагічні часи також показують, наскільки важлива демократія. І наскільки важливі свободи та права. Чому росія веде війну проти України? Вона почала, коли Україна обрала свій демократичний шлях. росія не хоче, щоб переважали свобода й демократія. Вони є прямими загрозами диктатурі. Тому що в демократії, по-перше, уряди несуть відповідальність після виборів, а по-друге, держава повинна діяти для людей, а не для диктатора чи його прихильників…

… Поки українці захищають створену ними свободу, російська машина вбивства бажає, і, я цитую, «змінити криваву та повну брехливих міфів свідомість частини сучасних українців». Це слова дмитра медведєва. кремль і путін своїми заявами дали зрозуміти, що їхня мета – стерти Україну з карти світу.

«Денацифікація» – це офіційна російська назва політики знищення української держави і її народу. Слово «нацист» вживається для виправдання російської агресії, геноциду та фашистської політики.

Як це можливо? Я вважаю, що історія має значення. Хоча Радянський Союз розпався, його імперіалістична ідеологія ніколи не розпадалася. Якщо після розпаду Радянського Союзу наші підручники з історії були переписані, то в росії цього не було. Хоча злочини нацизму були однозначно засуджені в усьому світі, злочини комунізму ніхто не засудив. Натомість путін побудував сильне відродження сталінізму, і в результаті опитування громадської думки показують, що 70% росіян схвалюють Сталіна і його політику. Якщо люди захоплюються диктаторами, немає моральних перешкод для того, щоб стати ним чи підкоритися йому.

Тривожні знаки були: імперська ностальгія, фактично росія зберегла радянський гімн, розповіді про росію як жертву в поєднанні з потужною антизахідною пропагандою, закриття вільних ЗМІ. І ми були свідками воєн путіна в Чечні, Грузії, на Донбасі та в Криму.

Якщо озиратися на минулі знаки, повторення війни й агресії здаються неминучим. На шляху росії до тоталітаризму є чітка закономірність. Цей шлях до тиранії символічно зображений чоловіком, нещодавно заарештованим у Москві за те, що він стояв на вулиці з книгою Толстого «Війна і мир».

Минулі війни путіна ілюструють, чому він не повинен виграти цю й чому Москві не можна дозволити робити вигляд, що вона щось здобула в ній. Раніше ми кілька разів дозволяли путіну уникнути покарання за агресію. Ми не можемо дозволити йому знову зійти з рук. Якби це сталося, його апетит тільки зростав би, а за ним послідували б нові звірства та людські страждання.

Стратегічні цілі путіна не змінилися. Страждання та розруха в Україні ще далекі від завершення. Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль каже: «Якщо Росія припинить воювати, буде мир. Якщо Україна припинить воювати, не буде України».

Ми дійшли до того моменту, коли треба мати мужність сказати: Україна має виграти цю війну. І ми повинні діяти відповідно. Свобода має бути озброєна краще, ніж тиранія.

Ми в цьому ще надовго, і нам потрібно закріпити ці глибокі зміни в довгостроковій новій політиці щодо росії. Я назвала це політикою розумного стримування.

Це означає, що ми повинні продовжувати підтримувати боротьбу України за свободу, одночасно посилюючи тиск на агресора за допомогою подальших санкцій і політичної й економічної ізоляції. Це також означає, що нам потрібно зробити величезний ривок уперед, коли йдеться про нашу власну оборону. Оборона НАТО в регіоні Балтійського моря потребує суттєвих змін. Нам потрібно значно більше боєздатних військ, дислокованих у країнах Балтії, більше винищувачів у нашому небі та кораблів у Балтійському морі.

Ми також повинні мати дуже чітке розуміння: путін і всі ті, хто вчинив військові злочини, повинні знати, що їхній судний день настане.

Зрозуміло, що після всіх цих звірств не повинно бути шляху назад до звичного бізнесу з путінською росією. Насправді ніякого бізнесу взагалі бути не повинно. росія не повинна мати місця за столом міжнародних організацій та органів, які ґрунтуються на повазі міжнародного права. Настав час усім використати свій моральний компас. кремль має відчувати себе ізольованим.

Вільний світ має керуватися гаслом: «Коли факти змінюються, я змінюю свою думку». Ми бачили величезні історичні повороти. Також тут, у Німеччині. Проте, поки цю агресію не зупинити, ми зробили недостатньо.

Однією з головних сфер нашої уваги має бути зморення голодом військової машини Кремля, в основі цього лежать прибутки від вуглеводної сировини. Я розумію, що це складний вибір, з яким сьогодні стикаються лідери в демократичних країнах. Я розумію, що інфляція, зокрема зростання вартості енергоносіїв, може означати, що економічні труднощі вдома затьмарять страждання українців.

Та газ може бути дорогим, але свобода безцінна. Кожен уряд має вирішувати, який тягар готові нести його люди. Але так само необхідно, щоб ми пояснили нашим людям: те, що є проблемою нашого сусіда сьогодні, стане нашою проблемою завтра. Ми в небезпеці, коли горить будинок нашого сусіда…

… Досягнення правильного балансу в політиці, очевидно, є одним із найбільших викликів для демократій і нашої свободи сьогодні. Але, якби цю війну програли, її програла б не Україна, а ми.

Ми знаємо, що добро завжди перемагає зло. Це теж мій життєвий досвід. Я стою тут і глибоко вдихаю ту саму свободу, яку я вдихала 11-річним підлітком. І якщо ми зробимо все, щоб допомогти Україні, то не буде 11-річних, для яких повітря свободи – це те, що вони відчувають лише на відстані.

Переклад: Анастасія Микитенко, редекторка Wonderzine Україна