СитуаціяПроблеми з батьками спричиняють гомосексуальність – пишуть у книзі для підлітків від «Абабагаламага»

У видавництві «Абабагаламага» вийшла книжка «Підліткам про головне». За описом книжка має допомагати підліткам «знайти правильні відповіді на численні запитання, які природно виникають у їхньому віці: від переживань про появу перших прищиків до серйозніших питань сексуальності, ризиків перших статевих стосунків, а також про силу пристрастей першого кохання».

Зокрема, в опублікованих фрагментах книжки йдеться, що дівчатам задля привернення уваги хлопців потрібно розпустити волосся, не виділяти яскраво губи та не сміятися голосніше за всіх. А щоб показати юнакові, що він вам подобається, радять привернути увагу своєю зовнішністю, а також інтересом до свого обранця.

Також у книзі є окремий розділ, присвячений сексуальності. На нього звернув увагу видавець Ілля Стронґовський. У фрагменті про гомосексуальність у книжці йдеться, що така сексуальна орієнтація може бути викликана, зокрема, неправильно зорієнтованим сімейним вихованням, проблемами в спілкуванні з батьками, впливом масмедіа.

Розповідаємо, про що йдеться в книжці, і говоримо з експертами, чи коректна така інформація. 

Про що йдеться в книжці

Автори «Підліткам про головне» дають відповіді на питання з різних сфер: від того, як доглядати за шкірою та що таке дорослішання, до того, що таке насильство та що робити, якщо стався незахищений статевий акт. Серед тем, які розглядає книжка, – зовнішність (як доглядати за тілом), стосунки, кохання, статеві стосунки, ІПСШ, ВІЛ і сексуальність.

У розділі, присвяченому сексуальності, розглядають різницю в поняттях «стать» і «гендер», дають пояснення сексуальній орієнтації та, зокрема, гомосексуальності. Ось кілька цитат про таку сексуальну орієнтацію з уривку «Чому у деяких людей виникає потяг до осіб своєї статі?», який опублікували в огляді «Книжкове море»:

Про те, що саме соціальний досвід людини є вирішальним для визначення сексуальної орієнтації, ідеться й в іншому уривку «Гомосексуальність, гетеросексуальність, бісексуальність. Що це означає?» (його зображення надав «Громадському» голова видавництва Іван Малкович):

Також у книжці є розділ «Звідки з’явилися такі поняття, як «голубий» і «гей»?», де йдеться, що, на думку професора Кона, більш сучасною назвою гомосексуальності є визначення «голубий». Також у книжці розглядають різні версії походження такого терміну. Про лесбійок теж згадують у контексті походження терміна, яким називають жіноче одностатеве кохання. Наприклад, що сьогодні можна почути термін «рожева» любов, або що раніше в Україні лесбійок називали «товкунками». 

У розділі «Я і моє кохання» є пункт «Як діяти, якщо хлопці не звертають на мене уваги?» Його опублікували в уривку з книжки на «Українській правді». Серед порад є такі:

Хто написав книжку

За описом книжки, її написали «три відомі спеціалістки – доктори наук, провідні фахівчині у галузі фізіології, сексопатології та дерматовенерології».

Одна з них – Світлана Возіанова – професорка кафедри дерматовенерології Національної медичної академії післядипломної освіти, доктор медичних наук. За її словами, вона відповідала за розділ «Я і моя зовнішність».

Також над книжкою працювала Оксана Ромащенко – лікарка акушер-гінеколог, жіноча сексопатологиня та докторка медичних наук. А ще Марлена Буш, яка, за інформацією в LinkedIn, є експерткою та консультанткою на теми здоров’я, освіти та сталого розвитку.

Що кажуть експерти

Я вважаю інформацію [викладену в книжці] не коректною, бо вона не відповідає науковим фактам, принижує та є дискримінаційною. Ця інформація шкідлива для дітей і може сформувати в них стигматизуючі уявлення про ЛГБТ, що може призвести до булінгу та насильства до ЛГБТ з боку дітей. Викладати в книжках свої забобони не припустимо.

Мені дуже шкода, що у 2020 році готують до друку такі книжки, а люди будуть купувати їх своїм дітям. Якщо кинути оком на сфотографовані сторінки, то відразу втішає той факт, що використали терміни «госомескуал», «гомосексуальність» без суфікса «іст», який у нас так люблять тулити ті, хто не знають, що так неправильно. Але вчитавшись у текст, я кілька раз сумно зітхала. Ну яка «рожева» любов? Чи «голуби»? Це все стереотипи, які дістались нам у спадок від необізнаних людей. І цим стереотипам присвячують по сторінці, навіть не роблячи акцент, що так говорити сьогодні некоректно. От чесно, я вже бачу, як підлітки дражнять одне одного «голубами» та Сафо чи «товкунками». Бо з усього цього тексту, на жаль, запам’ятається саме це.

Мене обурює той факт, що приділяється багато уваги історичним фактам, а не сьогоденню. При цьому ці факти досить образливі для ЛГБТ: «мовчазна вада», «педерастія», – автори кажуть, що це терміни з церковної історії, але для речення, що так говорити образливо, рядка в них не вистачило. А взагалі, у мене до авторів цієї книжки є питання: чому вони не взяли коментар у сучасного представника ЛГБТ-спільноти? Або чому хоча б не показали свій текст комусь із ком’юніті, щоб не звучати так застаріло?

Чи коректно вживати термін «голубий», який згадується у книжці, у контексті гомосексуальної людини?

Цей термін некоректний і недолугий. А для когось ще й образливий. Чоловіків із гомосексуальною орієнтацію можна називати «гомосексуалом» або «геєм». Я ніколи за кордоном не чула, щоб англомовні геї називали один одного blue й асоціювали себе з цим кольором. І, до речі, асоціювати геїв із блакитним кольором можуть дуже необізнані люди, адже в ЛГБТ-прапорі немає блакитного взагалі (і ніколи не було) – там шість кольорів.

Чи коректно подана інформація про те, що соціальний досвід людини є вирішальним у формуванні сексуальної орієнтації?

Соціальний досвід людини може впливати на її сексуальну поведінку (активну чи стриману, безпечну чи небезпечну), але не на її сексуальну орієнтацію. Сексуальна орієнтація – це не вибір людини, її не можна нав’язати. Сексуальна орієнтація – це природа людини. Хтось народжується з блакитними очима чи зеленими, а хтось лесбійкою чи гетеросексуальною жінкою. Правда, не всі відразу готові визнати свою природу. Хтось ідентифікує себе як гомосексуальну людину ще в пубертаті, коли починаються оці всі перші симпатії. А хтось роками живе, не готовий прийняти себе й тим паче зробити камінг-аут, через гомофобію та стереотипне сприйняття ЛГБТ у нашому суспільстві. Знаю різні випадки. Але ніяка «пропаганда» не змусить людину стати гомосексуальною. Зізнаюсь вам чесно: за роки висвітлення цієї теми, спілкування з друзями, які належать до ЛГБТ, і працюючи рік у ЛГБТ-організації, я ні разу не відчула сексуального потягу до жінки. Ти з цим або народжуєшся, або ні.

Є наукові дослідження, які доводять, що гомосексуальність проявляється у всіх видів тварин, що є різниця в будові мозку гетеро- й гомосексуальної людини, що є генетичний компонент гомосексуальності.

І немає досліджень, що оточення може бути вирішальним для сексуальної орієнтації. Наприклад, діти гомосексуальних пар мають такий самий шанс зрости гомосексуальними чи гетеросексуальними. Тому інформація за цією темою у книжці – просто ненаукова.

Так само інформація, яка подається про стосунки хлопців і дівчат також є застарілою й теж не базується на дослідженнях. Дівчатам пропонують зосередити увагу на зовнішності, привертати увагу блискучим волоссям, усмішкою. Насправді дівчата мають самі обирати, чим вони хочуть сподобатися хлопцю, і це необов’язково має бути сфокусоване на зовнішності.

Мені дуже «сподобався» фрагмент про біляве волосся: «У Стародавньому Римі був культ світлої шкіри та білявого волосся. Історики вважають, що навряд чи Вулкан одружився б із Венерою, а Марс закохався б у неї, якби вона не мала золотих кучерів». Я не розумію, навіщо взагалі подавати таку інформацію у книжці для підлітків.

Це дивні приклади, які не мають стосунку до сучасної молоді. Такою є лише суб’єктивна думка автора, який хоче нав’язати її тому, хто читатиме книжку.

Що кажуть у видавництві

21 листопада в коментарі для «Громадського» директор видавництва Іван Малкович сказав, що уривок [про гомосексуальність] могли вирвати з контексту й для повного розуміння потрібно ознайомитися з усім розділом книги.

«Загалом це питання всебічно висвітлено на семи сторінках. Я ж казав про вирваний контекст. Мабуть, люди або упереджені, або читають методом «біг-пес-через-овес», – зазначив він.

23 листопада на сторінці «Абабагаламага» у Facebook опублікували допис з коментарем Івана Малковича щодо книжки. У ньому йдеться, що «кілька днів тому з’явилися й слушні закиди, і критика на адресу книжки, хоч деякі вирвані з контексту фрази іноді набувають протилежного до загального толерантного тону книги трактування». Зокрема, в ньому йдеться, що друк нового накладу книги відклали.

«Я звик дослухатися до зауважень, бо часто це запорука руху вперед. І хоч критика щодо цього видання місцями доволі специфічна («критики» переважно не читали книжки, а бачили якісь цитати у Facebook), однак така книжка має бути настільки бездоганна, щоб навіть вирвані з контексту фрази не викликали двозначних трактувань. Я справді гостро не сприймаю будь-якої гомофобної упередженості. Як і автори книжки (якщо її прочитати не методом «біг-пес-через-овес»). Очевидно, я винний у тому, що в ці шокові епідемічні часи не зміг задіяти одне своє «внутрішнє» правило: більшість книжок видавництва перед друком проходять стадію «ядучої критики» від фахівців з-поза видавництва. Це іноді дуже не приємно, але завжди корисно... Якщо пропустити цю стадію, тоді «ядуча критика» може з’явитися в читачів. Щось таке й сталося. Перепрошую, якщо це могло когось зачепити…

Єдина втіха, що критика з’явилася тоді, коли закінчився початковий наклад і ми саме збиралися замовляти більший тираж. Тепер друк нового накладу відкладено. Зберемо авторів, молодих психологів, будемо знову вчитуватися, радитися, щось, можливо, удосконалювати або врешті-решт обмежимося лише тим початковим виданням. Дякуємо всім за пильну «ядучість», але не забувайте застосовувати її й до себе».