Гардероб«Відкидаю функції речей». Гардероб блогерки Аміни Ктефан

Я цікавлюсь одягом ще з дитинства. Не модою, а саме тим, як виглядати стильно, як виразити себе. Пам’ятаю, моєю улюбленою річчю були акцентні, ексцентричні рожеві штани. Уже в молодшій школі ми з мамою ходили на базар за шкільною формою та витрачали години, намагаючись знайти те, що мені сподобається. Мама злилась, звісно, але ми однаково переглядали ті мільйон форм, які нам пропонували.

Більш свідомо до вибору одягу я почала ставитися в сьомому класі. Тоді я вперше одягнула хустку й перейшла в мусульманську гімназію, тому моїм натхненням стали блогерки-мусульманки, які навчили мене носити хіджаб стильно. У мене також була знайома в мечеті, яка дуже гарно одягалася й вела свою сторінку. Мені дуже подобався і її стиль, і вона сама як людина, ще кілька років вона була моїм основним натхненням. А в 10–11 класі я знайшла вже блогерок-мусульманок саме з Європи та Америки, то там зовсім інший рівень, інші образи. Досі ними надихаюсь.

Хіджаб дає мені можливість захиститись від світу, який об’єктивізує жінок. Я не хочу дивитись на те, як значущість жінки оцінюється відповідно до її зовнішності та одягу. Моє тіло – моє діло, як-то кажуть. Я відчуваю себе вільною, коли ношу хіджаб, тому що з ним я не стараюсь адаптуватись до суспільства. Носити хіджаб – це такий самий вибір, як його і не носити, а я за свободу вибору та толерантність одне до одного. Водночас, звісно, я підтримую жінок в Ірані, тому що там вибору просто немає.

Зараз мій стиль досить ексцентричний, неординарний для нашого українського суспільства, яке не звикло бачити таке нашарування речей або ж їхній крій. Це стиль людини, якій хочеться виділятися, хочеться щось сказати світу. Я, наприклад, хочу передавати такий меседж, що в кожної людини є свій вибір, що всі ми незалежні, що всі ми можемо жити так, як вважаємо за потрібне.

Мій стиль не існує окремо від моди, я досить гнучка в цьому плані. Мій гардероб також повертав 90-ті, а потім і нульові. Хоча дуже часто буває таке, що тренди мені не подобаються і я думаю, що ніколи таке не одягну. Та потім бачу, як їх класно стилізують у реальному житті двоє або троє людей, десять, і мені вже й самій хочеться спробувати. Так було із шубами та балетками. Проте зараз не можу нічого згадати, що мені не подобалось би. Я вважаю, що застилізувати можливо все.

У своїх образах я намагаюся насамперед відійти від того, що уособлює ця річ, яку функцію вона виконує. Я дивлюся на неї, як на клаптик тканини. Наприклад, ми звикли, що краватку пов'язують навколо шиї, найчастіше вона додає образу ділового забарвлення. А коли ви відкидаєте її функцію, то вона може стати пов’язкою на голову, ременем, браслетом. Сорочку зазвичай застібають спереду на ґудзики, а я можу застібнути їх ззаду чи навскоси, або взагалі забути за ті ґудзики та зав’язати її рукавами на плечах чи навколо талії. Я завжди любила експериментувати та робити щось незвичайне, тому цей підхід добре відображає моє уявлення про стиль і моду. Також це ставлення до речей дуже допомогло моїм клієнтам після наших консультацій.

Зранку я часто обираю одяг за настроєм, але частіше – за погодою. Наприклад, коли якийсь дощ, то мені завжди хочеться одягнути все чорне й базове. А щойно з’явиться сонце, то моя фантазія стає не такою обмеженою, я часто починаю комбінувати декілька акцентних речей в одному образі. Проте я також можу побудувати фіт навколо нової речі, яка в мене з’явилась – аксесуар, кофтинка, кепка.

У кінці дуже люблю додавати аксесуари, навіть якщо на мені декілька яскравих речей. Це насамперед про паски, великі навушники, а також про головні убори. Я підбираю більш нейтральні кольори хусток, бо багато різноманітних хіджабів в Україні купувати дорого. Та люблю незвичні кепки, капелюшки різних фасонів і кольорів, із різноманітних матеріалів.

У 2019 році я почала вести свій блог у TikTok. Спочатку це були просто меми, але відео почали залітати, багато хто цікавився моїм стилем – в Україні тоді було незвичним бачити дівчину в хустці. Я зрозуміла, що пора робити не просто відео з жартами, але особистого блогу також не хотілось. Тоді я обрала моду як свою нішу. На мене стали підписуватися люди не тільки заради мене самої, а і заради натхнення на власні образи. Спочатку це було хобі, але аудиторії ставало все більше. У якийсь момент я зрозуміла, що мені потрібно відповісти собі на питання: «Блог – це хобі чи робота?». Я зрозуміла, що готова до нового етапу у своєму житті та почати працювати над улюбленою справою. Після цього в мене вже з’явилися конкретний графік, знімання, постійно нові образи, регулярні виходи в історії тощо.

Не всі люди відкриті до різних стилів, тому в моїх коментарях часто збираються хейтери. Проте це не зменшує моє бажання робити відео, а навпаки – я можу зробити ще щось ексцентричніше. Люблю їх підзадорити.

У нас уся сім’я – мама, тато, бабуся, дідусь – переживають за чужу думку, але нам із братом однаково. Коли тільки залітали мої перші відео, то мені було просто незвично читати негативні коментарі, а зараз єдина емоція, яку вони в мене викликають, то це жалість. Людина, у якої все добре, такого не напише, у неї немає на це часу, а її енергія йде на інші речі. Щиро сподіваюсь, що в них усе буде добре з часом. Проте хороші коментарі викликають у мене багато щирих хороших емоцій, я радію, коли отримую такі.

Мої улюблені українські бренди – Gudu, Katimo, Platonic Love, Kachorovska, TG Botanical, Zarina. Усіх зараз і не згадаю. У нас є великий попит на базові речі, тому більшість брендів такі й відшивають. Проте ці бренди, які я назвала, намагаються додати щось до бази або ж зробити щось зовсім незвичайне. Наприклад, вони можуть зробити джинси різноколірними, додати якийсь принт, змінити класичний фасон. Це вже акцентні речі, які більше вписуються в мій стиль.

Один із моїх улюблених закордонних брендів – це Maison Margiela. Я їх полюбила ще на початку моєї блогерської кар’єри, коли побачила їхнє табі-взуття. Воно привабило мене своєю незвичайністю та, у найкращому сенсі цього слова, фріковістю. Я побачила в них свій шарм, а потім і у всього бренда. Також люблю No Faith Studios, Diesel, Balenciaga, Miu Miu, Rick Owens, Gucci, Vivienne Westwood.

У масмаркеті я не купую речі вже три-чотири роки, бо там досить важко знайти щось акцентне та цікаве. Якщо воно і є, то воно з’являється у всіх у гардеробі, а я люблю, коли в мене однієї є та чи інша річ. Там також найчастіше не збігаються ціна та якість.

Отож я зазвичай купую речі в секонді. Останнім часом у мене вже не так багато часу, щоби купувати щось винятково там, тому часто користуюся послугами перекупників. А ще люблю OLX і Shafa – вказую назву речі, свій розмір і розглядаю різні варіанти. Це дуже прикольно, коли ти можеш обирати речі в комфорті своєї кімнати.

Сукня-сорочка – NAKD, сукня з рюшами – FANCI CLUB, джинси – IFIK, сумка – PRADA, кольє – ZARINA, кеди – XVESSEL

Переді мною з’явилось завдання – зібрати образ на літо. Тоді я дістала цю бежеву сорочку з літнього гардероба, одягла й подумала, що вона занадто проста, щоби носити її без нічого. Тоді відразу згадала про свою сукню з рюшами, яка вписується майже в усі образи. Вона також із дуже легкої тканини, тому це вийшла комфортна багатошаровість. Хоч комфорт для мене – далеко не найперший критерій під час збору образу, але коли він є, то це як приємний бонус. Я легко влітку можу вийти на вулицю в речах, які ношу восени. Моє тіло вже адаптоване до мого стрімкого бажання нашаровувати (сміється – прим.ред.).

Капелюх – EROMIN, кофта – мамина, жакет і спідниця – секондхенд

Знайшла на секонді цей прикольний жакет і відразу уявила собі образ якоїсь дизайнерки в цьому жакеті, яка постійно вся в роботі. Напевно, так сталося через те, що сам жакет виготовлений у Мілані та виглядає досить унікальним. Відчувала себе в цьому образі дуже елегантно та загадково – думаю, у мене вийшло передати це через фото.

Кепі – KANGOL, навушники – MARSHALL, кофта – IFIK, корсет – HOLY CLOTHING, спідниця та сумка – секондхенд, джинси – IFIK, кросівки – CONVERSE.

Багато хто вже звик бачити мої образи з навушниками від Marshall. Був період, коли я забувала їх зняти під час фотознімань і згадувала про них тільки в кінці. Так було декілька знімань підряд, тому в профілі я була постійно в них. Після цього я подумала, а чому б не зробити їх однією зі своїх фішок? Мої підписники вже почали звикати бачити мене в них постійно, і навіть питають, куди вони поділись, коли я їх не одягаю (сміється – прим.ред.).

Також подобається, як ідеально тут метчаться кольори. Корсет і кросівки були створені для того, щоби я носила їх разом. А коли придивитися до цього маленького клаптика коричнево-бежевої тканини на сумці, то відразу видається, що образ довершений.