Гардероб«Я підбираю речі, як конструктор». Гардероб флористки-дизайнерки Ірини Евори

ДЛЯ РУБРИКИ «ГАРДЕРОБ» ми фотографуємо красиво, самобутньо або дивно одягнених людей у їхніх улюблених речах і просимо розповісти пов’язані з ними історії.

Цього тижня наша героїня – флористка-дизайнерка Ірина Евора.

Я підбираю речі, як конструктор, для того, щоб зробити життя комфортнішим і водночас цікавішим. Переважно мій стиль формує те, чим я займаюся. Мені дуже близька природа, тому багато проводжу часу на вулиці рухаючись у загальному потоці, а якщо це відпочинок, то парк або гори.

Для мене важливо підтримувати маленькі бренди, тому що це по-справжньому sustainable, а я за усвідомлене споживання.

Росла я в незаможній сім’ї, і в моїх батьків не було достатньо можливостей, щоб купувати якийсь вишуканий одяг, але мене ніколи не обмежували. Моя мама знаходила спосіб, як мене одягати: вона шила речі на замовлення. Пам’ятаю, коли навчалась у музичній школі, то на кожен концерт у мене була нова красива сукня. До речі, ця звичка лишилася зі мною надовго, я й зараз звертаюся до майстра, щоб пошити або перешити одяг.

Буває таке, що я приношу їй тканину, малюю модель, і ми шиємо якусь конкретну річ. Але останнім часом хочу від такого відійти, тому що на це потрібно досить багато часу. У перехідному віці музика, яку я слухала, трансформувалася в мій вигляд. Це було щось в стилі Авріл Лавінь: гетри, розірвані майки в сіточку, спідниці. Потім це все перейшло в класику, я відкрила для себе світ моди.

З 15 років почала самостійно працювати, навчалася в коледжі й паралельно працювала в українсько-німецькій клініці на Республіканському стадіоні помічницею секретаря, і ця клініка досі там є. Коли отримала першу зарплату, пішла й накупила собі нових речей у магазині. Це був крутий для мене експірієнс. В офісі я почала сидіти на models.com, вивчала дизайнерів, їхні колекції: Celine, Prada, Proenza Schouler. Через це перейшла на класику, тому що зрозуміла, що краще класики за свої гроші я не зможу нічого підібрати. Знаходила всякі оригінальні речі дорогих брендів або щось просте, але з натуральних тканин на онлайн-розпродажах, секондах, а взуття купувала нове й усе це комбінувала.

Зараз я майже нічого не купую у вінтажних магазинах, бо переросла цей стиль. Мені хочеться сучасного функціонального одягу. Та й узагалі стала рідше купувати речі. Мені подобається суміш технологій і дизайнерський кежуал або спортивний стиль. Люблю багатофункціональні речі, бо в мене така робота, що я швидко їх вбиваю. І зараз намагаюся знаходити одяг із якісних матеріалів, який носиться довше, але купую його рідше, адже він досить дорого коштує. Просто мені не подобається часто міняти речі – раніше я носила їх 2 сезони, тому що вони були вінтажні й більше не могли служити, а зараз намагаюся купувати нові, але якісніші й носити їх набагато довше.

З українськими дизайнерами в мене не складається: те, що мені подобається коштує дуже дорого, плюс, воно не є функціональним, а більше як одяг для відпочинку або світського життя, де ти нікуди не спішиш із купою квітів у руках. Є якісь хороші бренди, але я не можу собі їх дозволити. Я краще знайду практичну річ Arc'teryx або Margiela, яку зможу довше носити й з часом вона буде виглядати ще краще.

Мій гардероб складається, як пазл. Здебільшого я відштовхуюся від сезону. У мене небагато речей: кілька пар зручних спортивних штанів, джинсів, фліска, декiлька курток і дощовик. Наприклад, узимку було б комфортно мати худі й кілька зручних пар штанiв, тому комплектую гардероб за потребами. Сукні та спідниці більше ношу влітку.

Мені дуже подобаються дизайнерські сукні, і не подобаються сукні з масмаркету, бо вони неякісно зроблені й тканина там жахлива. А ось дизайнерські я люблю знаходити, для мене це як фетиш. Переважно підшукую їх у вінтажних магазинах або на ОLХ чи на Ebay. Якось купила на ОLХ сукню Celine за 3 тисячі гривень. Я, коли її побачила, просто офігіла, поставила сердечко й пів року на неї дивилася. А потім все ж таки купила.

Я часто знаходжу якусь річ і її залишаю на «обдумати» і потім, якщо в мене все сходиться, купую. Нові речі купую здебільшого на сайтах або знаходжу якісь бренди з-за кордону, які мені подобаються, і замовляю безпосередньо в них через міжнародну доставку або через мого баєра, який уміє класно працювати з різними сайтами й доставками. Він у курсі, за що треба платити податок, за що ні, як вигідніше привезти річ.

Іноді, звісно, трапляються дивні покупки: якось я купила собі черевики на підборах Maje. Вони схожі на Margiela, але коштували дешевше, і я їх наділа разів 5, і все. Тепер вони стоять мертвим вантажем, тому що на підборах дуже рідко ходжу.

Часто з купівлею речей в мене пов’язані цілі історії. Наприклад, дуже хотіла знайти собі панамку, бо не люблю носити шапки взимку. Мене страшенно дратує, як я виглядаю в шапці, просто комплексую дуже сильно через свою форму голови, щік. Я все життя ходила без шапок із тієї причини, що не могла знайти нормальну. І якось сиділа на сайті Arc'teryx, дивилася речі для себе й натрапила на одну панаму Sinsolo hat, мені вона дуже сподобалася. Почала шукати на сайтах і ніде не могла знайти свого S розміру. Усюди були М і L чоловічі. Я думаю, що ж робити. Написала в інстаграмі хештег #sinsolohat i випадково вийшла за хештегом на фото, на якому було багато цих панамок різних кольорів.

І вирішила написати цьому чоловікові, який його виклав. А це виявився японець, дизайнер Kentarokabaya крутого японського бренда Baloriginal. І він мені відповідає: «Сорі, але це мої панамки, я їх не продаю». А я відповідаю: «Так хочу собі купити цю панамку, ось шукаю розмір, ніде не можу знайти, вічно з жіночими розмірами проблема». І десь за кілька годин він надсилає мені посилання й каже: «Ось завтра Palace skateboards робить реліз своєї колаборації з Arc'teryx, вони починають продаж завтра о 12 годині дня на лондонському сайті». Я заходжу, дивлюся – і реально завтра починається продаж цієї панами. Надсилаю це своєму баєру з проханням купити, і все, через кілька тижнів панама в мене.

Ще люблю відшукувати нішеві, маловідомі бренди. Наприклад, у мене є браслетик швейцарського бренду SIMOUI, і я його дуже люблю. Вони роблять дизайн різних речей і не тільки прикраси, футболки також, можуть навіть дизайн столу розробити. І минулого літа вони попросили проколаборувати з ними – зробити для них ікебану. У них була філософська думка, ідея, яку вони захотіли висловити за допомогою моїх квітів. Для неї попросили мене зробити ікебану, потім використали її для сайту та посту в інстаграм. Через деякий час я побачила, що вони випускають браслет, і мені дуже сильно захотілося купити. Я їм написала, вони зробили знижку, тому що для мене було дуже дорого купувати за повною вартістю, але надто сподобався дизайн.

Нещодавно замовила на день народження намисто Ursa Major від Kate Jones, це дизайнерка бренда Ursa Major. Вона робить хенд-мейд прикраси, і я змогла купити найдешевшу з усіх, що в неї були. Я мріяла про щось із її речей 6 років, підписана на неї дуже давно, бо вона дуже крутий ювелір. Переважно купую ось такі нішеві штуки.

З українських прикрас мені дуже подобається Ears&fingers, це моя подружка робить. Базові й водночас незвичайні прикраси. Можна носити й під спортивний стиль, і під класичний, і під вінтажний. Вони якось поза часом зроблені.

Є декілька сонцезахисних улюблених окулярів, переважно купую в Hello glasses. Ті, що на зйомці, мої улюблені, Andy Wolf, їх роблять у Парижі вручну. У Hello glasses дуже кльова добірка цього бренда. З усіх окулярів, які дивилася, мені сподобалися ці, тому що в них і якість, і сучасна модель. Вважаю, що Hello glasses – найкласніший у Києві магазин, і вони знаходять такі речі, яких ніде немає.