ГардеробДизайнерка Wonderzine Україна Яніна Сич про улюблений одяг

ДЛЯ РУБРИКИ «ГАРДЕРОБ» ми фотографуємо красиво, самобутньо або дивно одягнених людей у їхніх улюблених речах і просимо розповісти пов’язані з ними історії.

З нагоди річниці запуску Wonderzine Україна редакція підготувала серію статей, що розповідатимуть про людей, які працюють у команді.

Цього тижня наша героїня – дизайнерка Wonderzine Україна Яніна Сич.

У дитинстві мене одягали на секондах і базарі, і мене це не хвилювало. Але в певному віці мені стало важливо, як я виглядаю. Почала брати приклад з однокласниць, які одягались у всіляких модних на той час магазинах. Десь у 7 класі я почала кататися на скейті, і це, безумовно, вплинуло на формування мого стилю. Тоді я почала носити вузькі джинси, кепки та брендові кросівки. Тоді першою моєю любов’ю став Adidas Originals, намагалася все купувати там.

Образ пацанки пробув зі мною до старших класів. В 10-11-му всі чомусь хотіли виглядати старше свого віку. Напевно, ми думали, що в строгому одязі нас будуть сприймати серйозніше. Було круто ходити в класичних штанах, блузах і з великими шкіряними сумками. І я теж намагалася не відставати.

У роки мого навчання в університеті мій стиль кардинально змінився. Я почала носити більше легких суконь з поясом на талії, спідниць, сарафанів. Надавала перевагу натуральним матеріалам і пастельним тонам. Тоді купувала речі здебільшого у «Всі.Свої». Пам’ятаю, що в мене навіть був рік, коли я жодного разу не одягла штани, навіть узимку.

Самостійно почала купувати одяг у 16 років, коли пішла працювати в кав’ярні. Уже тоді я полюбила скейтерський стиль, бо він був дуже зручний. Узагалі я «людина-мішок», люблю максимально комфортний одяг, зазвичай у мене оверсайз-речі. Сорочки та футболки купую в чоловічих відділах. Чайових за декілька днів вистачало, щоб купити собі якусь приємну дрібничку, наприклад футболку. Але це були невеликі суми, тому мій вибір переважно зупинявся на масмаркеті.

Загалом у мене є якась постійність у виборі речей. Ось зараз мені подобаються штани палаццо – і в мене в гардеробі висять штани тільки цієї моделі і тільки темних кольорів. Відчиняєш шафу – і все однакове. Але мені так комфортно. У мене є три однакові спідниці COS різного кольору. Якщо улюблена спідниця зношується, я через рік купую собі таку ж саму.

Намагаюся вибирати речі тактильно. Дуже рідко замовляю одяг в інтернеті, тому що ніколи не можна вгадати, яка буде якість матеріалу. Також мені важливо, щоб річ довго прослужила.

В Україні мені взагалі досить складно одягатися. У нас часто завищені ціни. Тому лишається або аутлет з європейськими брендами, або массмаркет, або секонд. Перед пандемією я встигла з’їздити до Берліна на шопінг, це була цілеспрямована поїздка. У наших магазинах речі коштують дорожче, тому за моїми розрахунками, різниці в ціні вистачало на переліт і проживання, до того ж це була класна можливість побачити місто. І я не помилилася.

Крім моїх улюблених речей Uniqlo, яких у нас узагалі немає, в Берліні я знайшла окуляри, про які довго мріяла. Це окуляри Komono, які побачила на українському zavodshop. А оскільки я часто забуваю окуляри в кав’ярнях, то вирішила почекати до поїздки. Там я потрапила на знамениту барахолку та знайшла точно такі окуляри, як я хотіла, в оригінальному футлярі, з пильником, з ганчірочкою для протирання скла всього за 6 євро. А ще мені дуже подобається, що в Берліні абсолютно нормально, коли люди виставляють непотрібні їм речі на вулицю. Якось я йшла й побачила коробку з книгами, знайшла там книжку, яка була в моєму списку берлінських покупок, тому класно зекономила.

До шопінгу я підходжу усвідомлено, і в мене дуже рідко бувають спонтанні покупки. Зазвичай, я приглядаюся до речі й відразу її не купую. Тиждень ходжу, думаю, як вписати її в мій гардероб і, коли розумію, що остаточно закохалася в цю річ, повертаюся й купую. Але звісно, буває кохання з першого погляду. Наприклад, минулого року в Мадриді я випадково зайшла в магазинчик локального бренда Loreak Mendian і побачила дуже круте пальто. Я вийшла з магазину, але через 20 хвилин зрозуміла, що воно мені просто необхідне, повернулася й купила. Спочатку я навіть не знала, із чим його носити. У таких випадках це ніби перетворюється на складання пазлів. Купила його, бо воно класичне довге, без зайвих деталей, ідеальне, але в мене не було взуття під нього. Тільки цього року це сталося, і я знайшла ідеальну пару.

Та найдорожчою річчю в моєму гардеробі є черевики Camper Lab, мені їх подарував хлопець буквально тиждень тому. Я рік про них мріяла, дивилася на фото в інстаграмі, і цей подарунок був для мене дуже приємним сюрпризом.

Кілька років тому взагалі не носила прикрас, максимум сережки-гвіздки. А потім я якось поїхала до своєї бабусі, а вона в мене дуже любить красиво одягатися, у неї багато аксесуарів. Вона жартома посварила мене за те, що я не ношу прикрас, і подарувала дуже красиві сережки. Після цього я почала інтегрувати прикраси у свої образи. Купую їх здебільшого в інстаграмі. Наприклад, є український бренд Рure jewelry studio, я обожнюю їх. А якось нещодавно йшла Андріївським, там зазвичай продаються досить специфічні речі, аж тут побачила чоловіка, який продавав сережки-крапельки й кулон. Вони мені дуже сподобалися, і я не втрималася.

Сумка, футболка із секонд хенду, сукня-сорочка ZARA, намисто від бабусі, черевики Camper Lab

Колись я дуже захотіла маленьку чорну сумку й поїхала на секонд, заходжу та бачу нову чорну шкіряну сумку за 200 гривень. Таке рідко трапляється, зазвичай ніколи не знаходиш те, за чим ідеш. Сукню купила абсолютно спонтанно, пробігала в Берліні повз ZARA, а там розпродаж. Забігла, поміряла, купила. Намисто я взяла в мами, це справжні річкові перли від бабусі.

Сукня Arket, сережки з Андріївського, взуття Miniso

Сукню я купила в улюбленому Monostore, тут дуже гарні рукави й чітка симетрія. Це ще одна з небагатьох спонтанних покупок. Взуття – це кращий обман. Це не «Біркенштоки», а Miniso. Я якось зайшла й взяла замість домашніх капців за 150 гривень. А потім вирішила носити й на вулицю, вони дуже зручні.

Спідниця COS, футболка стріт-шоп, окуляри – локальний берлінський бренд, кепка Carhartt

Футболку я купила в Польщі, у стріт-шопі, просто не змогла пройти повз цього принта. На спині великий череп. Я завжди хотіла річ зі схожим принтом і люблю такі штуки як в ілюстраціях, так і в татуюваннях.

Окуляри купила у вінтажному магазині в Берліні. Мені здається, що в кожної країни, яка себе поважає, повинен бути бренд окулярів із якимось красивим нішевим магазинчиком на центральних вулицях. Саме в такому я й знайшла свої.