Власний простір«Дім – це мій офіс». Фотографка Кріс Кулаковська та її зелена кухня

Рубрика «Власний простір» присвячена місцю, в якому людина проводить більшу частину свого часу. Це може бути будь-який простір: величезна кухня, на якій героїня працює й відпочиває, майстерня, що стала другою домівкою, або просто кімната, що перетворюється то у спальню, то в офіс. Головне, що тут людина здатна зосередитися на справах, їй затишно й зручно.

У нашому новому випуску – фотографка Кріс Кулаковська та її кухня.

Вибір будинку

Я не планувала купувати власне житло найближчим часом, але мої батьки вирішили мені його подарувати. Вони вклали гроші у квартиру ще на стадії будівництва. Пам’ятаю, мене привезли показати недобудовану висотку: десь біля лісу, у районі, де я нічого не знала. Я подумала: «Що це за пустир? Як я тут житиму?». Коли будинок здали, ремонт був на мені. Я ним займалася самостійно.

Я живу в цій квартирі вже півтора роки й зараз ця локація мені дуже подобається. Тут поряд ліс, в якому можна гуляти, дуже чисте повітря. Мій будинок розташований неподалік ВДНГ і в нас навіть є окрема хвіртка, через яку мешканці можуть вийти в парк гуляти. Це місце допомагає відпочити від шумного міста.

Дім, як офіс

Оскільки дім – мій офіс, як часто буває у фотографів, важливо мати тут затишне робоче місце. Мати власну фотостудію – мій наступний крок після коронавірусу. Класно, якщо у квартирі є дві окремі кімнати: в одній працюєш, а в іншій спиш. Так можна свідомо розділяти, де я працюю й відпочиваю.

Однак свій робочий стіл я поставила у спальні. У мене там є темний куточок, а це важливо в роботі із зображеннями. Часто я переміщаюся працювати за кухонний стіл. Люблю працювати там на заході сонця або рано-вранці. Коли стає занадто світло, переміщаюся вглиб кімнати в темніші куточки.

Мені подобається, коли моє робоче місце обставлене книжками та вазонами. Купую в бабусь біля метро квіти та ставлю їх біля монітора. Мені важливо, щоб була певна атмосфера, коли я працюю. Ввечері я запалюю на столі свічки та ароматичну паличку. Так створюю собі настрій.

Стиль кухні

Я була сама собі дизайнеркою інтер’єру. Зберігала багато прикладів в Pinterest і шукала відповідники українського виробництва. Моя професія про візуальну естетику, що мені дуже допомогло у створенні дизайну власного житла. Мені подобається мінімалістичний стиль, але, водночас, я люблю, коли є кольори. Моїми пріоритетами в дизайні були натуральність, зелений колір і багато дерева.

Я дуже люблю свою кухню. Це особливе для мене місце, де я готую, працюю час від часу та приймаю гостей. Я вирішила, що ця кімната має бути зеленого кольору й купила один рулон італійських шпалер із зображеннями листя папоротника. Це все перегукується з тим, що я живу біля природи й мені хотілося, аби мій простір продовжував цю ідею натурнальності. У мене десь 15 вазонів із різними рослинами, щоб я відчувала себе, наче в лісі [сміється].

Головним моїм бажанням було додавати більше елементів українського виробництва, особливо зробленого руками, і менше умовної IKEA. Мої улюблені глечики, в які я ставлю квіти, куплені в української майстрині, яка займається гончарством. А ще я мрію знайти собі етнічний килим десь у Карпатах. Також у кухні багато дерев’яних елементів: стіл ручної роботи, диван, який має дерев’яні ручки, крісло Armchairity.

Особливі речі

З меблів моєю першою покупкою було крісло від проєкту Насті Жеребецької Armchairity (благодійний апсайклінг-проєкт, який займається реставрацією старих крісел – ред.). Це перший декор для моєї квартири, тому він дуже особливий.

Я придбала його ще до того, як закінчився ремонт. Не уявляла, де воно буде стояти та для чого мені потрібно. Захотіла його тому, що знаю Настю й захоплююся цим проєктом. Усі ці крісла мають якусь історію. Наприклад, моє має напис французькою, який перекладається: «Це не просто меблі». Крісло – не просто предмет, на який ти сідаєш. Мені близька така філософія.

Другий важливий для мене предмет – круглий дерев’яний стіл ручної роботи. Мені його зробили під Івано-Франківськом, у місті Галич, усього за 1500 гривень. Там живе знайомий митець, який допоміг знайти столяра. Він відтворив стіл просто з фотографій, які я зберегла собі в Pinterest. А знайомий галицький вітражист створив вітражні лампи ручної роботи, які висять у моїй спальні.

На балконі в мене є пінокартон, де я розвішую важливі Instax-фотографії: з друзями, зі зйомок. Це така стіна мого життя та близьких мені людей. У квартирі можна бачити деякі роздруковані світлини, які мені робили, або які я робила.

На балконі стоїть у рамці велика робота Гельмута Ньютона. Часом, залишаю відкритими фотокнижки – наприклад, розворот із книжки зі світлинами Анні Лейбовіц. Планую зробити цілу стіну зі своїх робіт.

Торшер я купила за 500 гривень на OLX на свою виставку про пенсіонерів. Він уже давно мігрував зі мною з квартири на квартиру. Його не можна віднести до декору саме цього простору, але це елемент мого життя загалом.

Ритуали

У мене є вечірній ритуал, коли я працюю на кухні. Я відкриваю своє вікно, запалюю ароматичні палички та свічки. Вмикаю музику, заварюю чай і працюю. Це мій ідеальний робочий вечір, я відкрила його собі на карантині. Ми ж усі шукаємо якісь способи, щоб не зійти з глузду. Тому затишний і комфортний простір став для мене зараз ще більш важливим.

Моє вікно виходить на ліс, а вдалині видно вогники сусідніх будинків. У мене є простір для погляду, а це важливо для фотографів, бо ми любимо світ очима. Мені подобається, що з вікна видно не лише наступний будинок, а й горизонт.