ПсихологіяПостійні виправдання та заперечення реальності. Що таке захисні механізми та чи завжди вони корисні?
І чи можна їх змінити?
Війна – це велике випробування для психіки, і вона реагує так, як може, знає і вміє, використовуючи захисні механізми.
Захисні механізми – це несвідомі стратегії захисту психіки від тривожних, сумних і стресових подій. Ми можемо навіть не усвідомлювати те, що використовуємо той чи той механізм. Зазвичай у кожної людини є свій набір стратегій, їхні варіації та кількість у кожного може бути також різна.
Єдиної класифікації захисних механізмів немає, навіть у різних напрямах психотерапії їх називають по-різному. У гештальт-терапії, наприклад, їх називають формами переривання контакту, коли людина відділяється від навколишнього середовища. Сам термін «захисний механізм» був уперше запроваджений Фройдом у кінці 19 століття, але зараз це поняття ввійшло до практики більшості психотерапевтів, незалежно від напряму психології, з яким вони працюють.
Разом із психологинею платформи «ЇЇ підтримка» Світланою Тарасенко розповідаємо про основні захисні механізми та чому деякі механізми та їхні прояви можуть нашкодити.
Текст: Анастасія Микитенко
Ілюстрації: Олеся Ковальчук
Ми створили цей матеріал за підтримки наших читачів
Які бувають захисні механізми?
Заперечення
Захисна реакція заперечення означає, що ви відмовляєтеся приймати реальність і факти. Так психіка відмовляється відразу переживати травматичні події та відчувати болючі емоції, пов’язані з ними. Натомість вона дає вам час, щоби налаштуватися на різку зміну реальності.
Заперечення є одним із найбільш поширених захисних механізмів, який часто є необхідним у короткостроковій перспективі. Проте зараз він може бути й небезпечним. Наприклад, якщо ви заперечуєте факт війни в країні, то вам може бути важко адекватно оцінити небезпеку і, відповідно, уберегти себе.
Витіснення
Якщо захисний механізм людини – це витіснення, то вона спочатку усвідомить реальність, але потім приглушить спогад та емоції, пов’язані з нею. Багатьом це допомагає продовжувати жити без постійних нагадувань про пережиті жахіття.
Цей механізм зазвичай умикається за дуже травматичних подій. Наприклад, людина може забути про сексуальне насильство, яке над нею вчинили в дитинстві. Проте витіснення має довготривалий ефект і може вплинути на вашу поведінку та страхи в майбутньому. Наприклад, зараз, коли з’явилися повідомлення про зґвалтування в Бучі, деякі люди відреагували гостріше, аніж інші. У деяких випадках з’ясовувалося, що це не реакція на самі новини, а флешбек спогадів про власний досвід, який вони намагалися не згадувати.
Проєкція
Проєкція – це перенесення власних неприпустимих чи неприйнятних почуттів, бажань, рис, емоцій та ідей на іншу людину. Зазвичай ми використовуємо проєкцію тому, що нам не подобається якесь почуття в собі. Набагато комфортніше бачити негативні риси в інших.
Наприклад, коли людина вважає, що волонтери накрали грошей, щоби заробити на авто, а насправді вона сама була би не проти мати можливість заробити грошей під прикриттям волонтерства. У такому випадку людина не усвідомлює чи навіть не приймає наявність у себе такого бажання.
Заміщення
Заміщення – це спосіб зігнання своїх емоцій на слабкіших, беззахисних об’єктах. Людина «випускає пар» на більш невпевнених людях, жінках, дітях або домашніх тваринах.
Це трапляється тоді, коли основний об’єкт нашої злості поза межею нашої досяжності, йому не можна насправді зашкодити або ж пряма конфронтація матиме для нас негативні наслідки. Наприклад, справжнім об’єктом вашого гніву можуть бути росіяни, начальник на роботі або програма, яка не завантажується, але ви не маєте змоги або боїтеся їм якось зашкодити. Тоді ви можете знайти найменший привід для злості в діях близьких і вимістити свій гнів на них.
Регресія
Регресія – це повернення до більш примітивних норм поведінки, які нам були притаманні в дитинстві. Це відбувається, тому що ми хочемо повернутися в часи, коли відчували себе більш захищеними, коли хтось про нас постійно дбав.
Це часто трапляється з дітьми під час стресових ситуацій – вони можуть почати смоктати палець, або вимагати, щоб їм зав’язали шнурки, або погодували з ложечки, як маленьких. Та це нерідко проявляється й у дорослих: вони можуть сильно плакати, скручуватися в позу ембріона, розкидати від злості речі.
Раціоналізація
Раціоналізація – це спроба логічно виправдати свої дії або почуття, які є соціально неприйнятними. Людина може використовувати виправдання, щоб уникнути засудження або приниження від інших або від самого себе.
Наприклад, коли ваш партнер не прийшов на побачення, і ви заспокоюєте себе тим, що не так сильно він вам і подобався. У такому випадку це ефективний спосіб урятувати свою самооцінку. Проте іноді йдеться про заперечення своєї відповідальності в екстремальних випадках, наприклад, коли аб’юзер виправдовує своє насилля якимись вадами в поведінці партнера.
Інтелектуалізація
Інтелектуалізація передбачає відкидання всіх емоцій і концентрацію винятково на розв’язанні проблеми. Такий механізм особливо важливий зараз, щоби діяти швидко й ефективно, адже емоції можуть заважати та паралізувати.
Проте в довгостроковій перспективі інтелектуалізація й ігнорування своїх емоцій може призвести до того, що людина перестає проживати свої почуття, не отримує емоційний досвід. У такому випадку життя стає дуже обмеженим від переживань та емоційних контактів, і людина не зможе пропрацювати ситуацію й усвідомити свій досвід до кінця.
Сублімація
Сублімація – це перенаправлення незручних бажань та емоцій у щось продуктивне. Наприклад, вам може бути дуже сумно через війну, але замість того, щоб запивати горе, ви вирішуєте зайнятися мистецтвом і показати, з чим стикаються українці.
Сублімація вважається найбільш зрілим способом упоратися з тривогою та стресом, адже ви обираєте найменш шкідливу для цього дію. Проте навіть сублімація в довгостроковій перспективі може нашкодити, якщо не розбиратися з проблемами, які вас турбують, а лише замінювати їх на позитивні дії.
Захисні механізми – це добре чи погано?
Захисні механізми не можуть бути суто хорошими або суто поганими, вони є природною реакцією на стресові події. У короткостроковій перспективі вони потрібні, бо ефективно блокують тривогу тут і зараз. Вони нам не дають збожеволіти під час особливо травматичних подій і дають час, щоб опрацювати все поетапно.
Проте коли людина постійно покладається на захисні механізми та не пропрацьовує свій досвід, постійно пригнічуючи або замінюючи емоції, це може мати негативні наслідки. Захисні механізми можуть стримувати ваш розвиток як особистості, спонукати до повторення тих самих помилок і псувати ваші стосунки з іншими людьми, наприклад, якщо ви на них виміщаєте свою злість або постійно шукаєте собі виправдання, ніколи не беручи відповідальність за скоєне.
Окремі прояви захисних механізмів також можуть бути шкідливими для вашого фізичного здоров’я. Наприклад, такі механізми, як-от заперечення або витіснення, можуть проявлятися у вживанні алкоголю або наркотичних речовин. Це може перерости в залежність, якщо ви покладаєтеся на ці механізми за найменших проблем.
Чи можливо змінити свої захисні механізми?
Захисні механізми виникають із самого раннього віку, змінюються та розвиваються впродовж життя та підсвідомо відтворюються за необхідності. Це відпрацьований сценарій, який наша психіка точно знає, що допоможе.
Відповідно, самому ці механізми змінити майже неможливо, ми будемо повертатися до них автоматично. Їх навіть не всі можуть помітити в себе, тому найчастіше про них нам кажуть люди з нашого оточення. Водночас саме усвідомлення того, як ви реагуєте на стрес і тривогу, уже є половиною шляху до більш дорослої реакції на події.
Якщо ви відчуваєте, що ваші захисні механізми шкодять вам або вашим стосункам із людьми, краще звернутися до компетентного спеціаліста. Якщо вас це турбує на емоційному рівні або ви переживаєте за стосунки з іншими, то можна звернутися до психолога. Якщо ж у вас є ознаки залежності або фізичні симптоми, як-от порушення сну чи проблеми з харчуванням, то краще записатися до психотерапевта або психіатра.
Вони допоможуть вам пропрацювати попередні проблеми та змінити несвідомі захисні механізми на свідомі копінг-стратегії. Потрібно багато часу та зусиль для спостережень за собою, усвідомлення своїх дій і боротьбу з установленими патернами, тобто легкими способами розібратися з тривогами, стресом або сумом.
Ця робота також має відбуватися в умовах, коли людина не переживає постійний стрес і тривогу та має змогу працювати з тим, що вже минулося. Зараз для українців такі умови створити складно, а деякі події опрацьовувати ще рано та шкідливо.
Коментарі
Підписатись