ПсихологіяПитання психологу: як упоратися зі страхом невдачі?

Як формується страх невдачі?

Формування страху невдачі може відбутися в дитинстві. Коли дитина починає взаємодіяти зі своїм оточенням і зовнішнім світом, у цей період розвитку в неї відбувається формування своїх бажань. Вона починає чогось хотіти, бажати чимось володіти.

Для дитини неможливість отримати бажане відчувається особливо гостро. Дитині складно уявити себе в ситуації, коли її бажання не реалізовано. Вона асоціює такий варіант виключно з емоційними стражданнями. Дитина ще не вміє аналізувати та бачити альтернативне продовження свого життя без тої речі чи події, яку вона дуже сильно хотіла, але не отримала.

Страх перед невдачею може сформуватися через те, як саме батьки реагують на досвід нездійснених дитячих бажань: «Чого ти плачеш? Досить киснути! Ти що, слабак? Ти плакса? Так реагують тільки невдахи! Сильні хлопчики/чемні дівчатка так не реагують тощо».

Або коли дитина старанно працює над тим, щоби чогось досягти, тому що розуміє, що цього би хотілося її батькам. Через певні обставини щось може піти не за планом, і дитину спіткатиме невдача. Батьки, які в цій ситуації очікували від своєї дитини тільки перемоги, можуть вдатися до звинувачень, почати порівнювати з іншими: «Ти погано старався, можна було краще, у дитини моєї подруги завжди все виходить, не те що в тебе тощо»

Від коректності батьківської підтримки може залежати, чи взагалі сформується в людини страх перед невдачею та чи зможе людина в майбутньому бачити та мислити себе без бажаного та не травматично справлятися з цими переживаннями.

У роботі з бажаннями та прагненнями дитини батькам або опікунам важливо навчитися проявляти гнучкість мислення, не вдаватися до крайнощів. Не відмовляти дитині в її бажаннях без аргументованих пояснень. Чи, навпаки, постійно потурати у всіх її «хочу». Бажано знайти спосіб пояснити, що можуть бути ситуації, у яких втілити бажання «тут і зараз» буває просто неможливо.

Тут завдання батьків полягає в тому, щоб допомогти дитині впоратися з переживаннями, допомогти зрозуміти, що її почуття нормальні. Потрібно дати можливість дитині проявити свої емоції, дати їм вихід, прожити ці переживання разом із нею. І головне показати, що за цими переживаннями життя не закінчується. Воно продовжується та буде пропонувати нові варіанти.

Щоби дитину не травмувала невдача, варто пояснити, що відчувати сум і фрустрацію через такі події нормально. Але ця невдача не навішує на дитину ніяких негативних ярликів і не стає її характерною рисою.

Доцільно донести до дитини думку, що старатися для отримання бажаного – це робота насамперед над собою, вона впливає на її внутрішній ріст і розвиток. Але людина не всесильна, багато чинників, на які складно повпливати. Через це буває неможливо завжди мати все, що забажаєш.

Завдання полягає в тому, щоб навчитися тверезо оцінювати життєві можливості та перспективи та вчитися з ними взаємодіяти. Невдача в певних випадках – це неоціненний досвід, уроки якого можна використовувати на свою користь у майбутньому.

Як подолати страх невдачі?

Для подолання страху невдачі допомагає розвиток своїх аналітичних здібностей, вміння розуміти свої справжні потреби.

В основі удачі лежить реалізація бажань. У свідомості людини є умовне місце, де формується це бажання. І щоб чітко зрозуміти природу його походження та контролювати страхи, повʼязані з нездійсненням бажань, важливо навчитися дивитися на себе з боку.

Бажання – це нестача. Ми бажаємо того, чого нам може не вистачати. Ми хочемо отримати бажане, щоб заповнити цю нестачу, внутрішню пустоту, вгамувати голод. Внутрішня пустота супроводжується відчуттям страху. Побороти внутрішній страх самотужки буває складно, у цьому допомагає кваліфікована психотерапевтична підтримка спеціаліста, який знає, як правильно провести людину через відчуття страху.

Людині, яка прийняла свій страх і зрозуміла його, легше усвідомити свої справжні бажання.

У бездумному бажанні небезпека полягає в повній і неконтрольованій залежності від нього. Робота з неконтрольованим і неусвідомленим бажанням має бути такою ж ретельною, як і робота з адикціями.

Сам процес бажання буває досить складним для людини. Тому особливо гостро людина відчуває негативні переживання з приводу невдачі, якщо вона не вміє взаємодіяти та контролювати власні бажання. Людина може хотіти настільки сильно та неусвідомлено, що з цим бажанням стає складно жити, бо вона не може думати ні про що інше. Ці відчуття можуть бути дуже потужними, активними, що з цими емоціями людина не справляється.

Ставте собі запитання

«Чому саме цього я так хочу? Що зміниться в моєму житті, якщо я це отримаю або не отримаю?»

Ставлення собі прямих критичних запитань допоможе зрозуміти, де і як це бажання формується. Коли є усвідомлення справжньої природи виникнення бажання, може виникати багато цікавих інсайтів. Наприклад, що бажання було навʼязане в процесі виховання, як єдино можливий успішний сценарій розвитку подій. Коли приходить це розуміння, ми починаємо не сліпо хотіти здійснення бажання. Ми починаємо мислити, як нам бути з цією вимогою успішності, яку нам навʼязано.

Це зовсім інший напрям роботи над собою, погляд з іншого ракурсу на проблему.

Ми починаємо працювати з внутрішніми переживаннями, образами. З тим, якими настановами наповнена наша психіка.

Усвідомлюємо, що ми не можемо хотіти чогось просто так, у будь-якого бажання є причина. Коли ми навчимося розуміти природу бажання та бачити, що воно насправді нас руйнує, вимоги світу щодо успішності після цього усвідомлення стають уже не важливими. Це і може бути першим кроком до подолання страху перед невдачею.

Якщо ми вже розуміємо справжню причину нашого бажання та важливість його здійснення, але однаково боїмося умовної поразки, можна вдатися до аналогій.

Якщо бажання – це сильний емоційний голод, то все наше єство буде вимагати втамування цього голоду. Але іноді буває корисно не фокусуватися на відчутті голоду, а спробувати прийняти його. Навчитися бути в цьому стані.

Людина медитує не для того, щоб побудувати план і розв’язати конкретне завдання. Це тренування прийняття будь-якого свого стану.

Важливо навчитися не концентруватися на дискомфорті від нестачі, адже це не продуктивно. Іноді важливо прийняти свою нестачу та просто якийсь час побути з нею.

Так можна вийти із залежності від бажання. Коли людина це в собі пропрацювала, усвідомила, що і як вона хоче, розуміє глибинні причини свого бажання та приймає умови, які не дають їй можливості отримати бажане негайно, вона вчиться дивитися на ситуацію з іншого ракурсу та спокійно чекати інших життєвих можливостей.

Якщо немає можливості втілити бажане – це не означає кінець світу. Це означає лише, що в цей період життя просто так склалися обставини, на які ми не можемо вплинути. Інша можливість може зʼявитись у будь-який момент. Можна просто почекати та не займатися саморуйнуванням.

Ведіть із собою внутрішній діалог

«Якщо я зараз зазнала невдачі, чи означає це, що моє життя тепер справді не має сенсу? Ні. Мені від цього погано і сумно, і це нормальні почуття в цій ситуації. Але я тримаюся, я дихаю. Я продовжую жити».

Так, якщо спіткає невдача, людина буде відчувати нестачу та вчитися жити з цим внутрішнім голодом. Але завжди варто терпляче чекати нових можливостей, вчитись їх помічати. А це можливо тільки тоді, коли людина не фокусується постійно тільки на своїй умовній невдачі.

Людина не ізолюється від себе і від світу, вона продовжує вивчати себе та спостерігає за тим, які ще життєві можливості їй можуть відкритися.

Символічні аналогії допоможуть перестати бачити тільки удачі чи невдачі, вони навчать бачити потенційні можливості та користуватися ними. З таким підходом страх невдачі трансформується у звичайний аналіз можливостей і роботу над собою.

Уявіть себе гросмейстером, а ваше життя – шаховою дошкою, на якій фігури – це життєві можливості.

Фігури не ходять одночасно, у кожної своя траєкторія руху, свій час і свої стратегічні переваги. Гросмейстер постійно аналізує можливості та розраховує альтернативні ходи, шукає варіанти. Він не страждає через те, що іноді доводиться жертвувати певними фігурами. Це просто черговий хід для досягнення основної мети.