ПсихологіяПитання психологу: як упоратися зі страхом смерті

Що таке страх смерті

Олександр: Страх – це базова емоція. Він відіграє важливу роль у житті людини, має вплив на психічний і фізичний стан. На біологічному рівні страх сигналізує про небезпеку та слугує інстинкту самозбереження, захищаючи організм. Якщо смерть є загрозою біологічному існуванню, то страх смерті служить інстинкту виживання.

Виникаючи як реакція на загрозу, страх намагається зберегти біологічне життя, а на рівні психіки сигналізує про небезпеку для нашого «Я». Саме функція «Я» дає змогу нам сприймати та розуміти себе в певних межах, відчувати себе людиною. Отже, страх виникає під час загроз нашому «Я», тобто втратити своє «Я» для людини рівноцінно смерті на біологічному рівні, бо ми завжди намагаємося зберегти своє тіло та своє психологічне «Я». Але як ми розуміємо смерть і що ми про неї знаємо?

На біологічному рівні страху смерті немає, є лише страх за життя й інстинкти щодо його захисту. На цьому рівні смерть – лише один з елементів великого кола життя на планеті.

У людини формується ставлення до смерті, вона намагається зрозуміти це явище та здатна осмислити, що їй притаманна смерть. Однак у людини немає власного досвіду смерті, ми тільки стаємо свідками того, як хтось помирає. Саме незрозумілість смерті, неможливість вписати її в картину власного «Я», яке намагається зберегти та продовжити себе, і породжує страх. Людина завжди боїться невідомого та намагається уникнути цього.

Чому виникає страх смерті

Марина: Страх смерті – один із базових поруч зі страхом невідомості та страхом бути виключеним із групи. Це тривога з приводу власної смерті або когось із близьких.

Думки про смерть виникають час від часу в кожної людини. Здебільшого це пов’язано з кризами (наприклад, середнього віку), значущими подіями чи датами (ювілей чи вихід на пенсію) або хворобою, смертю когось із рідних чи знайомих. Зараз, враховуючи війну в Україні, страх смерті може траплятися частіше. Так чи так, у новинному просторі з’являється багато інформації про загибель людей, у когось близькі перебувають на фронті. Страх смерті також може загострюватися під час звуків сирени.

Одна з причин цього страху – боязнь невідомості, тобто ніхто не знає, як помре та коли. Людину може лякати сам процес вмирання (наприклад, від тяжкої хвороби). Крім того, страх смерті з’являється, коли хтось думає, що він встиг зробити щось у житті. Що людина припинить існувати, а разом із нею пропадуть усі спогади, історії, знайомі. Це таке екзистенційне переживання, адже зникає цілий індивідуальний світ, який людина створювала все життя та який не існує ніде, крім свідомості.

Симптоми страху смерті

Марина: Страх смерті виникає в кожної людини. Це еволюційний механізм. Проблема з’являється тоді, коли тривожні думки про смерть набувають нав’язливого характеру та супроводжуються порушеннями сну, панічними атаками, починають впливати на якість життя. Наприклад, людина уникає певних місць чи подій, бо вони викликають тривогу щодо можливої смерті. Або боїться померти від хвороби, тому постійно проходить обстеження, здає аналізи, консультується з лікарями, попри те, що жодних об’єктивних причин для цього немає.

Загалом страх смерті часто маскується якимись іншими фобіями. Наприклад, боязню польотів чи павуків. Страх смерті базовий, тому в цілому можна сказати, що він стоїть за фобічними розладами. Я боюся собак не тому, що вони страшні, а тому, що вони можуть напасти, покусати, або я боюся не висоти, а боюся впасти. Уперше ми дізнаємося про скінченність існування в дитинстві. Наприклад, у вигляді зів’ялої квітки, мертвої комахи, рідних, яких не стало.

Рівні страху смерті

Олександр: Страх проявляється на декількох рівнях. Прояви на рівні фізіології пов’язані з виділенням різних гормонів та активізацією певних систем організму для реалізації стратегій «стимул-реакція» та «бий і біжи». По суті, це інстинктивна реакція, яка запускається після отримання певних сигналів про небезпеку. Але ці сигнали проходять крізь рівень психіки, і саме вона інтерпретує той чи той сигнал як небезпечний. Отже, важливо розуміти, як саме інтерпретуються сигнали навколишнього середовища, які надалі ведуть до виникнення страху різної інтенсивності.

Важливо розрізняти, коли людині справді загрожує небезпека через певні зовнішні загрози та коли людина інтерпретує певні сигнали як загрозливі, коли страх провокується внутрішніми, психічними чинниками, які можуть перебільшувати або хибно інтерпретувати зовнішні подразники.

Зміни в організмі під час страху смерті

Олександр: Велика інтенсивність страху та його часті прояви можуть призводити до стресового стану в організмі, коли гормони постійно тримають наше тіло в стані готовності до дії, у напрузі. У таких випадках організм не отримує можливості нормально відпочивати та відновлюватися, що може провокувати прояв різних патологічних процесів і захворювання. На психічному рівні це також може спричиняти різного роду розлади, пов’язані з постійною зосередженістю на небезпеці та очікуванням загрози.

Відчуття постійної загрози під час війни

Олександр: У буденному житті люди значно менше стикаються зі страхом смерті у зв’язку з меншою кількістю загроз. Під час війни загроза життю стає одним з елементів, який завжди поруч. Тож страх смерті перетворюється на явище, що може постійно супроводжувати людину, тому необхідно приділяти увагу роботі зі своїм психологічним станом.

В умовах постійної загрози життю, регулярно стикаючись зі смертю інших людей навколо, важливо розуміти, як страх впливає на нас. Ми вже знаємо, що страх може змінювати нашу особистість, у деяких випадках безповоротно. На прикладах великої кількості воєнних конфліктів ми спостерігаємо значну кількість людей, які внаслідок цих подій кардинально змінюються: або зовсім перестають відчувати страх смерті та легко переступають будь-які межі, або, навпаки, стають гіперчутливими до будь-яких загроз та отримують ті чи ті психічні розлади (ПТСР, неврози, психози тощо).

Як почати пропрацьовувати страх

Олександр: Страх потребує нашої уваги та роботи, коли його перебіг починає або паралізувати нашу діяльність, або призводить до її надмірної активізації, яка пов’язана з постійним пошуком небезпеки та спробами її оминути. У крайньому разі це призводить до фобій, панічних атак, паранояльних станів, коли людина скрізь бачить небезпеку.

Захищати себе від відчуття страху немає сенсу, адже страх виконує необхідну нам функцію – сигналізує про небезпеку. А от робота з інтенсивністю та проявами страху необхідна для того, щоб не бути паралізованим страхом і мати змогу повноцінно діяти, виконувати свої обов’язки.

Для початку треба звернути увагу на свій стан: якщо виникають почуття страху, думки про смерть, маємо усвідомити їхню присутність і силу. Страх є, але важливо не боятися самого страху. На жаль, дуже часто культурні стереотипи заважають нам розуміти наявні в нас почуття. Наприклад, один із таких культурних штампів – «чоловік не повинен боятися!». Таке ставлення формує в людині «страх страху», вона не може прийняти те, що з нею відбувається, блокує будь-які прояви відчуття страху та згодом починає боятися будь-яких імпульсів своєї психіки, бо вони маркуються нею як неприйнятні. «Ми люди, ми боїмося, це те, що нам притаманне» – перший крок до того, щоб можна було щось зробити з відчуттям страху.

Що допомагає впоратися зі страхом смерті

Олександр: Як і з іншими емоціями, зі страхом треба вчитися працювати. Боротися зі страхом означає нівелювати його роль. Такий підхід не є продуктивним і не приносить бажаного результату.

Оскільки страх належить до емоційної сфери, є проблема розуміння й управління страхом зі сторони інтелекту та розуму. Людина може розуміти, що вона боїться, але це розуміння нічого не змінює. Тому обов’язковою є робота з тілом: техніки спостереження за фізичним станом, розслаблення, медитації тощо. Тільки після стабілізації фізичного стану можна переходити до психологічного пропрацьовування. Робота з тілом і психікою мають відбуватись одночасно.

Фізична активність і турбота про своє тіло є універсальними техніками, які можна використовувати під час війни. Також наразі з'явилося багато можливостей роботи з психологами онлайн, телефоном або навіть у текстовому листуванні, є безоплатні програми та волонтерські проєкти різних форматів.

Марина: Використовуйте техніки, що в цілому підходять для зниження тривоги: дихальні практики, медитація, фізичні навантаження, спілкування з близькими людьми, яким ви довіряєте.

Повністю боротися зі страхом смерті не має сенсу. Його неможливо позбутися цілком. Важливо не шукати готового рецепта, бо в кожної людини будуть свої способи та відповіді, залежно від того, що саме лякає вас у самій смерті. Наприклад, для багатьох людей страшний не стільки факт смерті, скільки відчуття миттєвості життя та відсутності сенсу у зв’язку з цим. Тоді виникають запитання: «Для чого все? Заради чого жити, якщо все навколо колись зникне?» У такому випадку кожен знаходить свою відповідь.

Для деяких людей саме скінченність існування наповнює життя сенсом, яскравістю. Смерть може підсвітити ваші істинні бажання. Варто не шкодувати про те, що все мине, а запитати себе, за чим саме ви сумуватимете? Що ви можете зробити вже зараз, щоби наповнити життя справді важливими для себе речами або людьми?

Коли варто звернутися до фахівця

Марина: Якщо кожен раз, коли ви думаєте про смерть, у вас сильно підвищується тривожність, ви відчуваєте панічні атаки, уникаєте ситуацій, де можете зіткнутися з темою смерті, помічаєте, що якість вашого життя знизилася, перебуваєте в пригніченому стані, то це привід звернутися до спеціалістів із питань психічного здоров’я.

Олександр: Однак самостійно людині доволі важко щось пропрацювати у своєму психологічному житті, адже найчастіше вона навіть не розуміє, що можна щось пропрацювати. Натомість люди будують різноманітні захисні механізми або ігнорують проблему. Робота зі спеціалістом дає змогу зосередитися на проблемному місці, зрозуміти причини, наслідки та перспективи стану, у якому ви перебуваєте зараз, і перейти до роботи над його змінами.

Чи можна подолати страх смерті, уникаючи негативних новин під час війни

Марина: У короткостроковій перспективі, коли ви припиняєте споживати контент, який викликає тривогу чи страх, то вам справді стає трохи легше. Однак це не розв’язує проблеми цілком, тому що ігнорувати тему смерті повністю дуже складно, тим більше, коли в країні війна. Намагаючись увесь час уникати цього питання, ви будете докладати дуже багато зусиль, не розв’язуючи складнощі, а тільки підживлюючи власні страхи.

У цілому стратегія уникання теми смерті дезадаптивна (неробоча). Коли людина уникає всього, чого боїться, це тільки підсилює страх. Замість цього краще зосередитися на речах, на які можна повпливати: наприклад, піклуватися про власне здоров’я: як фізичне, так і психічне.

Олександр: За сім місяців війни ми бачимо, що в більшості випадків люди не вміють користуватися інформацією та не дотримуються інформаційної гігієни. Новини, негативна інформація мають величезний вплив на нашу психіку, зокрема провокуючи відчуття страху, думки про небезпеку та смерть. Отже, необхідно чітко розуміти, яку інформацію, для чого і в якій кількості ми споживаємо та як це впливає на наш психоемоційний стан.