ПсихологіяНеясність майбутнього й агресія. Як батькам підтримати підлітка під час війни?

З якими проблемами можуть зіткнутися підлітки і як їм допомогти?

Нестача спілкування

У підлітковому віці діти часто знаходять перших серйозних друзів: стосунки стають більш близькими й інтенсивними, друзів починають обирати за спільними цінностями та інтересами.

У деяких підлітків і за нормальних обставин інколи виникають труднощі в комунікації, їм може бути складно шукати нові знайомства та знаходити друзів, а під час війни цей процес став особливо складним завданням для багатьох, навіть для дорослих. Хтось постійно переїжджає, тому може не відчувати потреби в тому, щоб прив’язуватися до когось, іншим важко знайти спільну мову з людьми в новій країні, а в декого старі друзі роз’їхалися за кордон, а вони залишилися вдома.

Батькам варто постійно знаходитися в контакті, дивитися, як підліток себе почуває і як себе веде. Якщо ви бачите, що дитина засмучена, то щиро запитайте, що в неї сталося. Те, що може бути звичайним для дорослих, може сприйматися в рази гірше підлітком.

Спробуйте спілкуватися з дитиною як з другом, запропонуйте відкривати нові місця, започатковувати нові традиції, отримувати позитивні емоції разом. Це можуть бути гуртки, квести, хобі – варто разом обрати щось, що підходило б і вам, і підлітку. Якщо ж дитина закрилася й нічого не розповідає, нікуди не хоче виходити, то варто звернутися по допомогу до психолога.

Якщо підліток пішов у нову школу на новому місці, то варто слідкувати, щоб дитині було комфортно. Якщо ж ви помічаєте, що нове середовище дитину виснажує, спробуйте знайти те середовище, у якому їй буде комфортно, де вона зможе зняти напруження й зацікавитися якоюсь діяльністю, шукайте однодумців.

Якщо підліток не може знайти нових друзів і йому/їй погано наодинці, то питайте, що йому/їй необхідно, і поступово спробуйте закривати ці потреби самостійно. Комунікація, теплий, емоційний, безпечний простір між батьками й дитиною є вкрай важливим фактором формування здорової психіки в підлітка.

Якщо ж самотність для дитини є комфортною, то дайте їй побути наодинці, проте не втрачайте емоційний контакт, а саме постійно спілкуйтеся з нею й аналізуйте її емоційний стан.

Невизначеність майбутнього

Підлітки починають задумуватися про те, що їм подобається робити й ким вони хочуть стати в майбутньому. Вони також починають готуватися до обраної ними ролі.

Проте під час війни горизонт планування значно обмежується, оскільки все постійно змінюється, багато чого не залежить від волі людини. Це може викликати тривогу, відчуття безсилля й думки про сенс життя.

У такому разі варто проговорити з підлітком, що відбувається й чому, а також вказати на речі, на які він або вона можуть впливати. Визначити зону контролю, показати, що в її межах є великий ресурс, де підліток може реалізуватися. Варто обговорити, якого майбутнього прагне підліток, розглянути різні варіанти й розповісти про наслідки для кожного з них.

Тут важливо дослухатися до бажань підлітка, але варто пам’ятати, що на першому місці має бути безпека. Ви досі відповідаєте за життя й безпеку дитини, принаймні до повноліття, тому можете накласти обмеження на рішення, які можуть нашкодити фізично й психологічно негативно вплинути на підлітка. Наприклад, це може стосуватися бажання повернутися додому, де тривають обстріли, або волонтерства в небезпечних місцях.

Агресія

Агресія під час війни – це доволі поширене явище, проте підліткам її складніше контролювати, ніж дорослим, тому що їхній мозок не до кінця сформований.

Упродовж підліткового віку значних змін зазнає префронтальна кора, яка розташована в передній частині головного мозку. Вона задіяна під час виконання завдань, як-от: планування, ухвалення рішень. За допомогою неї людина утримується від необачних слів і вчинків. І саме через те, що вона в підлітковому віці ще є недорозвиненою, підлітки можуть реагувати досить гостро на стресові ситуації. Тож, якщо дорослі послуговуються логікою – оцінюють ситуацію, а потім реагують – то підлітки відразу видають емоцію, а лише потім оцінюють ситуацію.

Під час війни агресія може бути способом привернути увагу до того, що в них є більш глибокі проблеми, або ж агресія може бути захисним механізмом відповіді на страх. У кожного/кожної формується реакція на загрозу – біжи або бий – і підліток може «вдарити» криком, лайкою або бажанням щось розбити чи зламати.

У таких випадках потрібно дати циклу емоцій закінчитися. У моменти сильного емоційного переживання підлітки перетворюються на дітей, яким не купують іграшку в магазині, і їм потрібно пройти через різні стадії хвилювання, перш ніж заспокоїтися. Водночас ви маєте бути поруч, показати, що слухаєте, і зупинити підлітка фізично, якщо бачите, що він може нашкодити собі або вам.

Під час нападів люті намагайтеся не погіршувати ситуацію своїми коментарями, вас, і імовірно, не почують, а почнуть реагувати більш гостро або закриватися в собі. Ви зможете проговорити свої зауваження пізніше, коли підліток заспокоїться й буде здатен краще обдумувати свої слова й почути вас. Якщо ви відчуваєте, що не можете себе стримати, то краще закінчити розмову й дати собі час заспокоїтися.

Після того, як активний гнів підлітка вичерпався, варто дати здорову інтервенцію: перемкнути її / його увагу на якусь просту задачу, а потім починати розпитувати про те, що насправді викликало гнів.

Разом варто знайти безпечні виходи злості: спорт, медитація, дихальні вправи, побиття подушки. Водночас не варто забороняти дитині відчувати злість, як і будь-які інші емоції.

Якщо ж підліток не хоче ділитися причинами своєї злості або стає занадто агресивним/ою, фізично шкодить собі або кидається на вас, то потрібно звернутися по психологічну допомогу.