ПсихологіяПитання експерту: чому ми відчуваємо себе старшими за свій вік під час війни?
Думки психологині й ендокринологині
З плином повномасштабної війни дедалі більше людей стали помічати як зовнішні, так і внутрішні зміни в собі. Чимало українців фотографували себе й зазначали, ніби постаршали на десять років уперед.
Зʼясовуємо з експертками, психологинею волонтерської платформи «ЇЇ підтримка» Анастасією Зарембою та ендокринологинею Діною Криловою, чому виникає таке явище, які гормони й емоційні переживання його спричиняють і як відчуття того, що ми стаємо старшими, допомагає нам упоратися зі страшною реальністю.
текст: Ольга Дуденко
Ми створили цей матеріал за підтримки наших читачів
Насправді ми можемо відчувати себе як старшими, ніж ми є, так і молодшими. Це так звана розсинхронізація нашого суб'єктивного та хронологічного віку, на яку впливають багато чинників.
Але якщо ми говоримо саме про відчуття себе старшими, то серед перших причин цього з'являються досвід і відповідальність. Для прикладу візьмемо двох шістнадцятирічних дітей, із яких одна росте в повній сім'ї, навчається, готується до іспитів, обдумує, до якого університету хоче вступати, а інша має тільки маму, яка сильно хворіє, і тому підліток, окрім навчання, уже працює, щоб вистачало грошей на життя, увесь вільний час доглядає за мамою, готує, купує продукти й ліки, сплачує комунальні послуги тощо. Яка з цих двох дітей буде почуватися старшою за свій вік? Звісно, друга. Чому? Бо вона у свої 16 років має вже досвід дорослої людини, яка взяла відповідальність не тільки за своє, а й за життя іншого.
Цей приклад стосується мирного життя, але включає складні життєві обставини. Якщо ж ми говоримо про війну, то якого б віку ми не були, – це те, до чого жоден із нас не був готовим. Минув майже рік, за який нам довелося швидко ухвалювати важкі рішення, брати відповідальність за свій вибір, переживати втрату близьких і знайомих, залишатися без домівки та здобувати масу такого досвіду, який міг би розтягнутися на десятиліття або, на щастя, узагалі ніколи з нами не трапитися. І цей досвід не може пройти безслідно для нас.
Реакція організму
Наразі нам важливо памʼятати головне: усі реакції нашого організму та психіки є нормальними реакціями на ненормальні обставини. Війна в будь-якому прояві – це ненормальні обставини, які чинять свій вплив на нас. Але ми маємо свою суперсилу, а саме адаптивні здібності, які й відбуваються з нашою психікою й організмом у цілому. Це можна уявити як пульт звукорежисера, на якому одні тони, баси можна підвищити, а інші знизити. Тільки таким процесом керує не звукорежисер, а наша психіка сама по собі. Наприклад, із нами стається якась трагедія, і тоді всі прокрутки, які стосуються радості, веселощів, задоволення, посуваються на нуль, а ті, які відповідають за сум, горе, біль, навпаки, сягають найвищих показників. З часом ці показники вирівнюються, але, якщо ми дуже довго перебуваємо в надскладних обставинах, таких, як війна, це може не відбутися само собою.
Зміни у вигляді й тілі
Такі емоції можуть супроводжуватися фізичними змінами тіла, наприклад, коли багатьом людям здається, що вони навіть візуально стали старшими, дорослішими. Це не субʼєктивне відчуття, бо в такому випадку реагує не тільки наша психіка, але й тіло. Вираз обличчя, зморшки, сивина – це все відображає наш внутрішній стан і пережитий стрес. Але є і хороша новина: коли наше самопочуття зміниться, візуально це теж відобразиться.
Як упоратися
Саме слово «подолати», коли воно стосується наших проявів чи реакцій, зазвичай викликає сильну напругу, бо надає негативного відтінку, ніби це щось погане, з чим варто боротися. Але саме той стан, який ми переживаємо, допомагає нам зараз упоратися з усім, що відбувається. Тож це нормальний стан, який у цей час нам необхідний.
Стосовно того, чи мине такий стан після війни, немає однозначної відповіді. Ми всі унікальні, і точно будуть ті, у кого це відчуття старшості зміниться. Але, якщо згадати вищесказане, то зазвичай ті, хто дуже рано, раптово й вимушено подорослішали, так чи так у певний момент життя знаходять себе в кабінеті психолога. Адже, щоб упоратися з новим складним досвідом, притаманні нам веселість, бешкетництво, радість, задоволення від беззмістовної діяльності й подібні відчуття пригнічуються, ховаються всередині нас. Інколи вони ховаються так далеко, що без професійної допомоги ми не можемо їх повернути, а в мирному житті вони необхідні.
Діна Крилова
ендокринологиня
Гормони загалом відіграють важливу роль у нашому самопочутті й особливо, коли ми перебуваємо в стані хронічного стресу. Гормони стресу – кортизол, пролактин, адреналін і норадреналін – дуже активно працюють, чим впливають на наш стан, змінюючи й функції організму, і емоційне самопочуття.
Відповідно, ми можемо відчувати себе в більш депресивному стані, апатичними, постійно ослабленими. Це дуже характерно для людей старшого віку, які не настільки фізично активні, не можуть бути постійно в гарному настрої. Тому ендокринологія з усіма своїми гормонами, які впливають на гормони щитоподібної залози, наднирників, статеві гормони, у нормальному стані ведуть до покращення загального самопочуття, повноцінного життя й хорошого здоровʼя.
Прояви та наслідки відчуття старішання
Основне – це тривалість впливу стресу на наш організм. Бо стреси існують повсякденно. Це сучасне життя, і ми, які були 10 років тому, і ми зараз – це зовсім інші обсяг роботи, відповідальність, навантаження. Відповідно, ми постійно перебуваємо в стані стресу, ще до повномасштабної війни. Але тепер, крім того, що в нас залишаються робота, сімʼя, буденні речі, у нас додався новий рівень стресу – серйозніший і триваліший.
Стрес – це не погано. Наш організм дуже розумний: він намагається адаптуватися до будь-яких ситуацій, і в нас є гормони, які цей стрес приглушують, реагують на нього. Це той самий кортизол. Він покращує обмінні процеси, підвищує рівень цукру в крові, артеріальний тиск, впливає на загальне самопочуття, надає активності. Коли є якийсь незначний стрес, наш організм на це реагує, ми це долаємо й рухаємося далі.
Але якщо ми регулярно перебуваємо у хвилюванні, стресі, дискомфорті, тривозі, то цей рівень кортизолу, який міг підвищитися й потім плавно спускатися, буде на постійному піку. Особливо це відчутно в людей, які вже мають певні проблеми, повʼязані зі здоровʼям: наприклад, надлишкову вагу й ожиріння, інші захворювання ендокринної системи. І коли вже є ці вразливі місця, то ці люди можуть переживати ще відчутніший вплив кортизолу на організм.
Як наслідок, ми можемо помічати зміну ваги. Стрес, який веде до постійного підвищення кортизолу, призводить до надлишкової ваги або навіть ожиріння. Також це може спричинити зміни менструального циклу, його відсутність або тривалу менструацію в жінок. Серед наслідків також може бути високий рівень цукру в крові. Це впливає й на емоційне відчуття – відчуття старості, утоми, апатії, депресії, небажання щось робити.
Коли варто звернутися по допомогу
Це все дуже індивідуальні процеси, і ми маємо прислухатися до свого організму. Хтось може відчувати, що все добре, він справляється й буде в більш-менш нормальному стані, а для когось тривога є відчутнішою.
Ті ознаки, з якими точно варто звернутися по допомогу до спеціаліста, – це
- підвищення артеріального тиску, що може призводити до гіпертонічної хвороби, гіпертонічного кризу, що теж характерно для людей старшого віку;
- підвищений цукор у крові, який проявляється спрагою, частим сечовиділенням, сухістю губ, відчуттям незагоєння ран, біганням мурашок по руках, затерпанням кінцівок;
- порушення менструального циклу на постійній основі, уже не перший місяць.
Ми говоримо не тільки про ендокринну систему, а й про психоемоційний стан, відчуття. І для більшості людей буде корисним звертатися не тільки до спеціаліста-ендокринолога або сімейного лікаря, а й до психотерапевта.
Профілактика
Варто намагатися протягом дня виділяти час на хороші емоції, щоб ви могли справді відволіктися. Це може бути щоденна фізична активність, яка триває хоча б тридцять-сорок хвилин. Наприклад, ходьба на свіжому повітрі із собакою, друзями чи музикою в навушниках, але обовʼязково рухаючись.
Також це може бути заняття улюбленими справами – ваші хобі, перегляд якогось фільму чи серіалу, читання книжок, музика, танці, співи. Усе, що подобається.
Велике значення має харчування. Намагайтеся харчуватися максимально здорово й збалансовано. Звичайно, у сучасному світі ми не можемо критично ставитися до, наприклад, солодких продуктів і повністю виключити все солодке з раціону. Насправді ми розуміємо, що, коли ми їмо фрукт, там теж міститься цукор. Тому треба все споживати в межах розумного, користуючись схемою здорової тарілки ВООЗ, яка допомагає зібрати необхідну тарілку для харчування на щодень.
Намагайтеся висипатися, вчасно лягати спати й за можливістю уникати стресових ситуацій.
Коментарі
Підписатись