ПсихологіяЗапитання експерту: чому ми можемо боятися доторків навіть від близьких людей і як з цим працювати
І чи потрібно працювати взагалі?
Доторки, тримання за руки й обійми мають великий вплив на життя людини: вони допомагають будувати стосунки та стають надійним способом надати підтримку, коли бракує слів, заспокоїти інших і самих себе під час стресових подій.
Проте є люди, для яких доторки, навпаки, можуть стати джерелом стресу. Навіть якщо торкаються люди, яких вони добре та довго знають і яким довіряють. Доторки можуть викликати страх, тривожність, огиду, розпач. Тоді людина може або дуже швидко відсторонитися від доторку, або ж заціпеніти: її тіло буде дуже напруженим, твердим, вона може не обіймати у відповідь.
Оскільки доторки є прийнятними та бажаними більшістю людей, тим, хто їх не любить, може бути складно жити з цим. Їм може здаватися, що з ними щось не так, що відмовляти не можна, що треба просто навчитися терпіти.
Проте чи справді небажання торкатися інших, навіть близьких людей – це щось ненормальне? Запитали про це Алісу Міловідову, психологиню «ЇЇ підтримки». Вона також розповіла, чому ми можемо не любити доторки та як з цим можна працювати, якщо ви в теорії хочете обіймів, але на практиці ціпенієте під час них.
текст: Анастасія Микитенко
Аліса Міловідова
психологиня «ЇЇ підтримки»
Чому люди можуть не любити доторки?
Соціальна тривожність
Люди із соціальною тривожністю можуть занадто сильно переживати за те, чи можна торкатися людину, як відповісти на доторк, чи комфортно іншій людині, чи помічає вона, що ви цінуєте її увагу. Коли якась дія викликає так багато переживань, то вона перестає бути приємною і її хочеться уникати в майбутньому, щоб більше не відчувати так багато емоцій знову.
Особливість нервової системи
Специфічні відмінності обробки сенсорної інформації також можуть ускладнювати стосунки з дотиками. Наприклад, деякі люди з розладами аутистичного спектра можуть сприймати навіть легкий дотик як занадто інтенсивний та агресивний. Їх також можуть перевантажити запахи та звуки, пов’язані з тактильним контактом: запах іншої людини, звук дихання або тертя різних тканин одна об одну. Відповідно, такий сенсорний досвід може викликати паніку, а не заспокоєння.
Дитячі досвіди
На наше ставлення до доторків може дуже сильно впливати те, як нас виховували. Наприклад, є сім’ї, де батьки рідко проявляють любов за допомогою доторків. Водночас вони є важливими для розвитку дитини, адже створюють відчуття захищеності та допомагають урегулювати стрес.
Через це в дорослому житті людина може також не виявляти так свою любов і дивуватися, коли до неї торкаються, адже вона до такого не звикла. Вона може розгубитися й не розуміти, як відповідати на доторк, що вона взагалі має робити і як рухатися.
У неї також може розвинутися уникливий стиль прив’язаності, тому що батьки не відповідали на її потреби в доторках у дитинстві. У дорослому віці вона може навчитися приховувати свої потреби в доторках, доводячи собі й іншим, що вони взагалі неважливі.
Водночас занадто багато доторків також можуть нашкодити. Якщо дитину часто підіймали на руки, обіймали або цілували тоді, коли вона була чимось зайнята або просто не хотіла цих доторків, то вона може асоціювати їх винятково з порушенням своїх кордонів. У майбутньому вона може компенсувати за весь той час, що мусила терпіти доторки для того, щоб не ображати батьків.
Травма
Люди, які пережили фізичне, сексуальне або емоційне насильство, також можуть боятися доторків. Вони починають асоціюватися зі страхом, болем, втручанням в особисті кордони, навіть якщо ситуація насильства сталася багато років тому. Відповідно, коли людину торкаються, вона може почуватися, наче вона наново переживає ту ситуацію, і в неї може активуватися механізм бий-біжи-завмри.
Невпевненість у собі
Це може бути про невпевненість і у своєму тілі, у своїй особистості загалом. Наприклад, деякі люди можуть вважати себе недостатньо хорошими, а отже негідними того, щоб їм показували любов, через доторки зокрема
Проте найчастіше це таки про невпевненість у своєму тілі. Люди, які не люблять свою зовнішність, часто намагаються уникати думок про неї. Доторки – це те, що заземляє, повертає почуття себе та тіла, тобто вони стають нагадуванням, як людина виглядає. Вона одразу може почати боятися, що інша людина помітить її живіт, складки на спині або на боках, шрами, протез, бо більше немає можливості сховатися за одягом.
Це може бути не тільки про вигляд тіла, а й про його запах. При найменшому наближенні когось до свого безпечного простору людина думає не про те, як приємно обійматися, а про те, чи не пахне від неї, чи інша людина помітила щось не те, і чи не бридко їй перебувати так близько.
Те ж саме можуть відчувати люди, які надмірно пітніють – вони бояться триматися за руки, лишити вологу на шкірі іншої людини або спітніти на місці, де до неї торкаються.
Кризові періоди
Люди проходять через складні події у своєму житті по-різному: комусь хочеться обговорювати свої проблеми та шукати підтримки в обіймах, проте деяким людям потрібно певний час побути на самоті або принаймні мати навколо себе якомога більше безпечного простору та почуття контролю. Тож, наприклад, після розставань, переїздів, зміни роботи й інших потрясінь бажання торкатися інших може зникнути на певний час.
Як можна працювати зі страхом доторків?
Зверніться по професійну допомогу
У будь-якому разі краще звернутися по допомогу й наступні поради також виконувати під наглядом професіонала. Проте це особливо важливо, якщо боязнь доторків з’явилася через травматичні події в минулому, соціальну тривожність або через неприйняття свого тіла. У таких випадках варто пропрацювати не просто страх, а ситуацію, яка травмувала загалом – вона є джерелом проблеми, а не самі доторки. Можливо, ви знайдете й інші зміни в собі, спровоковані травмою, і зможете спробувати навчитися жити з ними.
Спробуйте терапію експозиції
Терапія експозиції – це підхід, у якому ви поступово та в дуже безпечних умовах взаємодієте з тим, чого боїтеся або що викликає у вас тривогу.
Ви можете почати з доторків до себе: обійняти себе, зробити собі невеликий масаж або ж покремити тіло. Далі можна перейти на взаємодію з предметами, тобто обійняти улюблену м’яку іграшку, подушку, потримати в руках м’ячик, зосередившись на власних сенсорних відчуттях і безпеці в цьому моменті.
Коли вам буде достатньо комфортно відчувати своє тіло та взаємодіяти з навколишніми предметами, можна перейти до зменшення дистанції між вами й іншими людьми: спробувати торкнутися їх, обійняти або потриматися за руки.
Це варто робити з тими, кого ви вже добре знаєте та з ким комфортно почуваєтеся. Попередьте їх про те, що ви зараз працюєте над страхом доторків, і скажіть, що саме ви б хотіли спробувати цього разу. Щоб ви відчували більше контролю над ситуацією, ви можете попросити людину не рухатися, не робити нічого більшого у відповідь, встановити час доторку, який вам комфортний.
Поговоріть із близькими
Це особливо актуально для тих, хто раніше терпів усі доторки, проте зараз вчиться вибудовувати кордони та торкатися інших тільки тоді, коли цього дійсно хочеться.
Якщо це незнайома людина, ви можете просто сказати «ні» або ж зупинити людину, коли вона занадто близько до вас підходить. Проте з близькими може бути трохи важче, адже вони можуть не зрозуміти таку зміну в поведінці та подумати, що вони щось не так зробили, чимось вас образили. У такому випадку варто говорити «я-повідомленнями»: пояснити, через що ви зараз проходите, і наголосити, що це не провина людини, що ви надалі її цінуєте та любите.
Що робити, якщо я не хочу з цим працювати?
Є випадки, коли нелюбов до доторків – це просто частина характеру людини. Так само як деякі люди не люблять, коли торкаються їхнього волосся або ж не люблять вести смолток. Якщо ви ніколи не любили доторків і вам їх не хочеться, то це нормально. Ви не зобов’язані працювати над собою, тому що всі торкаються одне одного або щоб підлаштуватися під чиїсь потреби.
Проте в такому випадку варто навчитися казати про те, що ви цього не любите. Більшість людей навколо дійсно використовують доторки, щоб показувати свою любов і турботу, тому не варто сприймати їхні обійми як бажання образити вас. Та важливо вміти відмовляти, коли вам не хочеться, щоб вас торкалися. Це ваше тіло, і це нормально – захищати його, підтримувати свій комфорт. Тут так само можна сказати, що ви просто не любите нічиїх доторків і що це не означає, що ви ображаєтесь на іншу людину або що вона вам не подобається.
Це також варто обговорити одразу з майбутніми партнерами, адже для деяких доторки – одна з найважливіших частин стосунків.
Фото: Rawpixel
Коментарі
Підписатись