ПсихологіяПитання психологу: Як повернутися до звичного життя після ізоляції?

Нам усім час від часу хочеться побути на самоті, далеко від натовпу й розмов із колегами. Але самотність усередині групи людей і самоізоляція на кілька місяців не одне й те саме. Така ізоляція може відбиватися на нашому ментальному стані: порушується сон, увага, логічне мислення, виникає гормональний дисбаланс. Що стоїть за подібними порушеннями та як поступово й без травматизації вийти з режиму ізоляції, говоримо з психотерапевткою Аллою Рожковою.

Про вплив ізоляції

Ізоляція – це величезний стрес для людини й досить-таки тривалий. Усі його переносять по-різному, залежно від психотипу. Для когось самоізоляція – це більш-менш комфортний стан, тому що декому абсолютно нормально спілкуватися з обмеженою кількістю людей. А тим, хто звик більше комунікувати, дуже складно. Також багато залежить від ситуації. Адже коли є можливість продовжувати працювати онлайн і надалі, то життя суттєво не змінюється. Але якщо людина втратила роботу й мусить пристосовуватися до нової реальності, то й ступінь стресу буде вищим, напруга почне зростати.

У будь-якому разі для організму це стрес, і на виході із самоізоляції треба буде пройти етап адаптації. Тому що ми звикаємо до домашніх умов, і повертатися на роботу, до звичайного життя знову ж таки буде стресом, бо це вже будуть нові обставини.

Про втрати й межі

Ми, напевне, уперше в житті проживаємо таку ситуацію, коли вимушено сидимо вдома. Так, деякі люди можуть порушувати правила, але все ж таки ми в самоізоляції. Можемо не розуміти того, яка це напруга для нашої нервової системи.

Дуже сильно порушені межі, і це також впливає на те, що можемо відчувати гнів. Але в багатьох людей гнів є під забороною. Нас дратує, що не можемо піти в улюблену кав’ярню, улюблений парк, у кіно з друзями, але ми придушуємо це роздратування всередині та ще більше виснажуємося. Тому що проживаємо зараз втрату своїх звичок, роботи, відпустки. Важливо чесно собі сказати: зараз є нова реальність і потрібно в ній жити.

До того ж нас часто пригнічує стрічка новин у фейсбуці, де багато людей пишуть: ось я пройшов п’ять курсів, семінарів, отримав диплом. А ти сидиш і розумієш, що нічого не встигаєш, неефективно працюєш, гніваєшся на себе, і це знову ж таки пригнічує.

І тут варто зрозуміти, що втрата продуктивності – це нормальна біологічна реакція на ізоляцію. Таке часто відбувається під час стресової ситуації.

Про посттравматичний синдром

Посттравматичний стресовий розлад, або ПТСР, – це тривожний розлад, викликаний зіткненням людини з важкими й стресовими подіями. Вони можуть бути різними, наприклад: трапилася аварія, хвороба, втрата рідних. У разі ПТСР людина знову й знову повертається до болісного епізоду через флешбеки або сни.

У середині березня у виданні The Lancet вийшло дослідження психологічних наслідків карантинних заходів. У ньому зазначається: «Ми зробили огляд психологічного впливу карантину за допомогою трьох електронних баз даних. З 3166 знайдених робіт 24 включені до цього огляду. Більшість рецензованих досліджень повідомляють про негативні психологічні наслідки, включаючи посттравматичні стресові симптоми, розгубленість і гнів. Причинами стресу частіше за все є більш тривалий термін карантину, страхи перед зараженням, розчарування, недостатня інформація, фінансові втрати. Деякі дослідники припустили досить тривалий ефект цих симптомів».

Ситуація, у якій ми зараз перебуваємо, має багато ознак того, що відбувається в разі ПТСР. Людина розуміє, що не може вплинути на події, усе відбувається проти її волі. І ми обмежені в такому психоемоційному стані.

Якщо людина відчуває серйозний дискомфорт і довготривалі наслідки, потрібно все ж таки працювати зі спеціалістом, оскільки дуже важко буде вийти з цього стану самостійно. Чому? Тому що тут потрібна тонка тактика, як нормалізувати цей стан.

Можна зараз і самотужки собі допомогти, говорити про свій стан із тим, хто тебе вислухає й підтримає. Тобто створювати навколо себе такий доброзичливий простір, спілкуватися одне з одним, не закриватися. Навіть коли ми вже повністю вийдемо з карантину й будуть виникати неприємні почуття, коли, наприклад, сідатимемо в громадський транспорт чи вітатимемося з кимось за руку, потрібно буде говорити про це.

Як екологічно виходити із самоізоляції

Дуже важливо під час виходу із самоізоляції застосувати щадний режим. Намагатися дотримуватися звичок, які були під час карантину. Наприклад, якщо ви займалися вдома зранку спортом, не кидайте це, продовжуйте. Спорт – взагалі чудове запобігання депресивним станам.

Важливо подбати про свій графік і щоденні ритуали, обов’язково врегулювати сон. Під час стресу насамперед страждає саме він.

Тому як би це не було складно, але принаймні за тиждень до виходу в офіс за три години до сну варто обмежити гаджети, переглядання новин, вживати менше чаю й кави протягом другої половини дня, гуляти на свіжому повітрі хоча б пів години.

Потрібно давати собі час і місце, щоб пережити гнітючі стани, не ігнорувати їх. Якщо ви відчуваєте, що немає сил, енергії, виділяйте час на відновлення. Не соромтеся сказати колегам, що вам потрібно адаптуватися й ви не можете одразу виконувати такий обсяг роботи, як до карантину. Це нормально: організму потрібно знову призвичаїтися до поточних обставин.

Справа в тому, що стрес – це потрапити в самоізоляцію й у ній перебувати, і також стрес – це виходити з неї.

Способи розслаблення

Коли ми повернемося до звичайного життя, яке деякий час не буде для нас звичайним, важливо прислухатися до себе й навчитися розслаблятися.

Важливий маркер: якщо понад два тижні ви матимете пригнічений стан, слід звернутися до психолога. Це тривожний симптом того, що може розвинутися депресія.

Мистецтво малих кроків

У процесі виходу із самоізоляції варто собі сказати, що ви не будете з тими ресурсами, з якими були до карантину, і це нормально. Дуже довгий час у всіх був порушений графік, ми зазнали багато втрат, обмежень, тому потрібен час, щоб повернутися в докарантинний стан. Не намагайтеся форсувати події й усе надолужувати відразу, а рухайтеся малими кроками й дайте собі час на адаптацію.

Знову ж таки треба хвалити себе за всі найменші досягнення, не порівнювати себе не лише з іншими, а й із самим собою до карантину.

Скласти короткий графік на тиждень, який буде включати не лише робочі завдання, але й план відпочинку.

Погодити на роботі програму дій, обговорити цілі, завдання й, головне, очікування від вас, щоб зменшити напругу, якщо ви будете щось не встигати. І дати собі дозвіл рухатися у своєму темпі. Водночас поставити уявну точку, коли ви хотіли б прийти в звичайний режим. Нехай, наприклад, це буде два тижні. Тобто протягом двох тижнів ми дозволяємо собі бути в режимі адаптації й поступово рухатися до нашого докарантинного розпорядку.