ПсихологіяЯк зрозуміти нарциса й чи можна побудувати стосунки з ним

Кілька останніх років про нарцисизм говорять як про епідемію: ви зробили селфі, похвалилися своїм досягненням у соцмережах, запостили грамоту про те, що виграли змагання, – диванні експерти вже можуть написати, що ви нарцис.

Але не поспішайте засмучуватися: є й хороші новини, нарцисизм – це нормальна функція особистості, яка присутня в кожному з нас. Тобто ця функція відповідає за цілісність нашого життя, прагнення до свободи, задоволення від життя, за досягнення.

Проте варто розрізняти нарцисичну функцію й нарцисичний розлад особистості. Саме останній і може заважати вам приймати себе та насолоджуватися життям у різних його проявах.

Отже, ми поговорили з психотерапевткою Ольгою Хайдуковою про те, як формуються, проявляються ознаки нарцисичного розладу особистості, чому вони заважають жити й будувати стосунки та як зрозуміти, що ви в стосунках із нарцисом.

Нарцисичний розлад особистості – це стан, за якого люди мають завищену самооцінку, потребують захоплення й уваги та дуже часто позбавлені емпатії.

На розвиток нарцисичної особистості багато в чому впливає те, у якому емоційному середовищі росла людина. Наприклад, батьки, замість того, щоб любити й приймати в різних ситуаціях, хвалили лише за досягнення. Тобто підсвічували виключно успіхи, а коли дитина робила помилки або щось їй не вдавалося, проявляли нелюбов. Досить часто спостерігається формування нарцисичної особистості в людей, батьки яких намагалися втілити свої нездійснені мрії в дітях. Наприклад, мама все життя мріяла стати великою балериною, але не вдалося, і вона використовує власне нарцисичне розширення й з усіх сил намагається виростити з доньки другу Анну Павлову. Тобто мати в цьому випадку виконує роль прожектора: якщо в дитини все виходить, вона починає світити й дитина ловить цей стан, і це неймовірна радість. Але щойно дитина робить щось не так, прожектор зразу згасає.

Виходить, що підсвічуються фрагменти Я дитини, фрагментарна поведінка. Але аж ніяк не цілісне Я, що в подальшому позбавляє людину здатності сприймати себе як цілісну особистість, вона може лише радіти якимось успіхам.

Форми нарцисизму

У психології нарцисизм розглядають як нормальну функцію здорової особистості, яка забезпечує людині відчуття власної цілісності й задоволення життям.

Плутанина спостерігається тоді, коли йдеться про нарцисичні ситуації: будь-яка людина може здатися зверхньою й такою, яка знецінює інших, в умовах, які ставлять під сумнів її впевненість. Так проявляються захисні реакції, тому не варто приписувати нарцисизм людині тільки тому, що вона якось не так відреагувала на кризову ситуацію. Демонстрація нарцисичних проблем не робить людину нарцисичною особистістю.

Демонстрація нарцисичних проблем не робить людину нарцисичною особистістю

Эріх Фромм розрізняв злоякісну й доброякісну форми нарцисизму і описав, як проявляється це в структурах особистостей.

Доброякісний нарцисизм За доброякісної форми об’єктом нарцисизму є результат власних зусиль. Наприклад, хтось може бути сповнений нарцисичної гордості за свою роботу чи навчання. Тобто енергія, що спонукає до праці, здебільшого нарцисична за своєю суттю, але саме тому, що сама робота викликає необхідність підтримувати відносини з реальністю, нарцисизм тримається в певних межах.

Злоякісний нарцисизм Проявляється тоді, коли людина любить не те, що вона робить чи створює, а те, що має, наприклад власне тіло, зовнішній вигляд, красивий будинок. У такому разі нарцисичне Я особистості віддаляється від реальності, адже, якщо є відчуття власної величі, то немає необхідності підтримувати якісь зовнішні зв’язки. Той, хто сам чогось досяг, не може не визнавати, що й інші можуть досягти того ж, навіть якщо нарцисизм і переконує цю людину, що його власне досягнення краще, ніж досягнення інших. Нарцису, який нічого не досяг, буде важко визнати досягнення інших, і з цієї причини він буде змушений усе більше ізолювати себе у своєму нарцисичному блиску.

Сексуальний проміскуїтет

Часто в нарцисичних особистостей спостерігається сексуальний проміскуїтет (безладність статевих зв’язків), тобто нездатність прив’язатися до іншої людини.

Як правило, нарцис швидко починає нудьгувати в стосунках і відразу перемикається на когось іншого, уже тепер дійсно ідеального (як йому здається). І знову новий цикл: ідеалізація партнера – встановлення стосунків – несвідоме знецінення.

Нарцис часто змінює партнерів, не маючи ресурсу розвивати стосунки, близькість, довіру.

Він ніколи не знаходить задоволення в тривалих стосунках і стрибає від однієї людини до іншої, руйнуючи цінні зв’язки.

Нарцис часто змінює партнерів, не маючи ресурсу розвивати стосунки, близькість, довіру. Для нього це нестерпна ситуація, бо в глибині нарцисичної особистості сидить страх, що його відштовхнуть. І нарцис робить це першим. Далі якийсь час залишається на самоті, але надовго, як правило, його не вистачає, і через 3–4 місяці він шукає новий об’єкт. Часто йому просто потрібно в партнерові відбитися: він дивиться на себе вашими очима. Саме тому зустріч не відбувається: він не з вами контактує, а з собою.

Нарциси адаптуються в стосунках, експлуатуючи інших, щоб ті про про них дбали. Вони переконані, що заслуговують найвищої безперервної турботи й уваги, відчувають, що в них є привілеї й що їм не потрібно робити ніяких зусиль. Але водночас вони не щасливі: усередині в таких людей постійне відчуття порожнечі, того, що могло бути й краще.

Якщо в стосунках хоча б одна особистість нарцисична, то такі стосунки цілком вважаються нарцисичними. Тому що так організований контакт – неможливо проявляти слабкості, бути якимось буденним. Має бути лише кращий одяг, успішні друзі, успішний успіх. А все інше страшно й соромно. Тому що в нарцисів усередині багато сорому за себе. Це ось те неприйняття батьками тебе таким, який ти є насправді.

Що відчуває нарцис

Те, що ми описали вище, – зовнішні ознаки нарцисичної особистості. А що ж відбувається насправді всередині людини? А всередині в такої людини порожньо, її долає нудьга, біль й абсолютна розгубленість від того, що вона не знає, яка вона та хто вона. І з’являється потреба компенсувати цю нестачу іншими людьми.

І це феноменологія внутрішнього світу нарцисичної особистості: привласнюючи якості іншої людини, вона одночасно знецінює її й таким чином намагається заповнити власну порожнечу. І все це відбувається абсолютно несвідомо.

Такій людині справді дуже важливо бути кращою всюди. Але не тому, що вона така погана, а тому, що тільки так вона може хоч тимчасово відчути полегшення від внутрішньої напруги. Ситуація, у якій хтось є кращий або має щось краще, ніж нарцис, для нього абсолютно нестерпна. Інакше він себе взагалі перестає відчувати. Він гнівається й фактично руйнується. Адже насправді нарциси дуже себе не люблять. Завищена самооцінка не є справжньою любов’ю до себе. Навіть якщо ви сто разів повторите, який він класний, йому буде приємно, але він однаково знає, що це не так. Порожнечу, яка є всередині нарциса, майже неможливо заповнити.

Грандіозний Я?

Нарцисична особистість живе в режимі так званих «гойдалок»: грандіозний Я – нікчемний Я. Для того, щоб відчувати себе значимим, нарцис вимагає від себе грандіозних звершень. Але трапляється, що ці звершення неможливі. І тоді настає велике розчарування – і нарцис неминуче скочується в інший полюс. Там, де Я нікчемне, де він нічого з себе не представляє. І, звісно ж, усі навколо це бачать і знають. Часто на цьому ґрунті виникає синдром самозванця. Це нарцисична проблематика. Спочатку людина виставляє до себе нереалістичні вимоги. Наприклад, бути кращим співробітником компанії. Якщо це йому не вдається, він відчуває себе самозванцем.