Психологія«У нас так тихо, що мені соромно». Що таке синдром «провини вцілілого» і як з ним упоратися

Багато хто з тих, хто зараз знаходяться в більш безпечних містах або країнах, відчувають провину за те, що в них немає загрози життю. Хочеться забрати частинку страждань гарячих точок на себе, щоб вони не вимушені були приймати весь удар на себе.

Такі відчуття спричинені синдромом «провини вцілілого» – типовий наслідок виживання після страшних подій. Розповідаємо, що це і як із ним упоратися.

Що таке «провина вцілілого»?

«Провина вцілілого» з’являється тоді, коли ви пережили або активно переживаєте травматичні події, які можуть нашкодити здоров’ю або поставити життя під загрозу, наприклад: війну, терористичні атаки або природні катастрофи. Її можуть відчувати ті, хто вижили, випадково не потрапили в місце подій або ж переїхали до більш безпечних місць.

Уцілілі не можуть зрозуміти, чому ж вижили саме вони, чи заслужили вони на це та чи могли вони зробити щось, щоб поліпшити ситуацію, урятувати людей або запобігти лихові. Вони також мають таке відчуття, наче покинули когось страждати, зрадили інших, а самі живуть прекрасне життя, і за це вони заслуговують якогось покарання. Що вони погані люди, тому що начебто втекли, і їх засуджують ті, хто залишився в більш небезпечних точках.

Ще складніше від того, що вцілілі начебто мають радіти своїй безпеці й показувати, що вони щасливі порятунку, коли насправді відчувають здебільшого негативні емоції.

Уцілілі можуть мати симптоми, як-от:

• нав’язливі думки
• злість і дратівливість
• відчуття безпорадності
• проблеми зі сном
• головні болі
• нудота або біль у животі
• соціальна ізоляція
• думки про самогубство

Симптоми можуть посилюватися, якщо ви раніше мали травматичний досвід або схильні до тривоги та депресії. Та не всі люди мають це відчуття провину, і це також нормальна відповідь на травму.

Як упоратися з відчуттям провини?

Насамперед варто зрозуміти, що це не ваша вина, що в інших куточках країни відбуваються запеклі бойові дії. Згадайте про справжні причини конфлікту та скеруйте негативні емоції на них, а не на себе.

Дозвольте собі сумувати, не намагайтеся показувати радість від свого спасіння, якщо ви насправді її не відчуваєте. Якщо боїтеся, що засмучуєте своєю поведінкою інших, ви можете пояснити, що з вами відбувається й чому відчуваєте такі емоції. Вас, імовірно, зрозуміють, і ви не будете вимушені постійно витрачати енергію на те, щоб розігрувати спектакль.

Дуже допомагає поговорити з людьми, які відчувають такі самі емоції. Знайдіть спільноту, яка виїхала в інші країни разом із вами, або поділіться відчуттями з тими, хто живе з вами в місті, яке не постраждало або мало постраждало від бойових дій. Це допоможе вам зрозуміти, що не тільки ви боретеся з такими складними емоціями, краще розпізнати свої думки й емоції, а також дізнатися, як інші з цим справляються.

А ще ви можете допомогти українцям і з тилу, і з-за кордону, щоб створити собі відчуття, що ваше спасіння не було даремним. Якщо переїхали до іншої країни, то ви можете допомагати прихистком і перекладацькою роботою біженцям, виходити на марші в підтримку України, розказувати за кордоном про злочини Росії під час війни, переказувати кошти на підтримку української армії або ж поширювати інформацію волонтерів про потреби армії, медиків і цивільних. Якщо ви в безпечному місті, то ми розповіли, як цивільні можуть допомогти тут. Найголовніша допомога грошима, руками в пунктах волонтерів та інформаційна.